Новини про те, що всіх українців з 2018 року зобов’яжуть сортувати сміття, викликали широку дискусію. І головною темою цієї дискусії було те, чи готові ми до цього? Адже поширена думка, що держава байдужа до екологічного питання, бізнес не хоче перейматися проблемами довкілля, а населення живе за принципом «моя хата з краю».
Однак ми знаємо, кому болить питання чистоти навколишнього середовища. Діти, активні й небайдужі, вони не словом, а ділом намагаються покращити екологічне становище. Серед них двоє киян: 12-річна Софія-Христина Борисюк та 11-річний Нікіта Шульга, співавтори вже доволі відомого проекту «Компола». Він полягає у правильному компостуванні органічних відходів шкільної їдальні у спеціалізованій математичній школі №17, де навчаються наші герої. Софія-Христина та Нікіта дивляться у майбутнє і мають великі плани, один з них — виступ на конференції «Завтра_2037». А поки що вони розповідають про свій проект.
Як ми придумали «Комполу»
Нікіта: Якби у мене була чарівна паличка, я б зробив так, щоб стало чистіше, щоб люди не були такі бідні, щоб стало жити набагато краще, щоб можна було жити, а не виживати. Для вирішення першої задачі і існує «Компола». Ми придумали наш проект ще наприкінці минулого літа, коли я розмовляв з мамою, і вирішив, що треба діяти. А коли почався навчальний рік, я підійшов до Соні і запропонував їй нашу ідею. Вона погодилась.
Софія-Христина: Вдома ми компостуємо відходи вже три роки, але не в компостері, як ми зараз робимо в нашому проекті, а в компостній ямі. У нас за містом є будинок, і ми там компостуємо. Пластмасу ми використовуємо, щоб робити годівнички, а папір спалюємо в каміні. Ми це робимо, щоб всім іншим людям і нашим рідним було легше знаходитися в цьому світі, щоб було менше сміттєзвалищ. От чому виникла проблема у Львові? Вони просто не знали, куди вивезти своє сміття. А якщо екологія буде просуватися так, як це було влітку у Львові, то посмутніє наша планета, і нам буде важче жити.
Хто нам допомагає
Нікіта: У принципі всі вчителі підтримали наш проект. Когось це зацікавило більше, когось – менше, але в принципі всі віднеслися позитивно. Так само і однокласники дуже позитивно сприйняли нашу ідею.

