«У день прибуття тіл починається пекло. Телефонують батьки»: як у київському моргу приймають тіла військових з Маріуполя

Десяток військових у синіх захисних костюмах і масках біля обласного київського моргу. Гумові рукавички для певності примотують скотчем до костюмів. Поряд — великий білий рефрижератор і машина з написом «Евакуація 200».

Репортаж з київського моргу опублікувало hromadske.

З машини вивантажують чорні мішки з тілами військових, які обороняли «Азовсталь» й інші райони Маріуполя. Їх передали 21 червня в межах обміну з російською стороною. Частина тіл залишається тут, у холодильниках обласного моргу, решту – розподілять між закладами Бучі й Вишгорода.

Керівниця патронатної служби «Азову» Олена Толкачова тут бігає між моргом, автівкою з тілами та військовими. Після вмовлянь вдягає на себе целофановий халат і рукавички, від костюма й маски відмовляється. Саме вона з побратимами й посестрами керує процесом огляду повернутих тіл, спілкується з рідними, організовує ДНК-експертизу й поховання військових.

Ще у 2014-му Олена створила патронатну службу полку «Азов». Відтоді опікується пораненими військовими, допомагає їм із лікуванням, протезуванням, реабілітацією, оформленням документів. Якщо боєць гине, його сімʼю беруть під опіку та допомагають із похованням.

Проте ті масштаби, з якими нині зіткнулися в службі, — неспівмірні з попередніми роками.

«Ми навіть не знаємо до кінця, кого нам передають. Попереднього обміну в мішках були цивільні, літня жінка в памперсі. Ми їм віддали військових, а вони нам — хто був. Понакидали для кількості», — розповідає Наталя Багрій, військовослужбовиця «Азову» з патронатної служби.

Вона каже, що у день прибуття тіл починається пекло. Телефонують батьки. Запитують, хто приїхав, чи можна подивитися. Наразі їх усіх за протоколом скеровують на ДНК.

До моргу часто надходять тіла в активній стадії розкладання, гниття, випаровування. Навіть судмедексперти, які раніше одночасно брали 4-5 трупів до кабінету на розтин, зараз беруть не більше 2 тіл. Інакше працювати неможливо, стоїть запах.

Під час огляду тіл Наталя з колегою Іриною фотографує на телефон особливі прикмети загиблих військовослужбовців, будь-які розпізнавальні знаки. Усе це вони збирають до своєї внутрішньої бази.

«Ми створили телеграм-канал для рідних військових, щоб вони туди скидали татуювання своїх рідних. Родимки вже “не канають”. А за татуюваннями нещодавно вдалося опізнати чотирьох бійців», — розповідає Наталя.

Тут же, у моргу, лежать на каталках загиблі цивільні – репортерка hromadske бачить трьох літніх померлих людей. Морг продовжує обслуговувати всіх, попри те, що сюди привозять десятки тіл із фронту.

Тут само на каталках лежать тіла у двох чорних пакетах одразу. Всередині фактично нічого немає. Від тіла лишилася сіра суміш. Наталя фотографує. Пакет застібують, вивозять на вулицю і вантажать у машину. Тіло зберігатимуть в іншому морзі Київської області, тут у холодильниках уже місця немає.

Ще один пакет. Чорне обвуглене чоловіче обличчя з бородою.

«Прикордонник», — з радістю кажуть військові навколо.

Вони оглядають кишені, шукають особисті речі, правоохоронець робить фото. Під військовою формою знаходять робочу — «Метінвесту». Тіло чоловіка складають і вивозять на вулицю.

У наступному пакеті від тіла лише порох і кістки. Патологоанатомка бере в руки череп, один з військових перевертає залишки верхньої частини тіла, на якій видніються сірі ребра в попелі. Тіло вивозять, а за ним одразу кладуть наступне.