Увага потрібна не менше за ініціювання законів, — Даля Грибаускайте (президентка Литви 2009-2019 рр.)

Волелюбна, прямолінійна, справедлива, з блискавичною реакцією і впевненим голосом — саме так описували та характеризували Далю Грибаускайте під час її президентської каденції, яка тривала десять років, і саме тому називали не Залізна Леді, а Сталева Магнолія. Історію сильної лідерки, яка знає ціну собі та своїй державі, відстоює національну гідність і вибудовує власну діяльність на суспільних цінностях, навіть коли залишається сама проти олігархів і корупціонерів, Кремля і Вашингтона, противників і вчорашніх соратників, написала Дайва Ульбінайте, яка з самого початку президенства Грибаускайте була радницею, а з 2012 року ще й керівницею пресслужби президентки. У книжці докладно та з поясненнями описані не лише внутрішні реформи та погляди Грибаускайте, а й те, як вона протистояла енергетичному тиску Росії й не вітала Путіна з каденцією, як «захистила» Німеччину від Трампа та чому відмовилася пити шампанське з Обамою? Публікуємо уривок з книжки «Велика президентка маленької країни. Історія Далі Грибаускайте».

Split second — філософія бойових мистецтв

Неодноразово допомагав і чорний пояс із бойових мистецтв, отриманий у Вашингтоні. Елементів техніки застосувати не доводилося, але усвідомлена філософія split second, що бій виграють за мить до першого удару, рятувала неодноразово.

«Я побачила по телевізору після фільму рекламу академії бойових мистецтв і хтозна-яких курсів аеробіки. Ну, думаю, піду займуся спортом. Пішла, а тренер, який мав четвертий дан, бере таке м’яке знаряддя й наказує: „кОпай”. Я кОпнула. „Ні, — каже, — кОпай сильніше”. Я кОпнула ще сильніше. Каже: „розізлись і кОпай”. Я так розізлилася, бо мені вже набридло кОпати, і як кОпнула!.. „Ні, — каже він, — ніякої аеробіки, підеш на бойові мистецтва”. Це характер, знаєте, виявилося, що характер».

За три роки в Академії східних бойових мистецтв США Грибаускайте подолала десятиступеневу програму та отримала перший дан — чорний пояс. У лютому 2014 року Всесвітня федерація тхеквондо вручила президентці почесний чорний пояс дев’ятого дану, диплом і одяг. Президент федерації тхеквондо підкреслив, що чорний пояс — особливо почесний, бо ним оцінюють великий внесок у розбудову кращого і мирного світу. Президентка переконана, що східні бойові мистецтва — філософія життя, яка виховує відповідальність, міцну волю, повагу до людини і свого супротивника, навчає відваги, внутрішньої дисципліни і зібраності. Ці риси важливі і в політиці, і в повсякденному житті.

Для виконання обов’язків президента стало в нагоді все — і робота на Ленінградській хутровій фабриці, де розуміли лише мову матюків, і спілкування з монархами, коли мова тіла означає більше за слово. Не пішли за вітром і уроки витривалості і виживання з юнацьких походів у гори. Різні ситуації, обставини, зустрінуті особистості надавали різнобічного досвіду.

Робота «вазоном»

Президентові необхідно мати безліч різних навичок, а дечого доводиться навчатися на ходу. «Іноді дивишся на себе з боку і ніби то фільм іде про тебе, але в ньому не ти, а якесь паралельне твоє життя чи світ. Перший мій досвід був складний. Коли доводилось постійно фотографуватися, і коли люди хотіли зробити фото зі мною, мені бувало важко, оскільки спочатку я уявляла, що, коли прийду сюди, треба буде робити, робити, робити, треба гарувати, писати закони, ловити «жульманів». Представницька частина, де людині потрібно доторкнутися до тебе, потрібна твоя усмішка, мені здавалася непотрібним, пустим гаянням часу, тому для мене особисто це було важко. Я досі жартую, що я працювала і «вазоном» — ставлять тебе, мов вазон, і всі підходять до тебе, стають і фотографуються. І що далі, то краще я розуміла, що увага має велике значення, і це важлива частина цієї роботи. Коли ти бачиш, як на тебе реагують, наприклад, діти або старші люди, навіть будь-яка людина, що опинилася ближче, розумієш, що для них важлива увага і те, що ти можеш помітити, чого вони потребують. Тому, коли я вручаю нагороди, намагаюся кожному що-небудь сказати. Мене постійно запитують, що ти там їм кажеш. І я відповідаю: бачу людину і намагаюся її відчути, намагаюся зрозуміти, що для неї важливо. Якщо вона налякана, намагаюся заспокоїти. Якщо потрібна увага, намагаюся втішити. Ми розпочали кампанію „За безпечну Литву”. Вона охоплює багато тем: і залежності, і алкоголізм, і опікунські будинки, і турботу про дітей… Я поїздила по країні й побачила, що іноді на людину впливає мій приїзд і дотик… Ясно, що я не лише всміхаюся і торкаюся, потім ми ініціюємо закони, упорядковуємо інші справи. Увага потрібна не менше за ініціювання законів, призначення чесних керівників чи боротьбу з корупцією, не- справедливістю та олігархами. Все це важливо. Виконуючи обов’язки президента, мусиш всім приділяти свій час, бути і людиною, і президентом, вміти і співчувати, і зрозуміти».

Робота президентки «вазоном» була веселою частиною роботи і для всіх нас. Великою мукою для неї бували і відеозаписи, коли необхідно зачитувати текст з екрана телесуфлера, а також записи публічних промов. Ми реготали до сліз, коли їй заплітався язик, хоча вона завжди намагалася все записати з першого разу, навіть й іншими мовами: французькою, польською, хорватською чи українською. Або навіть коли з’ясовувалося, що перед нею на трибунці лежить не та промова…

Керівник відділу держпротоколу Донатас Кушліс одне святкування Дня матері запам’ятав надовго. Того дня молодіжна збірна Литви з хокею перемогла у змаганнях. Президентка зібралася привітати матерів, відкрила папку з промовою, а там написано: «Дорогі хокеїсти…» І тоді вона не жбурнула, а різким рухом віддала папку з промовою канцлеру, що стояв найближче. «Не та промова!» Там не та промова… «А “тої” промови, — розповідає Кушліс, — як виявилося потім, не було тому, що вона сама помилково кинула її до шредера і знищила, а я недодивився». Це була кумедна історія, бо президентка не розізлилася. І потім казала: «Може, і добре, що я не побачила того раніше, бо тоді б рознервувалася», а перед камерами вона сказала чудову промову для багатодітних матерів, наче так і було підготовлено.