Щастя з точки зору нейрофізіології: де воно є і чи можна йому навчитися

Нана Войтенко, нейрофізіологиня і дослідниця болю

Чому ми відчуваємо себе щасливими? І чи можна бути щасливим завжди? Знаючи, як працює наш мозок, ми можемо програмувати себе на щастя. І це не жарт, а відповідь науки. У нейрофізіології поняття щастя не існує. Це поняття психологічне. Але людина може вважатися щасливою, коли її позитивні емоції переважають над негативними. А вже формування емоцій базується саме на нейрофізіологічних законах мозку. Це — робота нейромедіаторів та гормонів, які виділяються в різній кількості в різних ситуаціях у нашому мозку. Що таке щастя з погляду науки — пояснює українська вчена, нейрофізіологиня і дослідниця болю Нана Войтенко.

Відчуття щастя залежить від того, як ми аналізуємо вхідну інформацію

Homo sapiens на те і “людина розумна”, що може керувати власними відчуттями. Як працює наш мозок? По-перше, він просто сприймає вхідну інформацію. Для цього у нас є п’ять органів чуття: зір, слух, нюх, смак, тактильна чутливість. Всі ці входи починаються з периферичної нервової системи. Вона сприймає стимули ззовні й посилає сигнали до мозку. Далі там має відбуватися аналіз отриманої інформації.

Існує теорія “three brains” (“три розуми”) про те, як влаштований наш мозок. Її висунув науковець Пол Маклін у 60-х роках минулого століття. Згідно з теорією, “перший розум” — стовбур мозку — відповідає за базові інстинкти: інстинкт самозбереження та продовження роду. Його називають рептилоїдним мозком. 

Над ним наступний еволюційний шар — “другий розум”. Це лімбічна система, де формуються емоції. Вони властиві не лише людині, а й ссавцям. Емоції базуються на інстинктах. Все, що допомагає зберегти життя і продовжити рід, викликає позитивні емоції, і навпаки. 

Найвищий рівень мозку — “третій розум” — неокортекс. Це частина кори верхнього шару півкуль мозку, яка найбільше розвинена у Homo sapiens. За допомогою неокортексу ми можемо аналізувати наші емоції з точки зору того, наприклад, викликані вони правдивою вхідною інформацією чи ні. Або важливі вони для нас чи ні. Або як вони впливатимуть на наше майбутнє. Отже, це дозволяє розуміти, наскільки реальне наше відчуття щастя або нещастя. 

Гарна новина: запрограмувати себе на щастя можливо

За допомогою аналізу, практик, медитацій, вправ і вмовлянь мозок може інакше сприймати навколишню дійсність. Вхідна інформація, наприклад, може виявитися не такою сумною й страшною, як може здаватися на початку.

Наш мозок можна тренувати. Ми можемо навчити його аналізувати події, переосмислити те, що відчуваємо. Це досягається шляхом аналітичної роботи. Мозок треба змушувати думати й працювати.  

Думання та усвідомлення чогось — це енергозатратний процес. Мозку це робити не вигідно. Щоб зв’язки почали працювати, щоб аналіз в префронтальній корі почався, потрібен великий запас АТФ (аденозинтрифосфату). Ця органічна речовина постачає енергію. 

Коли кажуть “мозок закипає”, то в цей момент клітини перебувають на піку активності й використовують до 70% АТФ в організмі. Щоб навчитися бути щасливим, потрібно навчитися змушувати мозок працювати та аналізувати вхідну інформацію, і перебудовувати своє життя таким чином, щоб позитивні емоції переважали. 

Один єдиний ген щастя навряд існує

Відчуття щастя частково закладено на генетичному рівні. Але це не один “ген щастя”, а сукупність генів. “Гени щастя” кодують нашу хімічну машинерію. Різні концентрації гормонів та нейромедіаторів формують різні емоції. Для різних людей це можуть бути різні концентрації у відповідь на однакові стимули. Це, ймовірно, генетично визначено. Тому існують люди, які в усьому можуть знайти хороше та відчувати себе щасливими за будь-яких умов, і навпаки.

Щастя і достаток — мало пов’язані. Такий висновок зробили соціологи. Незалежно від достатку в будь-якому соціальному середовищі є щасливі люди, є нещасні люди. Серед найбідніших є щасливі й нещасні й серед дуже багатих є найщасливіші й найнещасніші.

Якщо у людини щодня свято, то свята перетворюються у будні

Наш мозок здатний звикати як до позитивних, так і до негативних емоцій. Є такий фізіологічний процес, який називається десенситизація. Ті молекулярні механізми, що беруть участь в обробці сигналів у нашому мозку, мають здатність десенситизуватися, тобто ставати менш чутливими до стимулу, що повторюється. На цьому заснований процес звикання.

Найбільш бурхливі емоції може викликати задоволення базових інстинктів, якщо вони не задовольнялися якийсь час. Уявімо, що людина, наприклад, не їла кілька днів. Тоді бургер з Макдональдза викличе набагато більший шквал емоцій, аніж чергова норкова шуба у світської левиці. 

Іноді люди, у яких задоволені всі базові потреби, шукають чогось екстраординарного в плані позитивних емоцій. Хтось шукає позитив у творчості, подорожах, різних хобі.  А дехто йде штучним шляхом, щоб стимулювати так звані центри винагородження. Наприклад, алкоголем і наркотиками. Така стимуляція потребує дедалі більше доз. Це має руйнівну дію на мозок.

Екстраверти та інтроверти можуть виражати щастя по-різному

Те, що люди виявляють емоції по-різному, також зумовлено генетично. Людина народжується з певною психічною організацією. Але згодом додається виховання. Якщо людину виховували, наприклад, в холодному оточенні англійських лордів, то її, швидше за все, навчать не сміятися голосно і не стрибати від радості.

Але це не означає, що людина не відчуває емоції. Їх переживають всі здорові люди. Людина може всередині переживати бурю емоцій, але зовні цього не показувати. 

Душа — це насправді те, що продукує наш мозок

Зазвичай, коли кажуть “душа”, то показують в районі грудей. Якщо відійти від релігійних теорій, то душа — це наша свідомість. Наш мозок — це єдиний орган, який породжує те, що ми сприймаємо як парадигму нашого життя. Саме мозок продукує наші поняття добра і зла. 

Чому ми кажемо “душа болить”? Це коли ми відчуваємо дуже сильні емоції, частіше негативні. Ми співчуваємо, відчуваємо горе, сум. Серце — це орган дуже чутливий до адреналіну, який виділяється при переляку та стресі. Еволюційно, адреналін діє на наші м’язи, щоб ми втекли від умовного шаблезубого тигра. Але він діє й на нашу серцево-судинну систему. У нас частішає пульс, дихання, серцебиття. 

Це дійсно може викликати біль у грудях і стан, коли складно дихати, нібито ком у горлі. Так “болить душа”. Але це все продукція нашого мозку, який є нашим комп’ютером і управляє всіма нашими органами.

Спочатку здоров’я мозку, а потім щастя

Мозок треба правильно годувати. Він потребує балансу білків, жирів і вуглеводів. Мозок чутливий до шкідливих речовин, таких як алкоголь чи наркотики, особливо до 21 року. Саме до цього віку формується 90% нейронних зв’язків. А кількість цих зв’язків визначає наш інтелектуальний рівень. Найважливіше для нашого мозку — це здоровий сон. Під час сну відбувається очищення мозку від шкідливих речовин і продуктів метаболізму, які накопичуються за день. Тільки під час сну мозок очищається від токсинів та неправильно згорнутих білків — бета-амілоїдів, які можуть призвести до хвороби Альцгеймера. 

Завдяки сну у нас відбувається процес консолідації пам’яті. Для того, щоб щось запам’ятати, ми обов’язково маємо пройти всі фази сну. Інформація за день накопичується в гіпокампі — оперативній пам’яті нашого “комп’ютера”. А для довгострокового зберігання ця інформація переноситься в кору головного мозку. Саме там вся інформація складається в пазл нашого світосприйняття.

Історії на кшталт “Менделєєву наснилась таблиця Менделєєва” не відбуваються просто так. Люди спочатку багато працюють над чимось, складається картина, для якої не вистачає якоїсь дрібниці. І наш мозок навіть без нашого відома може якусь непомічену нами інформацію витягнути під час “консолідації”. Це відбувається саме під час сну. Тому уві сні до Данте прийшла ідея «Божественної комедії», а до Ньютона — закон Ньютона. До будь-якої людини може прийти уві сні правильне розв’язання проблеми. Тому ми кажемо “ранок вечора мудріший”.  

Серія матеріалів про щастя з погляду науки створена спеціально для WoMo завдяки колаборації INSCIENCE, організації, яка популяризує науку в Україні, та онлайн-журналу про щастя та успіх Small Talk.

Мы в Facebook