Юрій Іздрик — відомий український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проєкту «Четвер». Його поезія відзначається експериментами зі структурою та мовою, відступом від класичних форм та застосуванням сучасних літературних прийомів. Ми любимо Іздрика за його чутливу та проникливу поезію, за образи та прозорість, за життя та смерть і за любов, врешті-решт.
серпень скрадається тихо ранковим холодом
та до полудня повітря – тремтливий жар
наше життя пролітає миттєво мов честь ізмо́лоду
ніч протиріч медитує в одному з утрачених царств
пагорби – в пагодах всіяних цвітом і ягодами
дзвони гудуть впереміш то шабат то набат
стріли й вогні прошивають птахів над пагодами
і захлинаються піною пси шаріату
все перекреслено духом простих траєкторій
тче павутиння серпневе самотній павук
сталося все що пророки писали в теоріях
падає небо підстрілене снайпером просто до рук
літо спливає поволі у дельти при морі
холод щоранку прозоріший входить в права
як же незатишно жити на зламах історії!
як же поспішно могили вкриває трава!
холодом солодом каменем вересень котиться
в іскрах і спалахах сміху відходить аллах
макове поле успішно цвіте й плодоносить
там де раніше опальна вітчизна була
