Анна Рифент
[…] А сонце вже сходило над величним степом і поволі набирало сили, світліючи від червоного до рожевого, а потім і до сліпучо-жовтого. Тінь ще зберігалася у дворі фортеці, застеленому тілами, наче травою, але разом з нею зникала і надія турків на перемогу. Відчайдушний спротив стихав. Битва тривала майже увесь день, і було важко повірити, що людина здатна витримати таке напруження. Кілька сотень турків разом з яничарами захищали підходи до замку фортеці, а всі, хто зміг, видерлися з неї та втікали у степ.
Козаки оточили фортецю з усіх боків та наздоганяли втікачів. Виставили дозори біля води, щоб ніхто не втік, хоча галери були спалені ще на початку облоги. Іван запекло рубав двома мечами, допомагаючи собі й ногами, бив так, що необережні турки розліталися, перекидаючись. Однак утома давалася взнаки. Галаган помітив це і, бажаючи зберегти побратима, наказав йому відійти назад, покликав до бою задніх. Іван заперечливо похитав головою.
– Ану, негайно назад! – скипів Максим і прорубався до Івана, відтісняючи його від ворога. Негайно його місце зайняли не такі втомлені козаки і продовжили бій, може, не так майстерно, але завдяки свіжим силам значно потіснили турків.
Іван, важко дихаючи, відійшов, став на купу каміння, щоб бачити січу і за потреби знову вступити в бій. Козаки зчепилися з яничарами, які відчайдушно захищали вхід до замку. Хлопець звернув увагу на двох із них, які поводилися дивно: відбиваючи удари, у відповідь не рубали. Він зрозумів, що ті не хочуть убивати козаків. Він знову пірнув у юрбу й почав пробиватися до них. Його вразила і майстерність турків, він знав, що лише відбивати удари і не бити у відповідь дуже складно, бо вся наука шабельного бою відточує до автоматизму якраз можливість уразити ворога. А для такої оборони треба максимально володіти собою.
Доки Іван пробирався до лінії сутички, яничари, що оточували Мурата й Арслана, теж помітили, що ці двоє тільки обороняються і почали їм щось кричати. Але хлопці не відповідали. Тоді ті почали нападати і на них із шаблями. Мурат тепер відбивав удари яничарів, а Арслан – козаків. Так вони протрималися хвилини дві, викликаючи подив і нерозуміння козаків. Зненацька хтось вдарив Мурата списом у бік, той захитався і впав. Козаки вже зрозуміли, чому так діють ці двоє, і, опустивши шаблі, відтиснули Арслана у козачу лаву. Потім посікли на капусту тих, хто був близько біля Мурата, а Іван відніс його далі від лінії сутички.
Поклавши Мурата на вільну від каміння землю, оглянув рану. Уламок списа стирчав між ребрами з правого боку і кров бралася пузирями під час слабкого дихання. Іван зняв шолома з його голови. Це був ще зовсім юнак, над губою якого пухнастилися перші, ще не обізнані з лезом, вуса. Обличчям не був схожий на турка, його слов’янські риси когось нагадували Іванові. У цю мить підійшли побратими, і Микола, глянувши на пораненого, вигукнув:
– Та він на тебе схожий, Іване!
Усі придивилися до турка і завмерли, не маючи духу щось сказати. Не вірячи своїм очам, Іван починав потроху приходити до тями. Придивився пильніше. Одразу ж в очі впав шрам біля лівої брови, й Іван пригадав, як давно, граючись із Юрком у козаків, ненавмисне ударив того дрючком. І, хоч як важко було в це повірити, це таки був його рідний брат. […]
«Перемагаючи долю» Александра Зубченко — исторический приключенческий роман для подростков о нелегком для Украины времени – второй половине XVII века. Период, который может стать примером для нас по уровню патриотизма украинцев, их стремления к свободе, отваги и веры, по уровню доверия к побратимам и умению ценить свою землю.
Эта книга многогранна: на фоне казацких противостояний турецкой империи и польской шляхте автор показывает читателям путь двух братьев – Ивана и Юрия. Их судьбы не назовешь простыми: родителей убили, а самих братьев разлучили и продали в рабство. И вот, проведя 10 лет в чужих краях, Иван и Юрко не предают родную землю и веру, а сразу же становятся на их защиту. Развивает автор и тему преданной дружбы, и романтическую линию, показывает ценность родительских отношений, когда твоей семьей становятся не по крови, а по духу.
«Перемагаючи долю» — это пособие нравственности, которое способно вдохновить юное поколение, научить болеть душой и сердцем за Украину и даст понимание правды и справедливости. Это книга, которая может стать прекрасным дополнением к учебнику по истории и превратить изучение этого периода истории в яркое и захватывающее приключение.