Оксана ХромоваУ сучасному ритмі життя, коли постійний потік інформації, стрес та тривожність стали нормою, багато хто шукає способи видихнути та перезавантажитися. Дехто знаходить розраду у спорті, хтось у творчості, а інші відкривають для себе практики, що допомагають заспокоїтися.
Блогерка-мільйонниця та засновниця застосунку з медитацій Inner Love Ірина Пістрюга переконана, що медитації, афірмації та дихальні вправи — ключ до пошуку гармонії та кращого розуміння себе. Як ці практики працюють насправді, з чого варто почати та як їх зробити частиною життя — читайте далі.
Яким чином медитація може впливати на досягнення наших життєвих цілей та бажань?
Медитація — це ніби мить тиші перед великим творінням. Уявіть художника, який стоїть перед чистим полотном. Якщо в його голові хаос, лінії виходять рваними, кольори змішані безладно. Але якщо він знаходить тишу всередині, полотно починає відображати глибші візерунки, а руки ніби веде сам Всесвіт.
Медитація очищає простір для натхнення, прибирає страхи, що нашіптують: «А раптом не вийде?», і повертає до відчуття: «Я є, і цього достатньо». Коли ми відчуваємо, що вже перебуваємо у потоці, бажане приходить природно, без боротьби.
Як поєднати медитації або афірмації із шляхом до професійного успіху? Чи є техніки для цього?
Медитація та афірмації — це як внутрішній компас, що завжди показує істинний напрямок. Ми звикли шукати відповіді у зовнішньому світі: «Як правильно?», «Як швидше?», «Як без помилок?» Але коли ми заплющуємо очі та йдемо всередину — з’являється ясність.
Є прекрасна техніка «Я вже там».
Закрий очі, відчуй той момент, коли все здійснилося. Як звучить цей світ? Який аромат має успіх? Як він доторкається до твоєї шкіри? Дозволь собі прожити це у тілі, і нехай кожна клітина запам’ятає цей стан. Бо коли ми вже є тим, ким прагнемо бути, світ лише підлаштовується під цю реальність.
Яка роль афірмацій у процесі досягнення цілей? Як правильно їх формулювати і в якій кількості?
Афірмації — це як ніжний голос підтримки, який лунає зсередини, коли світ зовні здається гучним і хаотичним. Це ніби рука, що торкається плеча у найважчий момент і говорить: «Я з тобою. Ми впораємось».
Щоб афірмація працювала, вона має резонувати із серцем. Не просто слова, а щось таке, що пробуджує тепло всередині. Наприклад, не «Я успішний», а «Я вільно творю свою реальність». Не «Я сильний», а «Моя сила в моїй істинності».
Кількість? Це не математика, а відчуття. Повторюй, поки серце не скаже: «Так, це правда».
Як дихальні практики можуть допомогти зберігати фокус і мотивацію, коли на шляху до цілей виникають труднощі та нерозуміння подальшого шляху?
Коли вітер стає надто сильним, що робить океан? Відступає у глибину.
Дихання — це наше повернення у глибину, коли поверхня життя штормить. Коли розгубленість накриває, просто зроби вдих і повільний видих. Уяви, що з кожним видихом ти залишаєш усе зайве, всі очікування, всі страхи. І тоді у цьому просторі між вдихом і видихом ти почуєш правду.
Моя улюблена практика — усвідомлене дихання: вдих через ніс, наповнення всього тіла повітрям, легка пауза і повільний глибокий видих. Це повертає до моменту, де є тільки ти і твій шлях.
Як часто і скільки часу варто виділяти на медитацію та інші духовні практики для досягнення бажаних результатів?
Не шукайте часових рамок, шукайте ритм.
Є дні, коли достатньо трьох хвилин мовчання. Є дні, коли потрібно зануритися глибше — у медитацію, що триватиме годину. Але якщо зробити це частиною життя, як ранковий ковток води, як дотик до серця перед сном, результат з’явиться природно.
Головне — не робити з духовних практик ще один пункт у списку справ. Вони мають бути диханням, а не обов’язком.
Які практики ви рекомендуєте для тих, хто хоче створити внутрішній баланс і гармонію на шляху до великих життєвих досягнень?
Ділюсь своїми улюбленими практиками.
Перша — це практика спостерігача. Просто сидіти й спостерігати за світом. Дивитися, як сонце лягає на стіну, як рухається вітер у деревах. Це дає відчуття глибокого зв’язку із життям.
Наступне — медитація вдячності.
Перед сном запитати себе «Що сьогоднішній день дав мені?» і відчути вдячність навіть за найменше.
Але це те, що актуально натепер, і те, що зараз важливо для мене. Проте кожна практика особлива в окремий момент життя.
Що для вас найцінніше — шлях чи результат?
Шлях — це і є життя.
Результат — це точка, яку ми досягаємо на мить, щоб потім рушити далі. Але шлях — це подих вітру на обличчі, це зустрічі, це ранкове сонце, що світить крізь вікно. Це все, що відбувається між «я хочу» і «я отримав». І саме в цьому просторі між бажаним і досягнутим — справжня магія.