Леся СайкоЕнн Жаклі́н Ге́тевей — це ім’я, що асоціюється з грацією, багатогранністю та, безперечно, справжньою голлівудською історією успіху. Народившись 12 листопада 1982 року в Брукліні, Нью-Йорк, у родині адвоката та актриси, Енн з ранніх років була занурена у світ мистецтва. Мати, Кейт МакКаулей, була її першим натхненником, особливо після того, як юна Енн побачила її виступ у мюзиклі «Знедолені» (Les Misérables). Цей момент визначив її прагнення до сцени.
Ранні кроки та прорив
Гетевей рано почала займатися акторською майстерністю, вступивши до престижної театральної компанії Barrow Group у Нью-Йорку, ставши першим підлітком, якого прийняли до цієї програми. Хоча вона також вивчала англійську мову та політологію в коледжах, бажання стати акторкою було пріоритетом.
Її професійний дебют відбувся в телесеріалі «Будь собою» (Get Real, 1999), але справжній прорив стався у 2001 році з виходом диснеївської комедії «Щоденники принцеси» (The Princess Diaries). Роль незграбної, але чарівної Міа Термополіс, яка раптово стає спадкоємицею престолу вигаданої Дженовії, зробила її кумиром підлітків. Енн успішно закріпила цей статус у сиквелі «Щоденники принцеси 2: Як стати королевою» (2004).
Перехід до «дорослих» ролей
Ролі в дитячих фільмах – це чудово, але Енн Гетевей швидко зрозуміла, що не хоче бути «заручницею» одного амплуа. Вона цілеспрямовано почала обирати складніші, «доросліші» ролі:
«Горбата гора» (Brokeback Mountain, 2005) — драматична роль дружини ковбоя.
«Диявол носить Prada» (The Devil Wears Prada, 2006) — культова роль Енді Сакс, асистентки впливової та деспотичної головної редакторки журналу. Цей фільм став ключовим у її кар’єрі, продемонструвавши її здатність до комедії та драматизму, і ознаменував успішний перехід від «принцеси» до серйозної акторки.
Оскар та зрілість
Енн Гетевей продовжувала дивувати своєю різноплановістю:
У 2008 році вона отримала свою першу номінацію на «Оскар» за головну жіночу роль у драмі «Рейчел виходить заміж» (Rachel Getting Married).
У 2012 році зіграла роль Жінки-кішки (Селіни Кайл) у блокбастері Крістофера Нолана «Темний лицар повертається» (The Dark Knight Rises), продемонструвавши фізичну підготовку та харизму.
Того ж року вона втілила на екрані Фантіну у фільмі-мюзиклі «Знедолені» (Les Misérables). Це була емоційно виснажлива роль, за яку вона отримала премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану, а також «Золотий глобус» та BAFTA.
У подальші роки Енн Гетевей знімалася у великих проєктах, таких як «Інтерстеллар» (Interstellar, 2014) Нолана, а також у комедіях та незалежних фільмах, що лише підтвердило її статус однієї з найбільш універсальних акторок Голлівуду.
Секрет успіху
Історія успіху Енн Гетевей — це не просто про талант, а й про працелюбність, свідомий вибір ролей і постійний розвиток. Вона не боялася відмовитися від комфортного образу «діснеївської принцеси», щоб кинути виклик собі в складних драматичних і несподіваних комедійних ролях.
Її шлях — це приклад того, як завдяки рішучості та професіоналізму можна досягти найвищих нагород у кіноіндустрії. Вона довела, що можна бути одночасно елегантною зіркою червоних доріжок, серйозною драматичною акторкою і відкритою, дотепною особистістю, яка активно займається громадською діяльністю (наприклад, висвітленням проблеми дитячих шлюбів).