Як мама школяра розумію всі переживання та клопоти батьків у перші місяці школи. А як видавчиня знаю книжки, які можуть бути корисними у такі моменти – про те, як поводитись, щоб правильно мотивувати своїх дітей до навчання, як впоратись з тривожністю, пов’язаною з вихованням, і як все ж таки допомогти своїм дітям стати успішними та щасливими. 

Одне з видань на цю тему – «Уроки з поразок. Як дозволити дитині пізнавати світ і вчитися на помилках». Авторка Джессіка Леї, мама трьох дітей, шкільна вчителька і дослідниця, пише про виклики шкільного часу для дітей, батьків і вчителів. Вона проаналізувала різні наукові дослідження та помилки з власного досвіду мами і вчительки у виховані та навчанні дітей, головний її висновок – варто дозволити дітям помилятись, менше їх контролювати і не вдаватись до гіперопіки та самопожертви заради дітей. 

У цій книжці є чимало цікавих порад не тільки про те, як допомогти дітям здобувати компетентність, ставати незалежними, навчитись перетворювати помилки на успіх, але й про те, як батькам і вчителям допомогти собі зберігати спокій і запартнеритись. Я ж зупинюсь на розділі про внутрішню мотивацію дітей і чому не варто платити їм за оцінки. 

Бути відмінником, брати участь у конкурсах і отримувати грамоти, перемагати у спортивних змаганнях — які настанови дають батьки своїм дітям? Чи суть в найкращих оцінках? Яка наша мета: щастя дитини чи її досягнення, якими можна похвалитись у соцмережах? 

Наші помилки 

Одна з найпоширеніших помилок, на думку авторки – ставити дитині свої цілі: приносити зі школи гарні оцінки, перемагати у конкурсах, бути у всьому першими. Більшість батьків роблять це з великої любові, хочуть, щоб їхні діти були успішними – могли вступити до найкращих університетів та знайти роботу мрії. Але це не працює.

Наступна помилка – заохочувати дітей до навчання через винагороди за гарні оцінки, обіцянки купити новий гаджет чи видавати певну суму грошей за кожне досягнення. 

А ще помилково хвалити дитину за гарну оцінку чи призове місце у змаганнях, а не за старання і зусилля, які вона докладає, щоб досягти цього результату. 

Чому це не працює

Діти думають про те, як догодити батькам, їм страшно їх розчарувати, у результаті вони втрачають свою внутрішню мотивацію пізнавати світ і  свою природню зацікавленість до навчання. Вони бояться провалів, тому не беруться за щось нове і складніше. Вони не ризикують, у таких умовах у них немає можливості розвивати свою креативність та винахідливість і у них менше шансу стати успішними. 

Такі заохочення добре працюють під час тренувань мавпочок чи морських котиків у цирку, але не у випадку з дітьми. Вони можуть спрацювати у короткостроковій перспективі, але точно не виховають тривалий ентузіазм до навчання. Діти припиняють шукати себе і свої захоплення, адже їм потрібно думати про досягнення, за які вони щось отримають. 

Хвалити дітей варто, це додає їм впевненості, але і це слід робити правильно. Найперше – хвалити за зусилля, які дитина докладає, щоб щось зробити, за компетентність, яку вона здобула у навчанні чи під час виконання домашніх обов’язків. Коли батьки хвалять тільки за оцінку чи перемогу в конкурсі, то дитина буде більше боятись провалу. Не завжди дитина перемагатиме, але це не означає, що вона не докладала зусиль. 

Як бути? 

Все дуже просто і водночас складно – дати дітям свободу та дозволити їм самим контролювати свій навчальний процес, навіть якщо вони не впораються із завданнями. 

Наприклад, дозволити вибирати, де і коли виконувати домашнє завдання, з ким дружити, які гуртки, спортивні секції обрати і які хатні обов’язки виконувати. Але єдине, що варто установити – це чіткі вимоги щодо вчасності виконання завдань. Коли діти відчувають цю автономію, то у них постійно спрацьовує внутрішня мотивація і з’являється інтерес до навчання. 

Все це підсилює, коли батьки зацікавлено розпитують дитину про те, що вона дізналась, що їй сподобалось у прочитаній книжці, які предмети і заняття їй цікаві та коли хвалять за всі старання та виконану роботу. 

Дати дитині відчути себе незалежними та компетентними – це те, що допоможе їм стати успішними та щасливими. Що менше батьки вимагатимуть відмінних оцінок, то більше діти вчитимуться. Чим менше будуть їм платити за досягнення, тим швидше вони знайдуть своє захоплення і любитимуть навчатись.