Український жіночий конгрес: як забезпечити гендерну рівність у різних секторах українського суспільства

Представники політики, бізнесу, неурядових організацій і медіа обмінювалися ідеями ґендерної рівності в Україні.

Два дні – 10 та 11 грудня – у Києві тривав у Києві тривав Третій український жіночий конгрес. Ідейний натхненник заходу – Український Жіночий Конгрес, публічна платформа, яка формує порядок денний з ґендерної політики для Верховної Ради України, Уряду, місцевих громад, приватного і громадського секторів та медіаспільноти.

Найуспішніші та найактивніші представники усіх гілок української влади, бізнесу та громадськості на високому рівні обговорювали сучасні тенденції розвитку ґендерної політики в Україні та світі. Ті, для кого ґендерна рівність – не порожні слова, не модний тренд публічної політики, висловили свою активну позицію щодо багатьох питань, які були зазначені у програмі заходу. Це питання  ґендерної рівності в економіці, ґендерного виміру реформ в Україні, національних особливостей ґендерної політики, справедливих умов праці та професійного розвитку тощо.

Рівність чоловіків і жінок – це не безликість чи нівелювання статі, це сила і синергія різноманіття, це свідома взаємоповага. Так вважає віцеспікерка Верховної Ради, співголова МФО «Рівні можливості» Олена Кондратюк: «Рівність чоловіків і жінок – це не данина моді чи чужоземна екзотика, яку обов’язково треба спробувати. Рівність чоловіків і жінок має стати нормою в Україні, як це є в цивілізованих країнах, передусім у Європейському Союзі та НАТО». Український парламент має відігравати основну виховну функцію, задаючи найвищі стандарти гендерної рівноправності та справедливості, вважає Олена. А своїм головним завданням вона бачить ратифікацію Верховною Радою України Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Олена також закликала органи місцевого самоврядування активно приєднуватися до Європейської Хартії рівності у житті місцевих громад.

Чому рівність чоловіків і жінок – надзвичайно важлива не лише в міжособистісних стосунках, але і для політичного, економічного та суспільного життя як однієї країни, так і світу?

На це запитання відповів віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Дмитро Кулеба. Як урядовець, він вважає, що запровадження політики рівних прав і можливостей призводить до зростання економічного потенціалу країни. Тому баланс гендерної  рівності – це загальнонаціональна справа.

Цю думку підтвердила голова Верховного Суду України Валентина Данішевська. Від того, що жінок в Україні довго недооцінювали, страждає ефективність роботи будь-якої галузі. Страждає захист права. «Не можна говорити про права людей без прав жінок, – вважає Валентина. – Не може бути верховенства права, коли суд не може захистити уповні права жінок».

На історичний характер дискримінації жінок звернула увагу і народний депутат України, лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко. Необхідно вирішувати це питання швидше, ніж це відбудеться еволюційно, вважає Юлія. Адже «коли мова йде… про роботу на рівних, тут чоловіки стають обережними, бо сила жінок, повірте, – це ураган».

Схожу думку висловив Дмитро Разумков, голова Верховної Ради України: «Іноді більш жорстка і більш конструктивна позиція спостерігається більше в жінок». Жінки більш відповідально ставляться до роботи і виконують її більш якісно, відзначив спікер. Мабуть, тому в парламенті відбулися позитивні ґендерні зміни. За словами Дмитра, у минулому скликанні в парламенті було 12% (жінок), а цього року вже 21%. Зміна на 75%, на думку доповідача, – це досить серйозний показник.

Отже, нагальним стає питання не просто рівних прав для жінок, рівних можливостей для створення жінками власного бізнесу чи зайняття традиційно чоловічих посад, але й інтеграції жінок в усі суспільні, економічні та політичні процеси. 

Спеціальна представниця Генерального секретаря НАТО з питань жінок, миру і безпеки Клер Хатчінсон зазначила: «Не буде стабільності в Україні. Не буде ніякого розвитку – ні політичного, ні економічного чи соціального. Не буде тривалого миру без включення в ці процеси жінок». Не можна досягти гендерного балансу, лише збільшуючи кількість жінок у бізнесі, владі чи на суспільних посадах. Треба ще й наділити їх повноваженнями. Інакше 50% населення будуть відсторонені від важливих питань, зокрема питань безпеки та підтримки миру, зауважила спікерка.

Як це питання вирішують у розвинених країнах?

Томас Тиберг, Надзвичайний і Повноважний Посол Швеції в Україні розповів, що Шведський феміністський уряд у ґендерній політиці зосереджується на трьох речах: рівних правах чоловіків та жінок у всіх сферах, рівноцінному представництві та доступі до ресурсів. Треба від самого початку аналізувати особливі потреби чоловіків та жінок, щоб і написати ґендерно орієнтований бюджет, адже так ефективніше використовувати ресурси. Томас Тиберг порадив у бюджетному кодексі України ухвалити інституалізовані зміни, інакше проблему ґендерної рівності не буде вирішено.

А що в цьому плані відбувається в нашій країні? 

Андрій Загороднюк, міністр оборони України, зазначив, що, хоча наприкінці 2018 року був ухвалений закон, який майже зрівняв права жінок щодо займаних посад у сфері оборони, але щодо загальної ґендерної політики треба ще працювати, щоб цілком надати жінкам рівний доступ до можливостей і рівні права: «У програмі НАТО є комунікаційна частина, за якою ми працюємо. Бо ще у багатьох чоловіків, особливо старшого віку, є особливе ставлення – “це не жіноча справа”. Політика міністерства буде однозначна: більше не буде такого – “це не жіноча справа”».

Іванна Климпуш-Цинцадзе, народна депутатка України, голова Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України з Європейським Союзом наголосила на важливості механізмів у межах сектору безпеки і оборони, які дадуть змогу прийти до рівної представленості чоловіків і жінок у цьому секторі, зокрема квот на кількість представників певної статі. Це тимчасовий механізм, який дасть змогу перейти до нормальної практики, вважає спікерка. Також має бути велика системна робота у вирішенні цього питання із залученням державних і громадських механізмів.

Якщо ж придивитися до життя пересічних громадян, то роботи в напрямку забезпечення достойних можливостей для жінок ще дуже багато. Про це свідчать цифри, які навела Світлана Войцеховська, народна депутатка VIII скликання, співзасновниця ГО «Український Жіночий Конгрес», свідчать, що роботи в цьому напрямку ще дуже багато. В Україні 8 мільйонів жінок проживає базових ОТГ у сільській місцевості. 52% з них не мають доступу до якісної медицини, 67% – до інтернету, 32% – до якісної води. І якщо говорити про можливість створити свій бізнес, то до фінансової грамотності та до ресурсу не мають доступу 67% таких жінок, а 52% – не можуть відкласти гроші на майбутнє. 

Міністерка розвитку громад і територій України Альона Бабак зазначила, що Міністерство розвитку громад і територій у вересні цього року затвердило стратегію ґендерної рівності на 2019–2021 рр. Один з інструментів реалізації стратегії – це ґендерноорієнтоване бюджетування на основі ґендерних профілів громад, що допомагають визначати, що саме потрібно цій громаді. Також інструмент реалізації рівності – необхідність досліджувати і вирішувати питання ґендерної доступності послуг у кожній громаді. 

Думок щодо означених проблем прозвучало дуже багато. Але цей конгрес свідчить про те, що наша країна просувається у їх вирішенні, адже ті країни, які раніше почали підтримувати жінок у всіх сферах, нині високорозвинені. Що раніше у нас буде досягнута ґендерна рівність, то краще буде для всього суспільства.

Перший Український жіночий конгрес відбувся в Києві 22–23 листопада 2017 року. Другий – 7–8 грудня 2018 року в Києві. Протягом 2018 року Конгреси пройшли також у Одесі та Львові, а в 2019 році – у Маріуполі.

Фото: https://www.facebook.com/womenua.today

Мы в Facebook