Вплив пліток на ефективність та репутацію великих корпорацій

Мар’яна Семенюк, генеральна менеджерка відділу рекрутації ринку Центрально-Східної Європи Міграційної платформи EWL

Якось на великій звітній офлайн-зустрічі виступали різні люди зі своїми доповідями. Я також мала спіч. В його очікуванні я почула, що дівчата активно обговорюють кожного учасника. Хто як одягнений, у кого яка фігура та зовнішність. Далі пішли в хід вже теми пікантніші. Дійшла черга і до мене. Дівчата запитали, чи знаю я, що про мене розповідають ось таке. Я була шокована. Чому людям цікаво копирсатися в особистому житті їхніх колег та знаходити їхні вади? З іншого боку, людям неможливо заборонити спілкуватися. Плітки завжди були й будуть. Що у жіночому середовищі, що поміж чоловіків, що у змішаних колективах. До речі, за багатьма дослідженнями, чоловіки пліткують не менше, ніж жінки, а іноді навіть більше. 

Плітки дійсно явище звичне, їхній вплив на робоче середовище може бути величезний. Вони швидко поширюються і стають неофіційним каналом інформації та спілкування в офісі. Безневинні розмови на кухні, під час обідньої перерви нічим не шкодять дисципліні компанії. А от реальний наклеп і поширення хибної інформації про когось із працівників чи керівників може зруйнувати кар’єру жертві наклепу або самого ж пліткаря. 

За дослідженням Міжнародного кадрового порталу HeadHunter, колективи 96% компаній схильні до пліток і чуток. При цьому в кожній другій компанії пліткують постійно. Кожен четвертий пліткує час від часу і тільки кожен десятий вкрай рідко.

Цікаво, що у малих колективах у плітки втягнуті всі 100% співробітників.

Певна кількість пліток на робочому місці насправді здорова, вважає Рієва Лесонскі, генеральний директор GrowBiz Media. В одному з інтерв’ю вона сказала, що це свідчить про товариськість у команді. Але якщо це починає ображати чиїсь почуття або впливати на мораль чи ставлення, тоді межу перетнуто. Тут керівнику потрібно бути справді спостережливим, щоб не допустити між своїх людей неприязні.

За “Психологічною анатомією пліток” (2014), плітка існує лише тоді, коли є люди, які цінують її поширення. Життя пліток триває стільки, скільки існує їхня соціальна підтримка, а не від самого змісту чи “глибини” інформації.

Ігнорувати про себе неправдиву інформацію не варто, але й з піною біля рота також нічого не доведеш. А часто, навпаки, лише спровокуєш нові обговорення. На вже згаданій великій звітній офлайн-зустрічі я поцікавилась у пліткарок, а відколи і хто таке про мене розповідає. Адже вважаю, що краще знати, ніж не знати. Також я пояснила людям, що вони кажуть повну нісенітницю і щоб щось таке говорити, треба мати факти. Це ставить людей на місце.

Бізнес-коуч Пітер Вайда визначає плітки на робочому місці як насильство, зазначаючи, що це “по суті форма нападу”.

Але кожен напад має свій “мотив”. То які “мотиви” бувають у поширенні пліток?

Заздрощі до успіху

Люди, які заздрять успіху інших колег, можуть намагатися дискредитувати їхні досягнення або статус, поширюючи плітки про них.

Низька самооцінка 

Особи з низькою самооцінкою, аби самоствердитися, знаходять відповідну жертву до своїх критеріїв і вносять у колектив непорозуміння.

Створення соціальних зв’язків

Дехто вважає, що поширення пліток — дієвий спосіб побудувати соціальних зв’язки і так вони отримають довіру в колективі.

Бажання контролювати або маніпулювати 

Дехто може використовувати плітки як засіб для контролю або маніпуляції іншими.

Страх втрати 

Люди можуть відчувати страх перед втратою своєї позиції, впливу або статусу в колективі і намагаються захистити себе через поширення чуток або спекуляцій про інших колег.

Я постраждала від цілого переліку “мотивів”, коли тільки перейшла працювати до великої корпорації.

Розформували один відділ, який працював до цього роками, і безпідставну інформацію розносила група людей, яка була не у захваті, що я прийшла. Плітки, які вони штампували й доносили до вищого керівництва, перешкоджали моїй репутації. Там, де я зараз є, я мала бути набагато швидше, ніж пройшла ось цей шлях.

Амбітні, перспективні люди часто страждають від того, що про них можуть пліткувати. Адже від них відчувають силу та конкуренцію, яку подужати не можуть на робочому полі, тоді й пускають у хід брудні способи, які підривають репутацію.   

Але основною моєю помилкою було те, що я закривала очі й нічого з цим не робила.

Знала, що точаться такі розмови, але й знала, що я такого нічого не робила. Я говорила мовою цифр і робочих результатів, але вони продовжували доносити на мене всяку нісенітницю.

Зараз можу сказати, що з цим треба боротися і залишати все на самоплив не варто. Але й долучатися до словесної перепалки, перетворювати роботу на балаган — останнє діло. Пліткарі тільки й чекають, що вивести вас із рівноваги. У таких ситуаціях треба діяти розсудливо. 

Тоді я просто зібрала інформацію про те, що колеги навмисно підривають мою репутацію і надіслала її у HR-відділ. Я поставила крапку в цій історії, але шкодую, що не раніше.

За дослідженням Labianca and Brass, 2006, лише 8,4% від загальної кількості пліток є негативними. 27,4% пліток дослідники кваліфікують як змішані. Решта 64,2% стосуються політики, соціальних тем тощо. Але насправді такої кількості негативних обговорень буде достатньо, щоб дискредитувати компанію і деморалізувати працівників. То хто ж має контролювати дисципліну і цей процес?

На мою думку, сама ж компанія має бути зацікавлена, щоб у її внутрішньому житті не виникало таких нюансів. Тому важливе значення у компанії має HR-відділ. 

Я, як керівник, дотримуюсь золотого правила конструктивної розмови, тобто якщо у колективі й виникають питання, щодо роботи чи відносин, я сідаю за стіл переговорів зі своєю командою. 

Дуже важливо у таких моментах почати з 3-позиційного сприйняття. Ти ж бачиш тільки зі свого боку, а подивімось ще з іншого. Найголовніше — запропонувати подивитися з погляду інтересів самої компанії, репутації та бренда. Коли показуєш людині різні моделі, тоді по-іншому починає відбуватися процес взаєморозуміння і відпадає момент несприйняття.

Так, є люди, які не спрацьовуються, ну немає між ним хімії. У такому разі їх варто просто розвести і зробити так, щоб ці люди не мали спільних проєктів. Адже завжди можна знайти найоптимальніше рішення, де кожна людина буде спокійно працювати. 

Читайте також: 

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: FacebookTelegramInstagram