Тетяна Гордієнко
Справа не тільки у погоді, у довгій зимі чи авітамінозі. Кожен з нас колись переживає тяжкі часи або просто емоційне напруження. Але відомо досить багато випадків, коли людині в такому стані допомогають не солодощі, кава або усамітнення, а спеціально підібрана книжка. Для того, щоб правильно підібрати собі книжку, варто порадитись з надійними людьми. Сьогодні десяток книгоманів зі стажем рекомендують свої засоби від депресії. До речі, книжки-антидепресанти можна поєднувати із солодощами, кавою та усамітненням.
Спочатку послухаємо спеціаліста. Кандидат психологічних наук, практикуючий психоаналітик, психолог та сексолог Мар`яна Великодня радить: «Найкращий «антидепресант» у цьому сенсі — не читати, а писати книгу. Процес породження смислів — обернений депресії, одна з ознак якої — десеміотизація, тобто «розсмислення» світу. Якщо ж ідеться про стан, коли писати вже несила, найкращим буде знайти серед письменників людину, яка за своєю долею, обставинами життя подібна до вас. Тоді читання перетвориться на порозуміння двох, — це важливо і для хорошого психотерапевтичного процесу».
Таіс Золотковська, письменниця: «Зараз мені дуже до душі «заспокійливі» книжки Наталі Голдберг, вони не тільки знімають напруження, а й надихають. З тієї ж причини люблю все, що пише Елізабет Гілберт. Раджу прочитати також «Прогулянка лісами» Білла Брайсона — дуже позитивна і гарно написана книга».
Прогулянка лісами. Двоє лінюхів проти дикої природи
Білл Брайсон, «Наш Формат»
Якщо ви не у формі для довгого походу між лісів та гір, то вам варто обрати найскладніший маршрут, закупити найдорожче спорядження, начитатися про небезпеки і страшних ведмедів, що по тому маршруту ходять, а потім запросити з собою старого приятеля-пияка з надлишковою вагою. І вирушити. І отримувати задоволення від того, наскільки нічого з того, що ви очікували від подорожі, не відбувається. Брайсон, американець та офіцер Ордену Британської імперії, автор чудових книжок про подорожі та туризм, дійсно вирушив Аппалацькою стежкою з півдня на північ, а це 3500 км гірських перевалів та дрімучих лісів. А позаду крекче старий Кац, якого відсутність пончиків доводить до сказу. Тільки гумор може врятувати і підтримати у важкі хвилини: і сміливих героїв книги, і вас, звісно.
Елена Андрейчикова, письменниця: «Интервью сына века» Бегбедера. Что ни строчка — острота, ирония, улыбка. Можно бесконечно перечитывать и некоторые фразы заучивать. Интервью с писателями, честно о страхах, проколах, любви и вдохновении. Очень вдохновила «Вторая жизнь Уве» Фредрика Бакмана: я думала, что уже выплакала все возможные слезы над книгами, но нет. Бакман заставил пережить меня какой-то неожиданно бурный катарсис — смесь слез, смеха, грусти и нежности. Автор своей, казалось бы, сказочной историей со сказочными героями, но которые обязательно где-то существуют, и хорошо бы рядом с нами и в самих нас, принес столько удовольствия, что я теперь советую эту книгу всем и каждому».
Чоловік на ім`я Уве
Фредрік Бакман, #книголав
Всі у захваті від Бакмана, шведського письменника, який пише не про криваві вбивства і маніяків, а про маленьких людей, які втрачають і знаходять сенс життя. Після «Моя бабуся просить їй вибачити» у видавництві #книголав виходить «Чоловік на ім`я Уве». Це історія немолодого чоловіка, який втратив дружину і поступово став абсолютним мізантропом, для якого всі навкруги або легковажні ідіоти, або злісні шкідники. Довго жити в такому недовершеному світі неможливо, тому Уве збирається вчинити самогубство. І, можливо, на одного старого буркотуна стало б менше, якби не галаслива сімейка, що оселилась по сусідству. Їхнє життєлюбство, уважність та підтримка подарували Уве друге життя.
Сергій Середа, шоумен, актор: «Бывают в жизни каждого человека такие моменты, когда у него просто опускаются руки и ему кажется, что все силы для того, чтобы идти к своей цели, его покинули. Мне такое тоже не чуждо, и для того чтобы бороться с этой депрессией, я вдохновляюсь чтением книг. Зачастую это биографии выдающихся личностей и успешных людей: Ричард Брэнсон «Теряя Невинность», Эшли Вэнс «Илон Маск Tesla, SpaceX и дорога в будущее», Уолтер Айзексон «Стив Джобс». Кроме того, мне очень нравится писатель, специалист по мотивации, лидерству и развитию личности Робин Шарма. Все началось с того, что мне посоветовали прочесть его книгу «Монах, который продал свой Феррари». С того момента, как книга попала мне в руки, и до того момента, как я ее дочитал до конца, прошло дней пять. После этого я ее перечитывал еще раза три, а также все остальные книги из этой серии. Как по мне, в ней заложены, очень правильные мысли и месседжи, которые пригодятся в жизни каждому человеку».
Монах, який продав свій Феррарі
Робін Шарма, «КМ-Букс»
Це реальна історія адвоката-мільйонера Джуліана Ментла, який у певний період свого життя пережив сильну духовну кризу. У той момент Ментл звернувся до давньої тибетської культури і відкрив для себе ті мудрі і дієві знання, які допомагають не тільки опрацювати власні проблеми, знайти вихід із складного становища, а й переоцінити все те, що нам здавалося важливим. Цінність життя у сьогоднішньому моменті, позитивне мислення, відкритість для взаємодії — ключові складові нового, більш цілісного життя, якому можна навчитися.
Вітя Бревіс (alias Владимир Копылов), письменник: «Чтобы избавиться от хандры, я советую прогуляться, тем более что погода (тьфу, много раз) налаживается. А тяжелые мысли я, например, люблю. Во всяком случае, лучше тяжелые мысли, чем совсем никаких. Если вам слишком пресно и не о чем взгрустнуть, очень советую старого доброго Ивана Алексеевича Бунина, а именно «Темные аллеи».
Темные аллеи
Іван Бунін, «АСТ»
«Во-первых, это чтение — мало с чем сравнимое удовольствие, музыка: Бунин — настоящий композитор слов. Во-вторых, прочитав о том, какая там у всех любовь — сладкая, томительная, печальная, безнадежная (если вообще живы остались), становится честно, светлее на душе. Откройте, даже если уже читали, ”Чистый понедельник», «Кавказ”, ”Руся» и удивитесь еще раз этому волшебству, этому электричеству, которое исходит от строк. Рассказ заканчивается, вы откладываете книгу, смотрите вдаль, вам хочется плакать и повседневная суета забывается».
Устина Стефанчук, громадська діячка, авторка проекту «Емігрантки». «Перше, що спадає на думку, це «Непрості» Прохаська. «Чума» Камю свого часу допомогла мені пережити дуже важкий період. Ще в паскудні часи дуже пішов Мілорад Павич і Борхес з Амаду. З останнього — «Відвага і страх» Олі Гнатюк, » Фелікс Австрія» Софії Андрухович».
Відвага і страх
Оля Гнатюк, «Дух і літера»
Надають мужності пережити наші буденні негаразди книжки про справжні випробування та героїв, які пройшли через них. У книзі Олі Гнатюк розповідається про життя в окупованому Львові. Оповідь спирається на щоденники, спогади, листи і навіть протоколи допитів, але цінність її не тільки у цьому. У романі йдеться про спільне випробування для представників різних культур: польської, української та єврейської, про стосунки між ними, про прояви солідарності і ворожості, про їхні відвагу та страх, які змушують нас замислитися про те, як ми уявляємо собі Другу світову війну.
Олександр Стадниченко, співзасновник, ведучий у SHARK Radio, Одеса: «Советую «Форест Гамп» Уинстон Грума. Один из любимых фильмов, но даже если смотрели фильм, книга — это немного другое. Пелам Гренвилл Вудхаус «Дживс и Вустер» — это целое собрание рассказов о двух английских джентльменах, наполненное английским юмором. «Компромисс» Довлатова — чувство юмора, которого мне очень близко. Джером К. Джером «Трое в лодке, не считая собаки»: бесспорно, это одна из немногих книг, которую можно перечитывать бессчетное количество раз и смеяться вновь и вновь.
Троє в одному човні (як не рахувати собаки)
Джером Клапка Джером, «Клуб сімейного дозвілля»
Власне, ми часто цитуємо цей твір, навіть не замислюючись: «Ніщо не дратує мене так, як люди, які нічого не роблять у той час, коли я працюю». Або «Я завжди купую червоні труси, я в них чудово виглядаю: вони так пасують до кольору мого обличчя!» Або з одноіменного фільму: «В сад, усі в сад!» Автор написав цю книгу, згадуючи про весільну подорож по Темзі. Книга миттєво принесла письменникові світову славу. Як підказує її назва, це історія трьох друзів: Джорджа, Гарріса та Джея, які, відпочиваючи від лондонського хаосу, пливуть собі Темзою у човні. Неперевершений зразок англійського гумору.
Ірина Говоруха, письменниця: «Я не знаю, что такое депрессия. Просто бывает усталость, легкая грусть, головная боль или простуда. В таких случаях укладываюсь в постель, ем сладости и почитываю самые позитивные книги…»
Как потратить миллион, которого нет
Гарік Корогодський, «Самміт-Книга»
«Как потратить миллион, которого нет» — невероятно теплая и солнечная книга, сдобренная запахами жареной рыбы, сливочного мороженого и новой пыжиковой шапки. В ней легко и с юмором описан быт советских людей: их ожидания, принципы экономии и законы воспитания детей. Праздники, будни, каникулы, свидания, семейные обеды и семейные недоразумения».
Віталій Дудін, експерт Центру соціальних і трудових досліджень: «Серед книг, які здатні змінити настрій як мінімум на день, варто виділити твори з серії Іллі Стогоffа. З останніх прочитаних — «Русская десятка: Новейшая история страны в девяти с половиной биографиях» (2011)».
Русская десятка: Новейшая история страны в девяти с половиной биографиях
Ілля Стогов, «АСТ»
«Через кумедні історії на фоні соціально-економічної катастрофи автор стисло описує явище Переходу, який досі не скінчився. У творі показано російських/пострадянських олігархів, які за рівнем культури мало чим відрізняються від більшості населення, тому асоціювати себе з ними дуже легко. Прочитайте і вам сподобається, навіть якщо ви й не назвете себе прихильником жанру «сміх крізь сльози».
Женя Спірін, шеф-редактор цифрових платформ «Суспільного»: «Після початку війни, окупований Луганськ, та події які там розгортались, стали асоціюватись з тоталітарними країнами ХХ сторіччя, тому я почав читати все, що стосується того часу. Від книжок про концтабори до білоруської антирадянської прози. Але ж не можна постійно жити у потоці поганих новин, дивитись ці сюжети по ТБ та ще й читати, тому з’явилось кілька книжок, які можуть відволікати та заспокоювати. Перша в цьому переліку — «Книга піску» Хорхе Луїса Борхеса. Взагалі-то, Борхеса дуже зручно читати. Він ніколи не писав великих романів, тому що будь-яке оповідання можна стисло умістити на трьох сторінках, а тому за 4-5 станцій метро встигаєш проковтнути пару розповідей. Найкраща з цієї «Утопія втомленої людини». Друге місце — це книга Сергія Довлатова «Компроміс», яку він випустив вже в еміграції. Це 12 дуже смішних новел, особливо, коли ти працюєш журналістом. Книга про те, як Довлатову ставили завдання в естонський газеті, та про те, як він їх виконував і що з цього насправді виходило. Наприклад, кореспондента відправляють висвітлювати похорон директора телестудії, але раптово в морзі плутають гроби. Третє місце — Сергій Жадан «Ворошиловград». Мені її було дуже легко читати, тому що всі місця в книзі дуже впізнавані. Я, мабуть, навіть знаю, де та сама заправка була, на який відбуваються події. А персонажі з книги — це просто мої сусіди з дитинства. Не знаю, чи такі були всюди, але у Луганську точно були. Четверте — «В дорозі» Джека Керуака. Відома книга, яка дуже легко читається через постійні подорожі двох друзів крізь всю Америку. З одного боку, вона трохи сумно закінчується, але поки читаєш, відчуваєш, наче сам все кинув і поїхав куди подалі.
Поштамт
Чарльз Буковскі, «КМ-Букс»
«Ну і остання — Чарльз Буковскі «Поштамт». Роман про alter ego письменника Генрі Чінаскі, невдаху, який працює на пошті, ходить від домівки до домівки у рваних чоботах, шукає гроші на віскі та потерпає від свого боса. Книга добра тим, що головний герой нарешті отримує місце в штаті, відпустку та соціальне страхування». Це перша з автобіографічних книжок неперевершеного Буковскі, модернізатора сучасного американського реалістичного роману, у якому немає інтриг і пригод, а є просто життя.
Тетяна Гордієнко, книжковий оглядач WoMo: «Моя гіпотеза щодо «заспокійливих» книжок — це гіпотеза про звикання. Якщо, особливо у юності, у складні часи (а в юності час складний постійно) вам потрапила до рук перша-ліпша книжка (а потрапляє зазвичай класика, що збирає пил на батьківських книжкових поличках), то, відчувши полегшення після її прочитання (можливо, ця книжка просто відволікла і розрадила, а не навчила мужності і стійкості), ви будете тягнутися за цією книгою щоразу, як вас накриє кризою. Або до споріднених книжок у тому ж жанрі. Для мене дуже довго такими засобами корекції настрою були «Майстер і Маргарита» Булгакова, «Таіс Афінська» Івана Єфремова і увесь Хемінгуей, а особливо — «Свято, яке завжди з тобою». Можливо, «Свято…» особливо ефективне тому, що там про юність, талант, людей, життя яких відбувається у злагоді з їхніми принципами, про особливу мистецьку атмосферу. Це теми, які тебе вивільняють і ти ідеш і робиш собі каву, і дивишся на своє життя не як на сіро-чорне буття невдахи, а як на витвір бунтівного митця».
Праздник, который всегда с тобой
Ернест Хемінгуей, «АСТ»
Колись молодий Хемінгуей разом з дружиною відправився до Європи як кореспондент газети «Торонто стар». Молодята оселились у Парижі і саме там молодий Ернест вирішив стати письменником. Навколо нього було багато талановитих людей, він працював над своїми оповіданнями у богемних кафе, вів записи про трохи химерне і таке справжнє життя навколо. Ці записи він випадково знайшов у 1956, коли був вже відомим письменником, вони й лягли в основу книги.