Сьогодні виграє молодь: Як тінейджери можуть змінити країну

17-річна винахідниця Катерина Малкіна про соціальну відповідальність

05.07.2018

Катерина Малкіна, 17-річна еколог, переможниця Genius Olympiad 2018 (Нью-Йорк, США), активістка

«Сьогодні виграла молодь», — так сказав український коментатор, підводячи підсумки одного з матчів Чемпіонату Світу 2018 року. Проте, чи стосується це тільки футболу? Вважаю, що ні. Порив до дій викликає не тільки перегляд ігор, а саме те, що відбувається в реальному житті. І як демонструють останні новини про успішні реалізовані проекти, більшість з них розроблена молоддю від 17 до 25 років.

На власному прикладі хочу затвердити, що жодна революційна ідея, розробка чи соціальна акція не створюється без нагальної проблеми. Вона не обов’язково повинна бути світового масштабу. Її можна відшукати навіть під вікном власного будинку, наприклад, коли хтось спалює пластикове сміття. Так почалась власне моя історія наукового проекту, коли мені було 13 років. Тоді я не прагнула зайняти активну громадянську позицію, відстоювати власні інтереси, я навіть не усвідомлювала того, які канцерогенні, небезпечні для життя речовини я вдихаю з димом паленого пластика — мені просто не подобалося те, як пахне в моїй квартирі.

Ці буденні життєві обставини надали початок моєму «прориву» у соціальному житті, хоча я й зв’язала себе назавжди з наукою. А ще той факт, що нас, підлітків, дорослі часто звинувачують в аполітичності (ніби нам байдуже до політики, економічних відносин між країнами і до розвитку своєї держави загалом), у соціальній «пасивності» та дисбалансі між «брати» та «вкладати» у суспільство. Я чула це в кожній розмові з вчителями у своєму учбовому закладі, коли тема заходила про вибір вишу, професії, переїзду в інші міста. Тоді я чітко усвідомила, що хочу виступати проти таких тверджень. Я почала доводити, що я — не «всі», і я хочу вносити зміни у своє суспільство. Так почався мій пошук однодумців і наставників, які змогли б допомогти в перетворенні великого бажання й потенціалу в спроможність діяти, а не просто говорити.

Одного разу один з моїх однодумців розповів про КАКТУС (CACTUS — Community ACTion Ukrainian Style). Це неприбуткова громадська організація, основною метою якої є освіта української молоді в сферах проектного менеджменту, суспільної відповідальності, прав людини та комунікації в суспільстві. НГО проводить одноденні семінарі протягом весняної сессії по всій країні, від села Гірське у Західній Україні (населення — 2,5 тисяч) до столиці, за запрошенням місцевих учбових закладів. Упродовж одного дня викладачі з найрізноманітнішим бекграундом (котрим, до речі, від 18 до 23 років), намагаються мотивувати й запевнити підлітків з усіх регіонів країни, що де б вони не були й що б не робили, якщо вони дійсно хочуть створювати омріяну державу, то вони можуть це зробити. Семінари  — це невеликий вступ у десятиденний літній англомовний форум, що кожного року проводиться в Тернополі, за попереднім напруженим відбором учасників.

До весни 2018 року КАКТУС не приїжджав у моє місто, тож я подавала анкету одразу на участь у форумі. Я дуже хвилювалася, бо вже мала наукову роботу і не була впевнена, що соціальні проекти це моє, адже вони вимагають трохи іншої креативності, публічних виступів і багато часу. На моє щастя, відбір був пройдено вдало, і я вирушила у вирішальну подорож. Під час заходу я зустріла людей, котрі точнісінько, як і я, зацікавлені в неформальній освіті. І це надихнуло мене на нові звершення.

Наостанок я хочу виділити три найголовніші речі, які той форум допоміг мені усвідомити:

«Будь-який проект має бути соціалізованим», — фраза, почута мною в одній з сесій проектного менеджменту. Це дозволило мені зрозуміти, що жодного сенсу немає в моїх наукових дослідах і стараннях доти, доки це не приносить користь людям. Протягом форуму приїжджають спікери зі всієї країни аби поділитися досвідом і знайти нові контакти. Таким чином я навіть познайомилася з кількома вагомими людьми, що допомогли реалізувати нову частину мого проекту.

Якщо ти не обізнаний у певних соціальних темах, що дійсно мають значення сьогодні, то весь час ти живеш у темній, зачиненій кімнаті, де все завжди стабільно. Завдяки участі у форумі я знаю мої права, які є в кожній людини; знаю, чому жінок раніше вважали «слабкою» статтю, і що це треба закінчувати; і що нині статистика повідомляє про 21 мільйон людей, які постраждали через работоргівлю. З останньою темою народилася моя перша соціальна акція.

Вік ніколи не має бути перешкодою в реалізації власних амбіцій. Готовий ти, чи ні, а треба рухатись. У майбутнє, котре ти хочеш бачити, і в якому жити.

Сьогодні виграє молодь. І КАКТУС цьому сприяє. Десять років поспіль. І наразі є активною кампанія на Спільнокошті, аби досі мати змогу змінювати чиєсь життя, як одного разу змінили моє. Для когось 40 гривень це кава в центрі міста, проте для учасників це цілий сніданок у Тернополі. Тож, чому не інвестувати в освіту?

— Читайте також: Валентин Фречка: «Інтелектуальний підхід до проблем екології – і матимемо країну, вищу за європейський рівень»