Ярослава Жуковская
Щодня у війні за Українугинуть сотні українських військових. Влада зараз каже про загибель 100-200 військових щодня, але сумарна кількість загиблих невідома. Один із загиблих — 21-річний Ілля Шамріцький.
Його історію розповіла мати юнака Наталія Шамріцька у коментарі ВВС.
21-річний Ілля Шамріцький підписав з ЗСУ контракт на три роки. Він служив у 1-му Окремому батальйоні морської піхоти, який у 2014 році вийшов із Севастополя, а потім приєднався до 36- бригади морської піхоти.Коли почалася війна, син дзвонив мамі щодня, щоби вона зайвий раз не хвилювалася.
«Я втратила не просто сина. Він для мене був усім», — розповідає Шамріцька.
Вперше тиждень без дзвінка був на початку березня. Ілля ніколи не розповідав, де він, завжди розпитував про батьків і сестру, яка залишилася вдома.
«Останній раз він вийшов на зв’язок 6 квітня. Написав, що у нього все добре. Це означало, що він живий. Я до 13 квітня терпіла, хоча спокою ніякого не було, а потім почала писати у всі відповідні служби, які є у нас в країні», — розповідає мати військового.
Наталії відповідали, що її сина немає ні в списках полонених, ні у списках мертвих. Тоді вона опублікувала повідомлення про сина у всіх групах з пошуку зниклих військових у соцмережах. Понад місяць Наталія прокидалася і засинала з думкою про те, що вона не знає, де її син.
«22 травня ввечері мені подзвонив товариш Іллі. Я зраділа йому, як своєму синові. Він розповів, що його обміняли після полону. Я спитала, чи він може розповісти мені про Іллюшу. Так, сказав він, і замовк. Я все зрозуміла без слів», — згадує Наталія.
10 квітня вранці був черговий авіаудар по промзоні у Маріуполі. Вранці стало відомо, що двох військових завалило. Одного загиблого вдалося врятувати з-під завалів.
«В Іллі було видно тільки руку і обличчя. На тіло впало чотири бетонні плити перекриття, а п’ята сперлася ребром. Його ніяк не могли дістати без крана, — стримує сльози Наталія і додає, що досі не може прийняти смерть сина і каже, що додаткових страждань їй зараз завдають розпитування сусідів про те, коли привезуть тіло і коли похорон.
Наталія знайшла точну геолокацію місця загибелі свого сина у Маріуполі, це на території Металургійного комбінату ім. Ілліча.
«Аби тільки наступила наша перемога. Я вже і маршрут собі склала. Якщо не знайду останки, то хоча б знайду те місце, де лежить мій син, і там припаду до нього», — стримує сльози мама.