Оля Полякова
У Києві триває Український Жіночий Конгрес, на якому обговорюються ґендерні аспекти політичного, економічного та громадського життя. У рамках конгресу Петро Порошенко висловив свої ідеї щодо ґендерної рівності і розповів про перспективи її досягнення в Україні.
Україна — це місце, де термін women’s power дуже доречний. Хто зараз найсміливіше говорить про проблеми? Я це знаю точно — українські жінки. Хто прийняв одними з перших удари війни на Донбасі? Хто приніс шахову корону? Хто запустив хештег #ЯНеБоюсьСказати задовго до того, як #MeToo сколихнув світові мережі? Цей перелік можна продовжувати, бо українські жінки завжди були поруч з чоловіками — захищали, будували, ростили державу.
Цього року в Україні відбулася знакова подія — звання генерала вперше присвоїли жінці. Генерал-майором медичної служби стала Людмила Шугалей. Звання полковника мають близько 70 жінок в українських збройних силах. І вони, хочу наголосити, присвоєні абсолютно не на основі статі, а на основі високого професіоналізму і сумлінної служби.
Я не можу оминути увагою дуже болюче питання домашнього насильства. З жалем констатую, що у нашому суспільстві досі існують певні маніпуляції на цю тематику, зокрема, розуміння терміну «ґендер». Тому ще раз хотів би закликати направити всі зусилля на те, щоб завершити внутрішньодержавні процедури і ратифікувати конвенцію Ради Європи по запобіганню насильства щодо жінок.
Я вважаю, що на законодавчому рівні мають бути створені всі умови для того, щоб суспільство почувало себе в безпеці, а жінки точно знали, що вони захищені законом.
Маю підкреслити, що всі шість основних напрямків стратегії ґендерної рівності Ради Європи є зараз актуальними для України: це і боротьба з ґендерними стереотипами і сексизмом, і попередження та протидія домашньому насильству, і рівний доступ до правосуддя, і досягнення збалансованої участі жінок і чоловіків у процесі прийняття політичних та суспільних рішень, і захист прав жінок та дівчат-мігрантів, біженців і шукачів притулку, і реалізація стратегії досягнення ґендерної рівності в усіх політиках та заходах.
Залишається ще багато проблем дискримінації. Одна з них — це оплата праці. Середня оплата праці чоловіків зараз на 21% перевищує середню оплату праці жінок. Хоча у 2016 році цей показник становив 25%. І наслідки нерівності дуже серйозні, бо пенсія жінок на третину менша, ніж пенсія чоловіків. Це неприйнятно.
На сьогодні в українському парламенті 11,5% жінок. Я погоджуюся, що це неприпустимо мало. Запровадження квот у виборче законодавство — європейська практика. Скрізь, де потрібні зміни, самовідданість, чесність, сила духу, ми точно побачимо жінок. Це і є українська women’s power — звільнена енергія змін.