Держави НАТО і країни-партнери розпочали роботу над виконанням резолюції 1325 РБ ООН та споріднених документів на тему «Жінки, мир та безпека» (ЖМБ) у далекому 2007 році. Успіх у цій сфері в Альянсі оцінюється за двома напрямами: збільшення числа жінок в національних арміях та облік на практиці гендерних аспектів, які гладко вплетені в усі основні завдання та функції НАТО, та сприяють досягненню ґендерної рівності. Чи почуваються захищеними наші військовослужбовиці завдяки впровадженню в ЗСУ Інституту гендерних радників? Як участь жінок у військових діях сприяє фіксації та розкриттю воєнних злочинів, читайте у матеріалі.
ЗСУ важливо реалізувати концепцію «Жінки, мир та безпека» за стандартами НАТО
В чому Міноборони України вже навіть випередило НАТО, так це за кількістю жінок у ЗСУ. Ще до повномасштабного вторгнення їхня кількість складала у різних родах військ від 15% до 25%. Але в Північноатлантичному альянсі наразі 12% особового складу, розгорнутого саме в операціях та місіях жінки. В ЗСУ на передовій 3% від загальної кількості оборонців.
Активно розвивається в українському війську за кількісним показником і інститут гендерних радників. Понад 400 людей обіймають цю посаду при кожному командирі кожного роду і виду ЗСУ. А тепер щодо якості впровадження резолюції 1325. Радниця з гендерних питань Головнокомандувача ЗСУ Вікторія Арнаутова визнала, що основна увага їх роботи прикута виключно до внутрішніх проблем — впровадженню механізму запобігання і протидії сексуальним домаганням, зґвалтуванням та вербальним образам жінок у Збройних силах України, роботі гарячих ліній, які є не дуже анонімними, і за правилами ієрархії скарга на командира у більшості випадків приходить до того ж командира. Ще слідкують, аби жінки мали шанс здобути військову освіту за усіма спеціальностями та посісти посади. Дієвість інституту гендерних радників підтвердив резонанс справи підполковниці Ольги Деркач, яка публічно заявила про домагання з боку начальства і довела цей факт в суді.
Альянс фінансує розбудову інфраструктури для жінок
Інфраструктура, що забезпечує гендерну повагу до військовослужбовиць – один з найважливіших пріоритетів країн-членів НАТО. Більш того, Альянс нещодавно оновив документ під назвою «Політика НАТО та Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП) з питань жінок, миру та безпеки».
«Тим, державам, де або кількість жінок у національних силах є низькою, або гендерна інфраструктура новоспечених членів Альянсу після інспектувань виявилась неналежною, надається фінансова підтримка у створенні відповідних умов», — заявив Генсек НАТО Йенс Столтенберг.
І це не лише про дуже важливі в житті кожної людини жіночі душ та туалет у місцях постійної дислокації частин та на передовій, в місіях у складі ООН та місцях проведення операцій. Це і про наявність у шпиталях та медичних частинах обладнаних гінекологічних відділень та гендерних медичних працівників: гінекологів, мамологів, яких у військовій медицині ЗСУ взагалі немає. Як немає і підрахунків, скільки коштів з бюджету треба виділити на створення цієї інфраструктури. А ще за резолюцією 1325 НАТО дбає про адаптоване під жінку військове обладнання. Відсутність найважливіших для безпечного життя умов — гігієна та здоров’я ставить перед Міноборони України гостро питання: скільки жінок залишаться в ЗСУ після нашої перемоги?
Подбали в резолюції 1325 і про здатність налагодити діалог військових з цивільними у рамках проєкту «Жінки, мир та безпека». З 2016 році в НАТО було створено Консультативну групу громадянського суспільства з питань жінок, миру та безпеки – незалежну коаліцію жіночих організацій та гендерних радників. Її мета координація та налагодження діалогу Альянсу з місцевим населенням, що належить до різних культур. Більш того, у місцях постійної дислокації баз НАТО, які розкидані по всій планеті, в місці проведення кожної військової операції та у навчальних закладах працюють спільні консультативні групи військових з представниками місцевої громадськості, серед яких є жіночі організації в країнах перебування. Це вже посприяло зменшенню кількості скарг про вчинення злочинів військовослужбовцями щодо місцевих жінок на третину. В Україні у цій царині ще фактично нічого не зроблено.
У зв’язку з мандатом «Жінки, мир та безпека» Альянс не лише взяв на себе проведення інструктажів та розробив керівні вказівки для штабів та стратегічних командувань, оприлюднивши директиву про сексуальне та ґендерне насильство. НАТО прагне більшої підзвітності і від цивільних співробітників підрозділів. ЗСУ відповідальності за цивільних поки уникає.
Інспектування деокупованих територій жінками сприяє розкриттю воєнних злочинів
Актуальна проблема діалогу ЗСУ через гендерних радників з цивільними під час війни в Україні. У плануванні операцій командуванню вже варто враховувати гендерну специфіку, про яку йдеться в мандаті «Жінки, мир та безпека». Наприклад, якщо включати до складу патрулів на звільнених територіях жінок, почуєш від місцевих мешканок більше свідчень, які сприятимуть обліку та розслідуванню воєнних злочинів.
Адже сексуальне насильство – це свідомо скоєний саме воєнний злочин, а не побічний продукт війни.
Слухаючи про страждання під окупантами, військовослужбовці та нацгвардійці зможуть більшою мірою відгукуватися на потреби місцевих: від транспортування для отримання лікарської допомоги до харчування.
І ще один прикрий нюанс виявився під час війн. Життя показало, що резолюція 1325 у армійській складовій виявилася не такою ефективною, як очікувала міжнародна спільнота. Документ не враховував такі факти, що жінки-військовослужбовиці також можуть чинити порушення і на територіях баз проти підлеглих, і у зонах військових конфліктах. Наприклад, зафіксовані випадки, коли жертвами сексуального насильства у центрах затримання були чоловіки та хлопчики. А їх катами були жінки-військовослужбовиці.
Отже, тепер варто знати, що за додатковою резолюцією 2467 приналежність до жіночої статі не звільняє від покарання за вчинення воєнних злочинів. До речі, станом на вересень 2019 року після резолюції 1325 РБ ООН було прийнято ще додаткових вісім резолюцій щодо наскрізних питань, пов’язаних із тематикою «Жінки, мир та безпека».
Коли військові операції закінчуються, країнам-підписантам резолюції доведеться впроваджувати заходи допомоги демобілізованих захисниць у програмах відновлення, роззброєння та реінтеграції з розбудовою мережі профільних центрів.
Запорука важливості резолюції 1325 р. та ще восьми споріднених резолюцій в рамках мандату «Жінки, мир та безпека» – це наявність конкретних оперативних інструментів для дотримання прав жінок, які змінять розуміння безпеки і у цивільному, і у військовому середовищі. Вимогливість у їх впровадженні, покарання військових злочинців та висока ціна за порушення прав жінок, колосальні бюджетні внески держав у програми реабілітації, реінтеграції та відновлення як цивільних, так і військовослужбовців повинно стати нездоланним захисним бар’єром від війн, які і породили цей документ.
Тетяна Марінова
Спецпроєкт створено в рамках проєкту «Supporting women, peace and security in Ukraine» консорціумом організацій — «Центр економічного відновлення», «Центр економічного відновлення», «Поруч», «Інститут конструктивної журналістики та нових медіа» за фінансової підтримки Посольства Великобританії в Україні та є відповідальністю медіа, думка журналістів та експертів може не збігатися з думкою Посольства і учасників Консорціуму.
Читайте також: Український прорив: навіщо Київ ратифікував Резолюцію РБ ООН «Жінки, мир та безпека» під час війни
