Ярослава Жуковская
31-річна лікарка Людмила Павлюк 1,5 місяця війни жила у приймальному відділенні лікарні. Вона рятувала цивільних і військових тоді, коли потік поранених не зупинявся. Знімала з поранених чоловіків гранати та набої, виносила на собі пацієнтів з машин, щоб доставити до операційних.
Про це повідомляє Суспільне.
Від стоянки до лікарні 10 метрів — поки несли хворих, діагностували стан і відділення, куди вони потраплять.
«Були часто поранені, які були без свідомості, з ампутованими кінцівками, кінцівки знаходилися поруч, а треба було швидко забрати й перекласти», – пояснила лікарка-нефрологиня Людмила Павлюк.
У цьому коридорі розбита плитка, бо ніколи не зупинявся потік пацієнтів та лікарів. Звідси всіх поранених доставляли в операційні.
У ніч з 23 на 24 лютого Людмила Павлюк була черговим лікарем у приймальному відділенні. Вона приймала перших поранених прикордонників і цивільних.
«Цей ранок мені запам’ятався як ніколи. Вперше в житті, коли я почула, як завили сирени, а до цього я в житті ніколи не чула такого звуку, перші постріли й перші гуркотіння, везуть поранених, а ми не розуміємо, як це буде далі».
З ковідного відділення лікарка одразу перейшла працювати у приймальне. Сама за спеціальністю лікар-терапевт. З нічного чергування в ніч на 24 лютого вперше потрапила додому лише на початку квітня. Разом з іншими медиками, жила у відділенні. Вона на рівні з чоловіками заносила та підіймала в операційні важких постраждалих і поранених на третій поверх. І не завжди це були карети швидкої допомоги, це був цивільний транспорт і треба було людину дістати з легкового транспорту, коли він у неналежних умовах транспортувався, каже завідувач загальносоматичного відділення Ігор Кузін.
Саме Павлюк президент України Володимир Зеленський відзначив медаллю «За врятоване життя». Історія лікарки, яка першою прийняла поранених у перший день війни – далі у матеріалі.
Поранені військові поступали з амуніцією, тож доводилося знімати з них зброю і гранати, щоб надати лікарську допомогу.
«Ми не знали, чи спрацює або не спрацює, навіть ті самі набої, які здаються не такими небезпечними у тому вигляді, в якому вони є, але хтозна. Ми заглядаємо в кишеню і не знаємо, що там. Але страху не було, я навіть не задумувалася, що щось може трапитися зі мною», – поділилася лікарка.
Одночасно до лікарні поступали до 50 хворих, працювали 11 операційних.
Після того, як російські війська вийшли з Чернігівщини, Людмила Павлюк повернулася працювати у відділення нефрології й гемодіалізу, а паралельно працює ще терапевтом у відділенні екстреної медичної допомоги.
«Мені просто приємно, що навіть +1 якесь життя людське я врятувала, і це дуже-дуже добре. Як для лікаря одне життя, то це багато чого коштує», – каже лікарка.
Фото обкладинки: Суспільне