Як пiклуватись про себе у скрутні часи та чому нещастя це стимул адаптуватися

Під час першої хвилі пандемії зима настала в житті усього світу та може мати різний вигляд. Раптова хвороба, смерть близької людини, втрата фінансового статку, роботи, будь-що.  До «зими» ніколи не можна бути готовим, але дуже хочеться мати якусь інструкцію. 

Кетрін Мей написала саме такий посібник. “Зимівля. Цінність відпочинку й усамітнення у скрутні часи” — це книга-розповідь про життєві збої, про її власний період «зими». Вона говорить про період, коли захворів її чоловік, син перестав відвідувати школу, а проблеми зі здоров’ям змусили покинути роботу.

«Я починаю думати, що нещастя — один із простих виявів життя, чиста, базова емоція, яку треба шанувати, якщо не смакувати. Мені й на думку ніколи б не спало припустити, що нам слід упиватися злиднями чи не докладати всіх зусиль, щоб їх пом’якшити, але я вважаю їх повчальними. Зрештою, нещастя має свою функцію: воно говорить нам, що щось не так. Якщо ми не дозволимо собі бути достоту чесними в нашому смуткові, ми втратимо важливий стимул адаптуватися”, — пише у своїй книзі Кетрін Мей. 

Що треба знати про книгу

Це прониклива історія, яка стає інструкцію по піклуванню про себе. Вона розказує, як відновлюватися під час зимівлі. Адже періодичні суворі часи приносять користь. Треба перестати сприймати ці періоди свого життя як щось безглузде, нервовий зрив, недостатню силу волі. Не намагатися ігнорувати чи відкидати їх. Вони реальні, тому слід навчитися «запрошувати» зиму та вміти жити в ній. 

Цитати з книги

Зима більше, ніж будь-який інший сезон, потребує своєрідного метронома, який відстукуватиме її найтемніші біти, даруючи мелодію, що приведе нас у весну. Рік минатиме, хай там як, та якщо звертати на нього увагу, відчувати його біт і помічати моменти переходу, — можливо, навіть виділити час і обдумати, чого ми хочемо від наступного етапу року, — ми зможемо його осягнути.

Але якщо щастя це навичка, тоді й смуток теж. Можливо, за всі ті шкільні роки, а може, через інші жахи, ми навчилися ігнорувати смуток, запихати його в портфель і вдавати, що його там немає. Уже дорослими нам часто треба вчитися ясно чути його поклик. Це і є зимівля. Активне прийняття смутку, коли ми дозволяємо собі відчути його як потребу. Це сміливість поглянути на найгірші аспекти нашого досвіду і докласти всіх зусиль, щоб від них зцілитися. Зимівля — це пора інтуїції, коли наші потреби ріжуть нас, як ножем.

Нехай, продираючись через власну зиму, я не мала часу на велику справу, що до неї жадала взятися, та я могла принаймні зайняти чимось руки. Я вперше за багато років повернулася до спиць для плетіння й зв’язала купу химерних шапок, що носять спущені петлі як відзнаки. Приємно щось робити, хай навіть мій внесок у світ видається дуже малим. Це дозволяє мені уявляти себе наполовину машиною, плавною й ефективною. А за плетінням я мрію, що колись матиму власний вулик, відкачуватиму мед у слоїки, щоб відчути, як гуде всередині життя.

Що кажуть критики

«Зимівля така ж прекрасна й цілюща, як і сама пора року. Кетрін Мей ретельно досліджує емоційну, духовну й географічну реальність холодних часів, похмурих днів і тих періодів нашого життя, коли справи зовсім кепські. У цій книжці авторка пропонує своїм читачам значущу й гуманну ідею: зими не уникнути, але й боятися її не потрібно. Це насправді  прекрасна книжка«, — Елізабет Гілберт, авторка «Їсти, молитися, кохати».

«Скрутні часи можуть принести нам силу, ясність та мудрість. «Зимівля» навчає нас емпатії, прийняття і бачення майбутнього, що залишатимуться з нами ще довго після пандемії«, — The New York Times. 

Про автора

Кетрін Мей — авторка бестселерів в жанрах художньої літератури та мемуарів, голова магістерської програми Creative Writing в Кентерберійському університеті Крайст-Черч.

Вона живе у Великобританії зі своїм чоловіком, сином і двома котами. Відомо, що письменницю можна зустріти в основному гуляючи по пляжу і купаючись у морі. Авторка бестселерів у вільний час читає, готує і п’є джин-мартіні.