Z-підприємництво: Як IT-стартап збирається об’єднати українських художників

Інтерв'ю З фаундером Дариною Момот

Поєднання інновацій та творчості, жіночності та лідерства, експертності та смаку – ці та ще десятки характеристик притаманні жінкам в IT. Кожна із цих жінок, як і їхня історія – унікальна, підходи, які використовують в свої роботі представниці покоління Z – особливі. Ми поспілкувалися із Дариною Мо Мот, українською художницею, експерткою арт ринку, CEO стартапу Cittart, додатку для презентації та продажу мистецтва, що надало поштовх ідеї популяризувати українських митців та як залучили фінансування для реалізації ідеї?

Дарино, як ви стали СЕО діджитал-проєкту. Чи не стає вік перешкодою для залучення інвестицій?

Перешкод через вік я не відчула, більш того, за мірками стартаперів, де іноді трапляються і старшокласники, я вже якраз досить доросла(сміється). Та й сприйняття віку – річ суб’єктивна: коли працюєш з відомим контекстом, то відчуваєш свою експертність, у нових же питаннях – школяриком, який хіба що може гарно «покліпати очима».

Щодо відповідальності за ідею, то все просто: немає руху без складнощів та помилок. Я часто користуюся технікою, яку Брайан Трейсі (Brian Tracy) запропонував у своїй книзі про тайм-менеджмент під назвою «Eat That Frog». Техніка наступна: будь-яку проблему або складність на шляху до мети автор радить уявляти у вигляді … жаби. 

Тоді, природньо, стає зовсім не страшно, а скоріше — просто неприємно, а по-друге, проблема постає піддослідним об’єктом, дистанціюється, і це дозволяє ранжувати складнощі за ступенем важливості та розставляти пріоритет. Трейсі рекомендує спершу з’їдати найбільших жаб. Тож намагаюся так і робити.

Загалом я вірю у справедливість і у важливість постановки цілей. Коли ми постійно вчимося та робимо хоча б невеличкі кроки для досягнення цілі щодня –  все має вийти. Принаймні поки виходить.

Як виникла ідея додатку Cittart в умовах, коли артринок України ще на этапі становлення?

Мене постійно переслідувала думка, що щось у світі арту не працює. За роки роботи по «обидви боки» індустрії (працювала артменеджеркою та кураторкою галереї та розвивалася як художниця) я бачила консервативність, поділ на кола «за поглядами» та вподобаннями. Все це призводило до хворобливого настрою в арт-середовищі. 

Багато процесів фінансується за рахунок донатів та меценатства. Коли починаєш задумуватися: а скільки ж насправді існує прибуткових галерей і наскільки вони прибуткові, або скільки в країні митців, які займаються виключно творчими проектами і можуть своєю діяльністю заробляти на гідний рівень життя…то розумієш, що успішні історії поодинокі. Щоб вижити, мистецьке середовище має розширитися із декількох десятків колекціонерів, за якими «полюють» усі галереї Києва одночасно. 

В той же час формуються стосунки зовсім іншої якості між митцями та людьми, що просто знайшли їх у соцмережах, підписалися, а потім захотіли щось придбати. Це зовсім інший рівень взаємин та побудови лояльності. Зі свого досвіду як художника часто помічала, коли потенційний колекціонер почне фолловити мене в Фейсбуці, то лише десь за півроку, а частіше за рік чи півтора, купує якусь картину. 

За цей час у людини формується довіра та розуміння цінності того, що створює автор. Твір більше не сприймається виключно як артоб’єкт, – він  набуває  контексту. Саме цей контекст і є цінністю, яку завжди і хотілося донести.

На фоні усього цього і з’явилася ідея маркетплейсу, який розкривав би бекграунд і дозволяв би покупцеві ставати частиною цього досвіду. Адже з моменту продажу арт об’єкту стосунки між митцем і колекціонером тільки починаються.

Як працюватиме додаток Cittart?

Щоб найкраще візуалізувати Cittart, уявість Instagram, але для картин. У додатку і користувачі можуть здійснити пошук за будь-яким словом чи ім’ям. Наприклад, ви шукаєте «пейзаж» чи «абстракціонізм». Або ж вводите ім’я визначеного художника. Одразу можете налаштувати фільтр ціни, розміру, стилю, місцезнаходження арт об’єкта та інші корисні параметри. За потреби зможете зазирнути до власного профілю митця, а щоб дізнатися більше про нього і безпосередньо дізнатися історію картини. 

Коли оберете свою ідеальну картину, то зможете безпечно здійснити передоплату. Після цього митець надішле арт об’єкт і ви сплатите решту суми коли отримаєте замовлену роботу. Якщо вона не відповідатиме очікуванням — передоплату буде повернуто. Не менш важливо, що придбана робота з’явиться у профілі покупця у розділі колекція і він чи вона завжди зможе зробити її доступною для продажу, якщо захоче продати. 

Як ви шукали партнерів? Відомо, що ваш партнер — Георгій Варданян, ко-фаундер Cittart, CEO компанії Fitelio, яка займається розробкою digital-продуктів і сервісів з автоматизації бізнес-процесів.

Георгій одразу повірив в ідею. Я йому розказала, одному з перших, коли це була ще просто думка у стилі «а якби ми щось таке зробили…» Мені здається, що він прийняв рішення, що він у грі, — прямо у той момент. У нього вже був досвід стартапу і він, на відміну від мене, розумів, що це буде багато роботи і часу. 

Спочатку ми розробили бізнес-план і вирішили залучити інвестиції. Знайомі колекціонери (а ставка була саме на них) послухали і сказали, що “як-небудь іншим разом”. Втім, ми не дуже засмутилися і, підготувавшись краще, пройшли відбір на Websummit у Португалії і поїхали на найбільший самміт Європи презентувати свою ідею. Там ми отримали десь декілька десятків відмов. Зробили висновки, попрацювали ще і подалися на грант від “Фонду стартапів”. І нас підтримали! Потім також вдалось залучити фінансування Українського культурного фонду. 

Сьогодні ми щасливі розиватися у цьому векторі, відстоявши свій стартап перед багатьма експертами з різних сфер, – мистецької і айтішної. Тепер ми набагато впевненіші у правильності обраного шляху, а найголовніше – ми заручилися підтримкою багатьох людей, а це безцінно.

Коли і як можнапридбавати  картини на Cittart і яка ціна за розміщення, придбання та гарантії співпраці?

У лютому. Зараз триває наповнення Cittart роботами – і це неймовірне відчуття, коли розумієш які круті художники нам довірилися. Мабуть, на даному етапі їх довіра значить для мене чи не найбільше – і у правильності того як ми все робимо і правильності обраного часу для такого продукту.Розміщення і користування додатком безкоштовне. Стягується невеликий відсоток з художника лише у момент продажу роботи. 

Варто зазначити, що всі процеси на платформі автоматизовані і безпечні. У нас укладений договір з платіжним провайдером, де прописані усі умови роботи маркетплейсу і вони не можуть бути порушені. При оформленні замовлення покупець сплачує передоплату 15% від вартості роботи. Потім художник отримує усі дані покупця і надсилає йому роботу накладеним платежем. Покупець доплачує різницю і забирає артоб’єкт. Якщо щось піде не так і покупець передумає – він зможе повернути передоплату у повному обсязі.

Ця модель не зовсім звична, можливо, зручніше було б оформити 100% оплату одразу, але тоді ми б були вимушені запропонувати менш цікаві умови для митців. 

Чи часто в Україні, порівняно з Європою, купують мистецтво і з якою метою?

Ми з командою проводили невелике опитування під час дослідження ринку. Відповідно до отриманих результатів, основними мотиваціями придбання мистецтва були «сподобалось» та «на подарунок». Для абсолютної більшості людей основним фактором, що впливає на прийняття рішення при купівлі мистецтва, стала «естетика», а вже на другому місці зі значним розривом «ціна/доступність».

Про порівняння України та Європи важко сказати. Європа дуже різна у цьому плані. Якщо Англія – це в середньому 20% глобального арт-ринку, то Франція вже 6-7%, інші європейські країни ще менше. 

Один із основних чинників, який впливає на продажі мистецтва – це рівень економічного розвитку країни. Важко порівнювати Україну, що знаходиться у стані  війни з іншою країною та ніяк не може вирішити проблеми з корупцією, з іншими європейськими країнами.

Ви особисто маєте вдома картини?

Я маю окрему кімнату з картинами, де вони стоять одна до одної. Ніколи не думала, що в мене буде так багато картин, що під час оренди квартири, я буду змушена думати про додатковий простір для них.

Більшість, звичайно, мої. Але мені пощастило мати і інші роботи: Руслана Тремби, Оксани Солоп, Андрія Роїка, Назара Білика, Олекандра Гребенюка, Ельміри Шемседінової  і інших. Це все невеликі роботи, але саме вони висять на стінах. Свої вішаю рідко і часто змінюю. 

Іноді зображую роботи інших авторів на задніх планах. Коли вони стануть метрами у світі мистецтва, то молоді дослідники знаходимуть одні картини в інших і мені такий зв’язок видається дуже інтригуючим. 

Як ви, як представник Z-покоління, дивитесь на роботу команди та що для вас означає митивація?

Рецепти прості: це чесність, навіть коли незручно. Це створення великої картинки – кожний член команди відповідальний за свій фрагмент роботи, і водночас знає, куди рухається вся команда, яка у нас глобальна ціль. І, звичайно ж, персональні прагнення і розвиток мають збігатися з тим, що цей проєкт може дати. 

Управлінню я тільки навчаюсь. У нас в команді небагато людей і, якщо чесно, іноді дуже багато часу йде на організацію комунікації, її правильну побудову, щоб не перевантажувати зайвою інформацією, але й тримати завжди у курсі апдейтів кожного. Георгій досвідчений в управлінні, тому у нас у двох начебто все добре виходить.

Як створюють стартапи? – із запалом в очах і місією. Якщо ціль – це виключно комерційний успіх, то це вже давно не в тренді.

Який ваш особистий Z-ТОП-3 менеджерських якостей?

Ціную в людях професійність – це якість, яка не потребує додаткових коментарів. Педантичність – не люблю коли щось зроблене наче і добре, але треба перевіряти чи коригувати. Щирість – бо якщо ти не довіряєш людині, то усе інше втрачає сенс.

Як на мене, менеджеру команди надважливо мати вайб з тими, з ким працюєш, вміти його створювати.

Спеціально для WoMo Ірина Почапска