Відбулась презентація посібника, який розповідає, як керувати власною енергією. Публікуємо уривок

Вчора у Києві відбулась презентація першої книги Алли Заяць «Енергетичний менеджмент: практичний посібник з керування власною енергією», видавництва Yakaboo Publishing. Тема актуальна для всіх, адже через постійний стрес та навантаження все більше і більше людей втрачають увагу, концентрацію, а разом із тим енергію. Пані Алла каже, що теми управління своїми енергією та часом завжди були для неї актуальними, проте через перфекціонізм та творчу прокрастинацію вона увесь час відкладала створення книги.

Книга, яка мала вийти друком влітку 2022 руку, зазнала змін. Адже війна суттєво вплинула і на стрес, і на саморегуляцію, тож авторка доповнювала її. Наразі це путівник, що допоможе побудувати шлях до гармонійного використання власних ресурсів у різних сферах життя. Тут вам і практичні поради що допоможуть знизити рівень стресу, і інструменти для підвищення продуктивності та покращення якості свого життя.

Уривок

Переживання травматичних подій та постійне перебування в стані напруги призводить до того, що ми втрачаємо зв’язок з теперішньою миттю. Ми хвилюємося за майбутнє, на яке не можемо вплинути, й повертаємося до травматичного минулого, яке не можемо забути. Ми ніби перебуваємо між двома світами та почуттями: тривожністю через минуле та страхом через майбутнє. Виникає відчуття дисоціації, тобто відірваності від власного тіла. Дисоціація — це подруга стресу. Зазвичай вони «ходять» пліч-о-пліч. У кожної людини є свої кейси переживання такого стану. Це стан, коли органи чуття людини починають вимикатися. Ви можете пропускати повз вуха, коли хтось до вас звертається. Якщо ви у стресі, можете не помічати речей, які відбуваються навколо, а також не відчувати смаку їжі, яку їсте. Ви ніби перебуваєте в іншому місці, але не у власному тілі. Ви можете бути неуважними й розгубленими. Треба розуміти, що дисоціація — це захисний механізм. Він потрібен для того, щоб у критичні чи загрозливі моменти допомагати нам подолати біль. Це так звані знеболювальні нашого тіла.

Але якщо таких моментів забагато або вони тривають занадто довго, то може виникнути навіть дисоціативний розлад. За визначенням Американського національного альянсу психічного здоров’я, цей розлад характеризується розривом між думками, ідентичністю, свідомістю та пам’яттю. Панічна атака — це найбільш поширений вид дисоціації, яка виникає внаслідок дії травматичного тригера на людину. Вона втрачає зв’язок зі своїм тілом, губить всі орієнтири, відчуває великий напад страху та тривожності. Щоб упоратися з панічною атакою, необхідно виконати техніки заземлення.

Наприклад:

зробити розтирання долонь, занурити руки в холодну воду;
зробити розтирання всіх кінцівок, міцно обійняти себе;
надіти на руку резинку (на зразок тієї, якою скріплюють пачки банкнот) і почати її легенько відтягувати та відпускати, щоб відчути мінімальний біль;
стрибати, тупотіти ногами по підлозі;
відновити дихання (рахувати: вдих на 4, видих на 6);
відновити зір, слух та дотик: спробувати зосередити свою увагу на тому, що ви бачите, чуєте та відчуваєте, торкаючись чогось.

Такими простими та дієвими способами ви можете поступово повернути власні відчуття та подолати панічну атаку.

Отож якщо ми перебуваємо в умовах надмірного стресу — як наслідок ми перебуватимемо у стані дисоціації. І щоб цей стан не шкодив нашому тілу, а повноцінно виконував свою захисну функцію, ми маємо навчитися ним керувати. Протидія до дисоціацій — це стан присутності та зв’язок зі своїми органами чуття. На основі цього побудовані всі техніки заземлення та стабілізації людей, щоб повернути їм контроль над власним тілом. В основі медитацій та практик майндфулнес теж лежить стан присутності. Тому вони такі дієві в межах емоційного відновлення та зцілення загалом. Корі Мускара, автор книжки «Не проґавте свого життя. Як по-справжньому бути тут і зараз», вирізняє чотири стовпи присутності:

Зосередженість уваги — наша здатність налаштовуватися на те, що діється в теперішньому моменті, зафіксуватися в ньому й чітко сприймати, що відбувається в нашому розумі та тілі. Я рекомендую протягом дня виділяти декілька відтинків часу (починати з декількох хвилин й поступово збільшувати тривалість) і присвячувати їх зосередженості на тому, що з вами відбувається. Іноді такі зупинки допомагають нам зробити певні ритуали: заварити кави, вимкнути ґаджети, вийти на вулицю чи провітрити кімнату, зайти в кав’ярню чи просто глибоко подихати. Зупинитись і відчути, що відбувається у вашому тілі: відчути, де саме в ньому є легкість, а де — напруга, відчути холод чи тепло всередині, відчути своє серцебиття чи послухати своє дихання. Якщо ми практикуватимемо стан присутності доволі часто, то це природним чином увійде в нашу звичку. Ми перебуватимемо в постійному зв’язку з нашим тілом. Це дуже корисна звичка.
Прийняття. Це наша готовність і здатність мати справу з реальністю того, що існує зараз, а також визнавати, що саме такою є мить просто тепер і зараз, і не відгороджуватися від тієї реальності. Коли у березні 2022 року ми з дітьми виїхали за кордон, я була налякана, непокоїлася за життя своїх дітлахів. Я прийняла той факт, що боюся, і дозволила собі це. Дозвіл і прийняття емоцій та почуттів зближує нас зі своїм тілом. А заборона збільшує цю відстань. Коли я відновила своє почуття безпеки та сили — повернулася додому й сказала собі: «Я більше нікуди не поїду!». Процес емоційного відновлення та душевного зцілення може розпочатися тільки з моменту прийняття того, що відбувається навколо. Після цього в нас з’являється енергія та ресурс, щоб розпочати це змінювати.
Допитливість — третій стовп, мій улюблений. Допитливість є своєрідним антидотом до почуття страху та тривожності. Коли ми відчуваємо певні емоції та почуття, які нас лякають чи викликають тривожність, ми можемо це дослідити. З початком війни я вирішила розібратися з тим, що таке травма. Я пройшла відповідне навчання, подивилася десятки вебінарів та лекцій на цю тему, завела нотатник, де записувала свою рефлексію та думки з різних книжок. Коли ми щось пізнаємо, то плекаємо відчуття присутності, бо ми сфокусовані, зібрані та відкриті. Це шалений інструмент зв’язку із собою — використовуйте його.
Тілесна усвідомленість (embodiment) — здатність прислухатися до свого тіла, до своїх ритмів та потреб. Це відчуття безпеки, цілісності розуму та тіла, які синхронно взаємодіють у нашому житті. Нагадую, наше тіло та фізичні відчуття є одним із компонентів, які впливають на рівень нашої енергії. А отже, ми маємо вкрай важливе завдання — турбота та піклування про своє тіло. Якщо ми керуємо власним тілом — ми керуємо своїм життям. Є багато практик на розвиток навичок тілесної усвідомленості. З деякими я поділюся в наступному розділі. Але варто шукати та підбирати улюблені практики, які будуть максимально комфортними для вас. Ваше тіло — ваші правила. Згадую розмову з моєю проникливою донькою, якій на той час було 6 років. Ми з нею вийшли на прогулянку в парк. Подув вітерець, і я сказала їй надягти шапку, щоб вона не змерзла. На що донька дала не за роками розумну відповідь: «Мамо, це моє тіло. Я ліпше знаю, що мені потрібно. Мені не холодно». Важко з цим сперечатися. Тоді від доньки я отримала дуже важливий урок. Після нього я як мама почала з більшою повагою ставитися до її тіла, навіть якщо наші думки не збігаються. Ми маємо навчити наших дітей відчувати потреби свого тіла. Але перед тим маємо навчитися цього самі.