Церковь против: «Гендерные теории как форма порабощения»

Священники греко-католической церкви Украины выступили против гендерного разнообразия

13.12.2016

Вслед за Верховной радой, выступившей с оригинальной трактовкой термина «гендер», свое слово сказал Синод епископов Киево-Галицкого верховного архиепископства УГКЦ, который выпустил обширное «Послання стосовно небезпеки гендерної ідеології».

Это любопытный документ, который показывает противоречивость логики священников, которые, с одной стороны, традиционно цитируют отцов церкви, сотни веков назад сформулировавших постулаты поведения и призвания христианина, а с другой стороны Синод пытается сделать реверансы современным украинцам, нажать на наши «болевые точки», чтобы быть более убедительными.

В начале послания священники говорят о достоинстве и свободе человека, тех понятиях, которые сейчас очень актуальны в Украине:

«Божа подоба, на яку створена людина, вказує на динамічність її покликання. Гідність людини вимагає, щоб вона діяла не під впливом інстинктивних поштовхів чи зовнішнього примусу, а згідно зі свідомим і вільним вибором та зрілим особистим переконанням».

Тело и душа

Однако затем Синод представляет свое видение гендерных теорий, которые, по сути, низводит только до удовлетворения половых желаний, что, конечно же, осуждается церковью:

«Тоді як статева ідентичність базується на біологічній психофізичній дійсності, гендерна відмовляється від бінарності (чоловік або жінка) на користь широкої та довільної гами самоідентифікації. Отже, стать – природне явище, а гендер – дійсність психічного самосприйняття, часто зумовлена суспільним впливом. Гендерна ідеологія наполягає, що людина може вільно обирати і втілювати в життя свою сексуальну ідентичність незалежно від біологічної статі. Таке відокремлення та протиставлення статі та гендеру є небезпечним, бо спотворює традиційні устої суспільства, основані на Божому і природному законі».

Далее представители церкви заходят в логический тупик, так как осуждают и «бестелесную свободу», к которой, как они думают, призывают гендерные теории. Однако здесь нужно напомнить о собственно учении Христа, который и проповедовал царство небесное как освобождение от телесного и обращение к духовному.

«Оскільки гендер цілковито відокремлений від бінарної біологічної статі, то він може визначатися будь-якими відмінностями в поведінці, біологічними ознаками, психологічними особливостями, статевими потягами тощо. Людська особа тут розуміється як своєрідна «безтілесна свобода», яка є творцем самої себе і моделює власну ідентичність, зокрема тілесність у її статевому вимірі, як інструмент для отримання максимальної насолоди з найменшою відповідальністю».

Чума XXI века?

В своих умозаключениях Синод доходит до демонизации гендерных теорий, называя их не только «бесчеловечными» и «порабощающими», но и новой «тоталитарной идеологией XXI века»:

«Небезпека полягає в тому, що таку антилюдську теорію намагаються перетворити на панівний світогляд і втілити на практиці, іноді нав’язуючи її за допомогою міжнародних засобів тиску на світову спільноту». Папа Франциск констатує, що «сьогодні ведеться світова війна, щоб знищити подружжя», називаючи теорії гендеру «руйнівною ідеологічною колонізацією». Те, що донедавна вважалося статевими відхиленнями, сьогодні проголошується теоретиками гендеру не просто як нормальність, а як правило життя, якого слід дотримуватися під страхом насмішок, осуду чи навіть покарання».

Как надо

Противовесом гендерным теориям Синод, как нетрудно догадаться, видит традиционные ценности и роли женщины и мужчины в семье и обществе. Они говорят и о науке, но признают только те исследования, которые подчеркивают разницу между женщиной и мужчиной. Красной нитью проходит и мысль о «безбожниках»:

«Гендерні ідеології, заперечуючи існування об’єктивної людської природи, взаємодоповнюваності чоловіка та жінки, цінності подружжя, насправді заперечують існування самого Творця і перекреслюють правду про людину як Його образ.

Прагнемо нагадати істину про гідність кожної людської особи незалежно від статі, раси, етнічної приналежності, віку, здоров’я тощо, яку Христова Церква впродовж століть постійно і послідовно проголошує. Християни покликані донести до сучасного світу правду про гідність людини, сотвореної на образ і подобу Божу, про гідність подружжя як союзу любові між чоловіком і жінкою, про гідність чоловіка і жінки в їх взаємодоповненні».

В финале своего послания священники дают указания представителям различных профессий, что им нужно делать, чтобы утвердить правильный порядок вещей. Родители должны заботиться о христианском воспитании детей, медики – охранять жизнь, журналисты – защищать традиционные моральные ценности, учителя – составлять учебные программы на основе закона божьего, ученые – соблюдать критерии моральности, а законодатели – принимать «природні закони, потверджені Божественним Одкровенням».

marfaПослание комментирует Марфа Скорик, эксперт БО БТ «Київський інститут гендерних досліджень», кандидат философских наук, старший научный сотрудник

Перше, що кидається в очі,  –  ми маємо важкі проблеми (окремі з них послання згадує теж), але дуже відрізняємось у варіантах їх розв’язання. Варіант, який пропонує УГКЦ, – увірувати, і проблеми «розсмокчуться» самі. Нам не доведеться їх регулювати ані законодавчим чином, приймаючи закони, ані засобами державної політики.

Але річ у тім, що держава – це спільний проект багатьох і різних людей. Тобто не тільки вірних УГКЦ і навіть не тільки християн, чи не тільки представників аврамістичних релігій. Тому держава й не може виконати те, що пропонує у цьому посланні УГКЦ, – а саме, нічого не робити, лише воцерковлятися. Ну і паралельно спостерігати, як у муках корчаться атеїсти та їхні діти, яких ґвалтують, над якими знущаються, яких продають у сучасне рабство. Бо ж тільки вдумайтесь: наша країна є у п’ятірці країн-виробників дитячої порнографії та в десятці лідерів з її поширення з усіх країн світу! Ми маємо таку ж важку статистику по домашньому насильству щодо жінок, і по інших питаннях.

Ми повинні розуміти, що у такому стані справ є значний внесок тих, хто, хрестячись і молячись, виходив із вимогами заборонити, наприклад, «ювенальну юстицію». Факт, який свого часу вразив багатьох – Врадіївка. Згадайте, що саме наші  церковні ієрархи тоді промовчали. Насправді, ця мовчанка є системною. І Послання прекрасно ілюструє це.

Функція держави – це захистити всіх своїх громадян від таких небезпек. Як вірних УГКЦ, так і атеїстів. Як великих, так і маленьких. Як жінок, так і чоловіків. Дуже жаль, якщо УГКЦ це не подобається. Але це класичний конфлікт держави і церкви, і добре, що наразі, за українським законодавством, церква відділена від держави.

УГКЦ чи інші члени ради Церков ширить міфи «про небезпеки гендерної ідеології» чи інші подібні, проте із Послання і іших подібних послань ми бачимо, що УГКЦ не пропонує шлях як розв’язати, урегулювати негативні явища, а натомість фактично вириває із рук держави відповідний законодавчий інструмент, вириває силою. Без сумніву, ця роль має бути оцінена як деструктивна.

— Читайте также: Рождество, Ханука и Рамадан: Как воспитать в ребенке уважение к другим религиям