Аніме — японська анімація та один із найпопулярніших жанрів 2023 року. Головна відмінність від анімації інших країн полягає в тому, що аніме орієнтується не на дитячу, а переважно на підліткову та дорослу аудиторію, а раніше на конкретну цільову аудиторію — чоловіків.
Проте з 1970-х років аніме стрімко розвивається і привертає увагу до суспільно важливих тем. Приклад цього — наша добірка, в якій представлені цікаві, життєві, інколи похмурі та справжні анімаційні фільми, в яких відображені біль, кохання, депресія та ескапізм.
Судзуме, що зачиняє двері (2022)
Режисер: Макото Шінкай
Фльм «Судзуме, що зачиняє двері» — подорож Японією, у якій Судзуме потрібно знаходити й зачиняти одну за однією «двері», щоб зупинити катастрофічні наслідки. Історія розповідає про дівчину Судзуме, яка стикається з жахливими подіями в житті. Вона відчуває, що за нею стежать якісь невидимі сили, і коли вона намагається повставати проти них, ризикує власним життям. Фільм обіцяє бути дуже напруженим трилером, який захопить глядачів, адже покаже пригоди та битви у сучасному світі у пошуках зрілості та свободи дівчини.
Читайте також: Що подивитися перед відпусткою: ТОП-6 кращих романтичних комедій про курортний роман
Останні новини
- Афіша тижня: що подивитися, послухати та куди сходити 29 квітня-5 травня
- Як прикрасити дім до Великодня: найкращі ідеї святкового декору своїми руками
- Slow Food: Філософія смаку та усвідомленого споживання
- Жінки, які змінюють світ: три надихаючі екоактивістки
- «Дивимося кіно з любов’ю». У Києві відбудеться перший феміністичний кінофестиваль «Гаккебуш» Новости на главной
Ніч коротка, гуляй, дівчисько (2017)
Режисер: Юаса Масаакі
Заснований на однойменному романі Томіхіко Морімі «Ніч коротка», цей мультфільм-переживання є майже психоделічним трипом. Але водночас це ще й путівник одним із найбільших міст Японії — Кіото. За півтори години глядач дізнається, які солодощі варто скуштувати у Кіото, де в цьому місті найкраще випивати та чим місцеві лікуються від застуди. Втім, у цьому бурхливому потоці екзотичних деталей, сюрреалістичних образів та дивовижних подій не втрачаєш і основної думки фільму, яку сам режисер Масаакі Юаса формулює так: «Сенс є в кожній випадковій зустрічі».
Форма голосу (2016)
Режисер: Наоко Ямада
«Форма голосу» — це історія про те, як завдані травми відгукуються болем і в жертві, і в кривднику. І про те, що до спокути гріхів веде лише довгий і важкий шлях каяття. В основу сюжету «Форми голосу» лягла однойменна манга, яка на папері зайняла аж сім томів. Автор мультфільму — одна з небагатьох аніме-режисерок Японії Наоко Ямада зі студії Kyoto Animation. Проблеми інвалідності та булінгу, на які часто звертають увагу під час обговорення її картини, не є її головними темами, за словами Ямади. Набагато важливіше їй було без засудження показати причини вчинків та переживання кожного з героїв: Секо, Сеї та інших персонажів.
Читайте також: Найцікавіші детективні серіали за останні роки: трейлери
Сад слів (2013)
Режисер: Макото Сінкай
«Сад слів» — анімація про пошук людини, з якою можна розділити свою неприкаяність. До створення «Саду слів» режисера спонукав землетрус, який стався в Японії у березні 2011-го. Режисер раптом усвідомив тендітність буденного життя і вирішив за допомогою «Саду слів» зізнатися, поки не пізно, повсякденному Токіо у своєму коханні. Основною ідеєю фільму стало кохання, але в його особливому, старояпонському значенні.
У цьому куточку світу (2016)
Режисер: Сунао Катабучі
«У цьому куточку світу» — мультфільм про те, як повсякденність стає притулком, де можна сховатися від зла. У японському аніме не так багато сюжетів, присвячених війні, якщо не вважати знамениту «Могилу світлячків». Проте виходу «У цьому куточку світу» публіка чекала з нетерпінням. Не бажаючи розчаровувати майбутніх глядачів, режисер Катабучі Сунао провів колосальну роботу. Щоб відтворити Хіросіму та Куре середини XX століття, Сунао вивчив десятки книг та тисячі фотографій. Його команда відтворила не лише архітектуру та пейзажі тих днів, а й погоду. Втім, мультфільм вийшов не так історичною реконструкцією, як вдумливим психологічним дослідженням.
Казка про принцесу Каґую (2013)
Режисер: Ісао Такахата
«Казка про принцесу Каґую» — це міркування частково про жіночу незалежність, частково про абсурдність соціальних ролей, але більшою мірою про незрозумілість меланхолії. Спершу «Казка» натякає, що, можливо, причина нашої нудьги якраз у порожнечі соціальних ритуалів, якими ми обставляємо своє життя. Але незабаром стає зрозуміло, що це лише відвабливий маневр: насправді витоки нашої меланхолії треба шукати не у повсякденності, а десь далеко за її межами.
Дитя погоди (2019)
Режисер: Макото Сінкай
«Дитя погоди» — це ще один фільм Макото Сінкая про дощ. Але якщо в «Саду слів» дощ зображений як щось світле, що об’єднує людей, то в цьому аніме він стає зловісною силою.
Аромати юності (2018)
Режисери: Лі Хаолін, Есітака Такеуті, І Сяосін
«Аромати юності» — це збірка з трьох історій про те, як у побутових речах на зразок одягу та їжі відбиваються тонкощі людських стосунків. Про ностальгію, крихкість дитячих уподобань і нашу недовговічність. Перша історія розповідає про молодого чоловіка з Пекіна, який намагається згадати смак рисової локшини, яку він їв у дитинстві. У центрі другої замальовки — непрості стосунки двох сестер із Гуанчжоу, які залишилися без батьків. Третя історія — про архітектора з Шанхаю, який випадково знаходить аудіокасету з посланням від свого першого кохання.
