Синдром струшеної дитини: міф чи реальність

Згідно дослідження, проведеного МГО “Міжнародний центр розвитку і лідерства” спільно з експертами проекту ― лікарями,  було виявлено, що в Україні, 5% батьків струшують дитину з метою заспокоєння, не знаючи, що дитина переживає період фіолетового плачу.

Період фіолетового плачу — період в житті дитини від 2 тижнів до 3-4 місяців, упродовж якого дитина може плакати більше 5 годин на день без будь-якої причини. Навіть якщо вона нагодована, температура комфортна і всі інші потреби дитини задоволені. Цей період є нормальним для розвитку кожної дитини. Слово «період» є важливим, оскільки воно дає розуміння батькам, що це є лише тимчасово.

Щороку Американська академія педіатрії виявляє близько 1300 випадків синдрому струшеної дитини. 80% дітей залишаються з інвалідністю на все життя, а 20% ― помирає. В Україні відсутня офіційна статистика щодо кількості випадків струшування дітей та заподіяних внаслідок цього травм. Хоча на теренах нашої країни це теж дуже поширене явище. 

Синдром струшеної дитини ― насильницька травма голови, яка виникає під час струшування дитини батьками або іншими дорослими з метою зупинити постійний плач. 

Тріада симптомів, що характерна для Синдрому струшеної дитини, включає:

  • субдуральну гематому;
  • крововилив у сітківку;
  • набряк головного мозку.

Переломів кісток черепа може не бути, про що вірно відповіли 65% респондентів. Важливо діагностувати своєчасно Синдром струшеної дитини, що може виявитися складною задачею через наступне:

  • відсутність явних ознак травм у дитини;
  • батьки, зазвичай, приховують від медичних працівників факт струшування дитини;
  • у лікарів відсутня настороженість щодо Синдрому струшеної дитини.

Не завжди Синдром струшеної дитини є проявом навмисного знущання над дитиною, про що вірно вказали 84% лікарів, але Синдром струшеної дитини завжди є ознакою жорстокого поводження з дитиною, навіть коли батьки самі цього не усвідомлюють і не мають жодного наміру заподіяти дитині боляче. На це запитання далі вірну відповідь 25% респондентів.

Деякі дослідження, що проводились серед студентів, учнів старших класів, дорослих, вагітних, жінок–ув’язнених, свідчать, що 25 — 50% опитуваних не знають про небезпеку трясіння дитини. (МішельК.Г.Уорд, Сьюзен Беннет, Джеймс Кінг, 2004).

Народження дитини завжди пов’язане з виникненням для всіх членів родини додаткових обов’язків і турбот, навіть якщо дитина бажана. Клініка Майо на офіційному сайті вказує наступні фактори ризику Синдрому струшеної дитини:

  • молодий вік батьків;
  • неповна родина;
  • стрес;
  • перенесений самими батьками в дитинстві факт насильства;
  • алкоголь і токсикоманія;
  • нестабільна сімейна ситуація;
  • депресія.

Стрес, брак сну і перевтома підвищують неадекватне сприйняття дорослими дитячого крику. Іноді молода мама струшує дитину, намагаючись її заспокоїти. На думку лікарів, що взяли участь в опитування, дорослі струшують дитину з наступних причин:

  • 19% — з причини відсутності знань про анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму.
  • 17% — з причини гніву на дитину.
  • 17% — під дією алкоголю або наркотичних речовин.
  • 14% — з причини стресу і перевтоми.
  • 13% — з причини післяпологової депресії.
  • 10% — з причини побутових проблем.
  • 6% — знущаються над дитиною.
  • 5% — складно відповісти.

Труднощі з діагностикою Синдрому струшеної дитини спеціалісти пов’язують з відсутністю системи звітності щодо цей проблеми, відсутністю інших ознак жорстокого поводження, нечіткою клінічною картиною травми голови. (Като Н. , 2016; Людвигссон Ю.Ф., 2017). Лікарі платформи Accemedin.com, які взяли участь в опитуванні, на запитання, чому дітям із синдромом струшеної дитини зазвичай помилково діагностують інші захворювання, відповіли наступне:

  • 25% — медичний працівник часто не припускає думки, що у благополучній родині, де дитина бажана, батьки можуть завдати дитині травматичних ушкоджень.
  • 23% — батьки не вказують, що трусили дитину, бо самі не припускають думки, що нетривалий струс може спричинити травму.
  • 14% — батьки приховують, що бажали завдати малюку шкоду.
  • 19% — клінічна картина Синдрому струшеної дитини часто нагадує клінічну картину інших захворювань.
  • 19% — з причини відсутності інших ознак травматичних ушкоджень у дитини: синців, саден, тощо.

Навіть короткочасне трусіння немовляти впродовж кількох секунд може стати причиною незворотного пошкодження мозку, про що вірно відповіли 44% лікарів, що взяли участь в опитуванні.

Клінічна картина Синдрому струшеної дитини описана на сайті клініки Мейо, а також на сайті Американської асоціації нейрохірургів. Цей стан можуть супроводжувати наступні ознаки:

  • дратівливість, неспокій, надмірне збудження дитини;
  • загальна кволість — вказали 12% лікарів, що відповідали на запитання;
  • розлади сну — відповіли 8 % респондентів;
  • порушення дихання — брадипное вказали 5%;
  • розлади харчування — відмову від їжі вказали 10% лікарів;
  • порушення смоктання і ковтання  — 11%;
  • блювання — вказали 13%;
  • бліда шкіра — вказали 5% лікарів;
  • судоми — вірно відповіли 12% респондентів;
  • брадикардія — вказали 5% лікарів;
  • кома;
  • смерть.

Лікар несе відповідальність за виявлення і захист дітей, що піддаються ризику насильства. Вірогідність повідомлення соціальним службам про неналежне поводження батьків і опікунів з дитиною серед практикуючих лікарів пов’язано з об’ємом навчання, яке вони отримали. В Наказах МОЗу і Протоколах лікування немає відповіді на запитання «Чи повинен медичний працівник повідомляти у службу у справах дітей про кожен випадок Синдрому струшеної дитини?»

Думки лікарів, що взяли участь в опитуванні, розділилися наступним чином:

  • 46% — так;
  • 51% — лише в тому випадку, якщо батьки завдали дитині шкоду навмисно;
  • 3% респондентів вважають, що лікар не зобов’язаний взагалі повідомляти про Синдром струшеної дитини.

Наказ МОЗ України від 01.02.2019р. від 278 «Про затвердження Порядку проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства або осіб, які ймовірно постраждали від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги», п.4 зазначено, що «заклад охорони здоров’я не пізніше однієї доби інформує за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти з подальшим письмовим підтвердженням та з дотриманням правового режиму інформації з обмеженим доступом уповноважені підрозділи органів Національної поліції України, а у разі виявлення ушкоджень у дитини — також службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади (далі — служба у справах дітей), які здійснюють прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства».

Якщо постраждалою особою є дитина, заклад охорони здоров’я не пізніше однієї доби засобами телефонного зв’язку, електронною поштою з подальшим письмовим підтвердженням, крім зазначених в абзаці першому цього пункту суб’єктів, також інформує службу у справах дітей про виявлення фактів насильства шляхом оформлення повідомлення про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення.

Щоб захистити дітей, медичні працівники повинні не лише діагностувати Синдром струшеної дитини, але  інформувати батьків і опікунів про небезпеку трясіння немовлят, проводити роз’яснювальну роботу з населенням щодо безпечних підходів до догляду за новонародженими.

89% респондентів зацікавлені в проходженні освітнього курсу щодо допомоги дітям з Синдромом струшеної дитини. Редакція платформи Accemedin.com дякує лікарям за участь в опитуванні та спробує знайти фахівців для більш ретельного висвітлення матеріалів щодо Shaken baby syndrome. Ваша думка дуже цінна для нас.

Мы в Facebook