«За лаштунками»: що відбувається до того, як книжка потрапить до ваших рук

Нині книга перестала бути чимось унікальним. Кілька книжок знайдеться чи не в кожному домі, а придбати нові можна всього в пару кліків в онлайн-магазині або у фізичній книгарні, число яких в Україні сьогодні наближається до п’ятисот. Зрештою є публічні бібліотеки, у яких книжку можна просто взяти почитати на кілька днів.

Але чи задумувалися ви колись, який шлях проходить книга, перш ніж потрапити вам до рук? Чи скільки людей стоїть за її створенням?

Процес «народження» нової книжки нам показали у видавництві «Ранок». Цього місяця йому виповнюється 27 років. Це одне з найстаріших і найбільших видавництв незалежної України. Щороку «Ранок» друкує кілька мільйонів примірників книг і підручників, а чисельність команди корпорації вражає — понад півтори тисячі співробітників.

Наша екскурсія розпочинається з друкарні. Це «Тріада-Пак», одна з тих друкарень, де створюються книжки видавництва «Ранок». Розташована вона в книжковій столиці України, як заведено називати Харків.

Це наступна ланка в процесі створення книг. До цього рукопис автора пройшов через редакцію видавництва, де над ним працювали редактори, коректори, ілюстратори — і так аж до головного редактора, що затверджує фінальний макет майбутньої книжки. Його разом з обкладинкою надсилають до друкарні.

Друк книжки розпочинається із перенесення сторінок разом з ілюстраціями на спеціальні форми — CtP-пластини. Простими словами, це друкарські форми, на яких за допомогою лазеру відбивають текст та інші елементи книжки. Саме за цими формами будуть друкувати сторінки видання.

Наступний етап — безпосередньо друк. На великій листовій офсетній машині, такому собі друкарському верстаті, великі листи офсетного паперу перетворюються в сторінки з готовим текстом та ілюстраціями. Тут кожний офсетний аркуш проходить через окремі секції різних кольорів: чорну, блакитну, пурпурову та жовту. Ці кольори накладаються один на одного, і так створюється кольорове зображення.

Ці аркуші «дещо» більші, ніж сторінки у книжках.  Залежно від розмірів офсетного аркуша, з нього може вийти 8, 16 або ж 32 сторінки готової книжки. Але спершу їх треба обрізати та сфальцювати, або просто зігнути.

Зараз працівник друкарні використовує паперорізальну машину, яка розрізає аркуші. Після цього на спеціальному обладнанні їх зшиватимуть у книжкові зошити. Кожна книга складається з кількох таких зошитів, зшитих разом в один блок.

Для створення картонних книг потрібні потужніші машини, що працюють із цупким матеріалом. За один раз у таку машину можна покласти тисячі сторінок, що здавлюються пресом. Саме зараз готується новий наклад дитячої книжки «Тварини світу».

Для створення обкладинок і сторінок із яскравими зображеннями використовується восьмифарбова друкарська машина. Вона має великі чорнильниці, що заповнюються чорнилом різного кольору.

Працівник друкарні налаштовує машину та вибирає необхідні параметри для друку, регулюючи кількість фарби, а тоді запускає її.

Він постійно слідкує за процесом створення сторінок, щоб переконатися, що всі кольори правильні. Одна незначна помилка може зіпсувати весь тираж.

Крім книжок, на друкарні також створюють зошити, учнівські щоденники, блокноти, плакати. А ще пакування для ігор чи інших товарів. Створення кожного продукту має свої особливості та потребує зосередженості від працівників друкарні.

Тим часом сфальцьовані сторінки вже об’єднали в зошити. До них працівниці вручну приклеюють каптал — маленьку тканинну смужку, що з’єднуватиме корінець із книжковим блоком.

Після цього в спеціальному термобіндері до книжкових блоків приклеюється форзац і корінець. Вони потрібні, якщо книжка матиме тверду палітурку.

Зараз книжкові блоки рухаються спеціальним конвеєром до наступного пункту призначення — до станка, що називається різак. Тут їх обріжуть відповідно до того формату майбутньої книги, яке замовляло видавництво.

Фінальний етап — об’єднання книжкових блоків з обкладинкою. Якщо це м’яка обкладинка, вона так само приклеюється до книжкового блоку. Тверді обкладинки, або палітурки, кріпляться до форзаца та корінця.

Палітурки створюють з картонних дощечок, до яких власне й приклеюють обкладинку із зображенням і назвою книжки.

Для додаткової міцності та блиску їх також ламінують. У друкарні стоїть безліч великих рулонів ламінату.

Книги нарешті готові. Тепер працівниця друкарні перевірить їх на цілісність і відсутність браку, після чого їх складуть у спеціально відведеному місці. Там вони мають лежати деякий час, поки не висохне клей.

Готові книжки ще одна співробітниця друкарні пакує в невеликі пакунки. На них клеять спеціальні етикетки. Далі їх перевозитимуть партіями до кількох складів видавництва, зокрема до логістичного центру в Харкові.

Робота в друкарні не зупиняється ні на мить.

Ми ж продовжуємо нашу екскурсію з офісу видавництва «Ранок». Хоча нині більшість співробітників видавництва працює дистанційно, іноді тут все одно можна побачити когось із редакції.

Сюди працівники приходять, щоб поспілкуватися з колегами, обговорити важливі проєкти, переглянути нові книжки, щойно з друку.

З першого погляду зрозуміло, що це офіс видавництва — книг тут справді багато.

Але ще більше їх на автоматичному логістичному центрі видавництва «Ранок». Його площа — 15 тисяч метрів квадратних, що робить його одним із найбільших книжкових логістичних центрів у Європі. На початку повномасштабної війни цей склад зазнав пошкоджень унаслідок російського обстрілу. Нині з міркувань безпеки видавництво відкрило нові логістичні центри в інших містах України, однак харківський також продовжує працювати.

Тут зберігаються тисячі книг, доставлені прямо з друкарень видавництва. Згодом частину з них буде відправлено до українських книгарень, інші ж придбають читачі через інтернет-магазин «Ранку».

Завдяки автоматичній системі, опрацювання замовлень клієнтів відбувається всього за 7 хвилин.

Зараз працівники логістичного центру опрацьовують нові інтернет-замовлення: забирають книжки та пакують їх для відправлення. Щоденно співробітники приймають та виконують близько 500 замовлень.

Фінальне ж призначення книги — читач, який на неї очікує.

Фотограф: Сергій Дубограй