Анастасія Ніколаєнко
Навчання під час великої війни – українці вже довели, що це можливо. Здобувати нові знання під звуки повітряної тривоги, проводити заняття онлайн через обстріли, ставати фахівцями в тій чи іншій галузі, попри будь-що – такою зараз є реальність для тих, хто навчає, і тих, хто навчається. Альона Тимошенко, директорка Української Кіношколи – провідної кіношколи, яка вже понад сім років виховує нове покоління українських кінематографістів – спеціально для WOMO розповідає, як команда справлялася з цим у 2023-му році і загалом як це – навчати кіно в той час, коли триває повномасштабна війна.
Зізнаюсь: коли в Україні розпочалась повномасштабна війна – були думки закрити Кіношколу. Звідусіль лунали питання: кому зараз потрібна кіноосвіта? Я всерйоз розглядала варіант здатися, закрити школу, розпустити команду і студентів.
Проте у мене та команди була особиста відповідальність перед тими, хто в нас навчається. Тож ми зібралися і з часом налаштували роботу Кіношколи, адаптувавшись до нової реальності. Нещодавно ми підрахували: у 2023-му приблизно 20% занять наші студенти проводили в укриттях через повітряну тривогу. Багато хто з наших студентів переїхав до Києва зі східних областей через війну. Чотирнадцять наших випускників зараз у лавах Збройних сил України, ми з ними постійно на зв’язку і підтримуємо їх. Викладач дитячої кіношколи KIDS TEENS Артур Артимєньєв з перших днів служить у гарячих точках. А ще двоє наших викладачів – куратор сценарного річного курсу Ярослав Войцешек та куратор режисерської річної програми Тарас Ткаченко – поєднують службу із паралельним викладанням режисури та сценаристики нашим студентам.
На жаль, цього року сталася величезна втрата – на війні загинув наш випускник, актор Філіп Віннер…
Своїм досвідом роботи Кіношколи я нещодавно ділилася з колегами з ізраїльської кіношколи The Jerusalem Sam Spiegel Film School. Коли у них розпочалась велика війна, вони звернулися до нас за порадами – як діяти? Як би це не звучало, але наш досвід роботи такого наче неактуального бізнесу під час війни – вже унікальний, корисний і дещо інноваційний. Разом із колегами з Ізраїлю (до речі, їхня кіношкола вже 7 років поспіль входить до ТОП-15 найкращих кіношкіл у світі) ми обговорювали болючі питання: як вистояти, як діяти в такій ситуації, що робити з навчанням, чи змінювати навчальні програми.
Основний меседж наших обговорень: зараз особливо важливо об’єднувати зусилля, швидко адаптуватись до реальності і не знецінювати важливість того, що дає людям навчання.
Тим більше у кіноосвіті ми бачимо на це запит. У 2023-му році навчання на всіх курсах Української Кіношколи пройшли 746 студентів, ми отримали на 10% більше заявок, ніж попереднього року. На річних програмах (звукорежисерська, акторська, режисерська, продюсерська, сценарна, операторська та документальне кіно) у нас цьогоріч навчалися 268 студентів. А ще 340 протягом року долучились до коротких програм Кіношколи: “Акторський інтенсив”, “Озвучення та дубляж”, “Курс Фільммейкерс”, “Драматургія монтажу”, “Життя як гра”, “Монтаж короткого метру”, “Монтаж з нуля”, “Мистецтво постпродакшену”. “Кіновиробництво”. 138 дітей віком 6-11 років та тінейджерів віком 12-17 років стали студентами наших річних програм KIDS TEENS.
Важливо те, що під час навчання і після випуску наші студенти роблять свої перші кроки в кіно. Діти та тінейджери, які навчаються в Кіношколі, цього року знімалися у новорічному відео від Укрзалізниці, у відеоролику до Дня Збройних сил України та Дня Святого Миколая, який з’явився на YouTube-каналі Генерального штабу ЗСУ, у зйомках промороликів телепроєктів, а також у багатьох рекламах. Наш випускник Карлос Соареш став головним героєм фільму “Карлос в Україні”, а Вячеслав Бабенков зіграв головну роль у фільмі “Дон Жуан із Жашкова”, який вийде на екрани у січні (до речі, режисером цієї стрічки став ще один наш випускник Віктор Буток, а оператором-постановником – Ілля Михайлусь, який теж закінчив Українську кіношколу). Наші випускники Аліна Чебан і Захар Шадрін зіграли головні ролі у фільмі “Назавжди, назавжди”. А Лаврентій Тарасевич у травні виступав у найвідомішому театрі Англії — Unity Theatre з виставою «Марія» за п’єсою Уласа Самчука, а також брав участь у зйомках з Джудом Лоу, Крісом Евансем та Алісією Вікандер. І це лише декілька прикладів того, як студенти втілюють свої знання на практиці і отримують свої перші ролі в кіно – навіть зараз, у час повномасштабної війни.
Важливо також організовувати та втілювати в життя великі проєкти і партнерства – це свідчить про те, що галузь живе і розвивається. Так, цього року спільно з Українським домом ми провели великий кіномарафон “Кінопростір”, у межах якого показали 20 спецпоказів із запрошеними гостями. Серед них – Антоніо Лукіч та Раміл Насіров, Олесь Санін та Максим Осадчий, Володимир Тихий, Мирослав Латик, Михайло Дзюба та Антон Велбой, Максим Осадчий та інші відомі українські кінематографісти. У межах цього проєкту пройшли українські конкурсна та позаконкурсна програми Київського міжнародного фестивалю короткометражного кіно KISFF, а також дві виставки – “Памфірова Маланка. Танець смерті і життя” – виставка костюмів, реквізиту, ескізів та бекстейдж-фото із фільму “Памфір” та виставка сучасних плакатів до культових українських фільмів “Ре/Візія”. А влітку у партнерстві з Одеським міжнародним кінофестивалем ми провели в Чернівцях “Літню кіношколу” – серію зустрічей та майстер-класів від відомих українських та закордонних кінопрофесіоналів.
Ми не зупиняємося. Цей рік був непростим, але навіть у новій реальності українське кіно живе, а значить – потребує нових фахівців. А ті, хто хочуть потрапити в кіно, мають велику потребу навчатись, креативити, реалізовуватись. Українська Кіношкола дає їм таку можливість, тож ми працюємо далі і докладаємо до цього максимальних зусиль.