Виктория Покатис
Те, що я буду навчатися і працювати в ІТ-сфері, я знала ще з 6 класу. Чого я не знала – що в 37 я все ще буду продовжувати навчатися. Хочу поділитися моїми спостереженнями щодо підтримки мотивації у навчанні в дорослому віці та розповісти, чому графік на холодильнику став центром життєвого балансу для нашої родини.
В 13 років я сказала батькам, що мені потрібен комп’ютер і взагалі я хочу стати програмістом. Батьки зніяковіли, бо в їх ідеальній картинці переконливішою виглядала професія бухгалтера чи економіста. Втім, мій незрозумілий їм вибір підтримали і, витративши 1,5 свої зарплати, подарували мені перший комп’ютер. Згодом я ночами просиджувала за ним, навчаючись на підготовчих курсах Черкаського бізнес-коледжу. З коледжу я забрала хороші базові знання, червоний диплом за спеціальністю «Програмне забезпечення автоматизованих систем і мереж» та перший викладацький досвід. Як викладач я написала програму для навчання на курсі сліпого набору і відслідковувала її ефективність, також навчала Delphi i Pascal. Паралельно стала студенткою державного університету ім. Хмельницького. Почала з початку — провчилась п’ять років, здобуваючи спеціальність інженера-програміста.
Через роки я опинилася в Києві на позиції системного аналітика в міжнародній компанії Philip Morris International. І затрималася тут на дев’ять років. Це були чудові дев’ять років, протягом яких я опанувала не одну позицію. Пройшла шлях від системного аналітика до тімлідера комерційних систем в міжнародній компанії. Мені важливо було бачити і оцінювати проблеми з різних сторін, так би мовити зайти за лаштунки сцени. Компанія дала мені багато технічних та гнучких навичок, розуміння культурних відмінностей, я спробувала різний рівень відповідальності. Це місце, де можна було постійно кидати виклик собі. В 2019 році я вступила на поглиблену програму з інженерії програмного забезпечення від ЕРАМ. І це був ще один виклик. Частина навчання проходить в ІТ-компанії, частина – в столичній Могилянці. І це ніби повернення назад: згадати, як це — бути студентом, отримувати фан, але ставлення до навчання вже більш глибоке, усвідомлене. Є розуміння, що я можу отримати від нових знань. Поєднувати роботу і навчання непросто, але я помітила кілька аспектів, які допомагали робити це досить ефективно.
Мати менторську підтримку
Коли я тільки починала кар’єру, траплялися непорозуміння, інколи почувалася «білою вороною», частково через те, що завжди була єдиною дівчиною в групі. Але це мене певною мірою загартовувало. Далі в роботі я знала, що залежно від проблеми, з якою я зіштовхуюся, мені необхідно звернутися до різних спеціалістів, почитати, дослідити тему. Мені завжди допомагали в розвитку. Для кожного етапу кар’єри мені потрібні були різні знання та навички.
Відповідно на усіх етапах свого професійного розвитку я шукала людей, експертів, які допомагали мені їх отримати. Це міг бути ментор або коуч, які працюють як з питаннями професійного характеру, так і особистого зростання.
Допускати помилки
Мій шлях не був простим, були складнощі. Але були і досягнення. Один з пам’ятних проєктів, задля якого я переїхала на кілька років за кордон, запуск великої аналітичної платформи, яка працює в режимі великих навантажень 24/7. Але ще більше досягнення — люди. В одній із компаній, в якій я працювала біля двох років, у моєму підпорядкуванні було семеро людей, коли йшла, це вже була велика команда, справжній Big Team з 35 крутих фахівців. Навчитися взаємодіяти з людьми з різним світоглядом, поглядами, згуртовувати їх і підбирати до кожного свій підхід – це серед моїх головних здобутків. Думаю, віра в те, що людям треба давати право на помилку – частина успіху. І я даю їх робити. Втім, не дозволяю повторювати.
Коли в теорії, можеш неправильно зрозуміти, проігнорувати, не досягти результативності. Але через досвід, коли перетворюєш свої знання на «кейс проходження», визнаєш помилки, приходить розуміння і зростання.
Постійно розвиватися
В 35 років я вже мала хорошу керівну посаду і досить великий досвід. Я встигла побути менеджером клієнтського сервісу, регіональним координатором, запускала світові ініціативи компанії. Втім я шукала навчальну програму, де я могла б отримати більше фундаментальних знань щодо ІТ. В моїх планах було опанувати професію Delivery Manager (менеджер, який відповідає за результат (продукт) в рамках всіх обмежень (терміни, ресурси, якість, ризики, бюджет) або Solution Architect (фокусується на технічній частині, зокрема архітектурі рішень). Пішла до практиків, удосконалила технічну частину, хоча код пишу давно. В перспективі хочу суміщати обидві професії, не йти в суто технічну сторону.
Мені важливо бачити, як люди ростуть професійно, водночас хочу застосовувати отримані знання на практиці.
Підкорити рутину
Я прокидаюсь о 6 ранку, гуляю з собакою, незважаючи на погоду. Наступні годину-півтори до роботи навчаюся і займаюся домашніми справами. Щоранку виділяю 30-40 хвилин для самоосвіти – читаю професійні статті, дізнаюся про ноухау, займаюся пет-проєктами. Загалом щодня витрачаю 2-3 години на навчання. Але для цього довелося повністю перебудувати домашній режим – з’явився «графік дому», де зафіксовано активності дня всіх членів родини. Це дозволяє маневрувати між роботою, навчанням і родинними справами. Також важливо в цьому графіку залишати час для дозвілля. Для мене – це прогулянки лісом на квадроциклі. Я дуже люблю природу, тварин, які в Україні, на жаль, часто відносяться до вразливих груп, які потребують захисту. Тому намагаюся приділяти достатньо часу зооволонтерству. Мої домашні улюбленці – собака Зевс і два коти взяті з притулку. Регулярно відвідую притулки для тварин, передаю корм, ліки, щомісяця відраховую кошти на їх підтримку. Вважаю, це своєю соціальною відповідальністю.
Організувати себе
В школі простіше – маєш поштовх і підтримку вчителів, батьків. Але в дорослому житті треба знати, як себе дисциплінувати. Мені допомагають:
— Планування і узгодження з родинними планами. Адже сім’я також потребує уваги і потрібно знайти баланс. Я вдячна своїй родині та батькам за підтримку в навчанні, і за те, що частину побутових турбот на час навчання у мене забрали.
— Розуміння, що мене мотивує. Я знаю, що мені подобаються виклики. Подобається вчити нове і відразу застосовувати на практиці. Мотивацію підтримує фіксування успішних кейсів і пошук маленьких перемог у всьому.
— Відчуття спільноти. До кінця дворічної програми з’явилася втома. Але в нас супер класна група, поруч зі мною навчаються професіонали з різних сфер. Ми товаришуємо і доповнюємо один одного, нам є про що поговорити і поза навчанням. Жартуємо, що у нас би вийшов чудовий стартап ?
— Усвідомлення перспектив. Поглиблена програма – це не спринт, це марафон, який вимагає розрахунку власних сил. Навчання тривале, фундаментальне, потребує багатьох зусиль, а результат, вигоди з’являться згодом. Це треба розуміти. Мені воно дозволило практично «безшовно» перейти в нову для себе сферу. Але я знаю, що піду далі і буде нове навчання. Бо ІТ – це сфера, в якій не можна зупинитися, «довчитися», це постійний процес.
Не сумніватися в собі
Знайоме багатьом – «Чи зможу я? Чи досить я компетентна?». В мене таких приводів для сумнівів було чимало. Колись я була єдиною дівчиною в групі, часом відчувала певні упередження щодо себе. Але я фокусувалась на навчанні, отримувала директорську стипендію і йшла до своєї мети. Зараз на програмі в групі я також одна дівчина. Але в 2021 році немає перешкод для тих, хто вирішив опанувати технології. Зараз в моїй команді чотири дівчини-розробниці, я не помічаю відмінностей в їх роботі або в ставленні до них. Соціальний устрій, який підштовхував дівчат до вибору гуманітарних наук, а хлопців до технічних, вже не актуальний. Молоде покоління дуже діджиталізоване, його представники вже досить обізнані до моменту вибору майбутньої кар’єри. І можливості для професійного росту для них тільки збільшуватимуться. Дівчатам вже не треба робити надзусилля, щоб потрапити в ІТ або довести свою компетентність. Наше суспільство дорослішає, з’являється підтримка на державному рівні і рівні бізнесу – олімпіада з математики для дівчаток, оголошення року математики в Україні та інші. Думаю, вже скоро слід чекати появи нових геніїв в ІТ серед дівчат.
В ІТ шалені швидкості, і поки ви читаєте цю статтю, в світі технологій вже з’явилися удосконалені версії мов програмування, фічі на платформах, новинки, які треба гуглити, вчити. Тобто, коли йдеш в ІТ, навчання не закінчується ніколи. І це мене надзвичайно мотивує.