Закон про працюючих батьків: Широке поле для зловживань чи корисні реформаторські ідеї?

Багато хто, констатуючи реальне перевантаження українських матерів сімейними обов`язками та доглядовою працею, вважає, що чоловікам варто надати ширші можливості для виконання ними справедливої частки праці по догляду за дітьми, наприклад. Але, в основному, в Кодексі Законів про Працю України, статтями про працівників з сімейними обов`язками чітко визначаються такими тільки жінки. Віталій Дудін, експерт Центру соціальних та трудових досліджень, розповідає, як наші законотворці намагаються сприяти досягненню в країні гендерної рівності у трудових відносинах працюючих батьків.

Євроінтеграція у сфері соціальних стандартів явно гальмує в Україні. Проте схоже, урядовці були вимушені пожвавити роботу у цій сфері. До Верховної Ради України було внесено законопроект №9045, який покликаний урівняти права працівників та працівниць при користуванні специфічними «сімейними» пільгами у сфері праці. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо надання додаткових гарантій, пов’язаних із поєднанням сімейних і трудових обов’язків)», як свідчить доступна інформація, було розроблено ще рік тому. У такому вигляді він проходив громадське обговорення. Внесений у парламент проект відрізняється від первісного тексту й не завжди у кращий бік.

Менше праці для сімейних?

Пропонована ст.51 Кодексу законів про працю України (КЗпП) передбачає, що скорочений робочий час може бути встановлено для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю. Заробіток при цьому не має зменшуватись. Зараз попрохати про це можуть лише матері. Безперечно, назвати це гарантією можна доволі умовно: норма не встановлює, на скільки годин робочий час може бути скорочено і ставить працівників у залежність від наявності у роботодавця «зайвих» коштів. Без профспілки обґрунтувати своє право сімейним працівникам буде важко. Як показує досвід Франції, не індивідуальні рішення сприяють поєднанню професійних і сімейних обов’язків. Даній меті посприяло загальне скорочення робочого часу до 35 годин на тиждень. Звісно, Україні про це мріяти рано (хоча зарплата у нас у десятки разів нижча за французьку).

Чоловіки будуть зрівняні з жінками у плані неповного робочого часу. Вони зможуть запросити зменшити їм тривалість роботи з пропорційним зменшенням зарплати. Домовитись про роботу на умовах неповного робочого часу простіше, але і тут бувають свої нюанси. Часто таким режимом робочого часу зловживають наймачі з метою економії.

Надурочна та нічна праця

Згідно проекту, стаття 63 заборонятиме залучення до надурочних робіт вагітних жінок. Тоді як для «жінок, які мають дітей віком до трьох років» такої заборони не буде. Скасовано абсолютну заборону на відправлення у відрядження матерів з дітьми у віці до трьох років (чинна ст.176 КЗпП). Вважається, що залучати їх до додаткової роботи можна буде добровільно, тобто за їх згодою. Наведемо пропоновану статтю 177 КЗпП: «Працівники, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою». Відповідною гарантією поки користуються лише жінки.

Отже, з одного боку матері з дітьми віком до трьох років зможуть працювати більше, якщо на це погодяться вони самі та їхня профспілка. Сьогодні для них встановлена абсолютна заборона, що обмежує свободу праці. Новим для роботодавців буде те, що вони мусять отримувати письмову згоду на надурочну працю у батька з дитиною до 14 років.

Загалом ці пропозиції не викликають зауважень. Але у питанні нічної роботи вбачаються ризики. Дозволяється залучати до нічної роботи годуючу матір одразу після народження дитини і аж до досягнення 14 років, отримавши лише особисту згоду працівниці. Це суперечить кращим європейським практикам, адже здоров’я годуючих матерів має бути захищеним, а компетентні органи влади мають здійснювати за цим контроль. Згідно з § 6 Закону Австрії про захист материнства, робітниці, які годують груддю, не повинні працювати з 20.00 до 6.00. За згодою інспекції праці цих жінок можна залучати до роботи до 22.00 в готелях і ресторанах, а у сфері розваг і культури – до 23.00.

Згідно нової редакції статті 186-1, батько, який сам виховує дитину, не зможе користуватись гарантіями, зазначеними у ст.176 КЗпП («Не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні та направлення у відрядження вагітних жінок»). Вважається, що при наявності їхньої згоди, залучення до такої праці буде можливим.

У відпустку по черзі

У плані відпусток місцями спостерігаються досить проривні норми. Хоча тривалість відпусток не збільшується, проте батькові буде легше обґрунтувати своє право на той чи інший вид оплачуваної чи неоплачуваної відпустки. Деякі з видів відпочинку подружжя зможе використовувати паралельно. Приміром, додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів надається щорічно матері та батьку, які мають двох або більше дітей віком до 15 років і т.д.

Є важливі процедурні уточнення. Згідно статті 18 Закону «Про відпустку», батьки дитини повинні повідомити власника або уповноважений ним орган про початок та дострокове припинення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не пізніше, як за 14 календарних днів.

У статті 20 Закону про відпустки ми не знаходимо норми, яка зобов’язувала батька при отриманні відпустки по догляду за дитиною до 3-х років пред’являти довідку з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено. Проте діятиме більш просте правило: скористатись цією відпусткою батьки одночасно не зможуть. Здається, це не повною мірою відповідає європейським стандартам.

Мінуси й плюси доопрацювання

Звернімо увагу на те, як змінився проект за час його доопрацювання. З одного боку, низка гарантій була поширена на батьків, які мають повнолітніх дітей з інвалідністю підгрупи А групи І. Зокрема, йдеться про неможливість тимчасового переведення на іншу роботу (стаття 33), права на скорочену тривалість робочого часу (стаття 51), заборони залучення до надурочних робіт без згоди (стаття 63), залучення до нічної роботи і відряджень (стаття 177) тощо.

У той же час відбулось певне викривлення первісно закладених ідей. Спочатку передбачалось право на «законний прогул»: «Працівник має право на тимчасову відсутність протягом дня (зміни) у зв’язку з виникненням у сім’ї обставин непереборної сили, таких як раптова подія або нещасний випадок, що вимагають його негайної та обов’язкової присутності. Така відсутність працівника не може бути підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» (пропонована редакція ч.2 ст.56 КЗпП). Норма містить деякі недоліки (вона не захищає від догани і дозволяє довільно визначати підстави законної відсутності). Разом з тим її мета була зрозуміла: звільнити працівників від зайвого стресу, пов’язаного з необхідністю виконувати сімейні обов’язки. Нагадаємо, у звільнити за прогул можна за відсутність тривалістю три години протягом дня! Таких жорстких норм ми не знайдемо в інших європейських країн. Приміром, у Фінляндії прогулом вважається відсутність протягом трьох днів поспіль.

Тому даний законопроект певною мірою зрівняє у можливостях чоловіка й жінку. Проте про зрівняння з європейськими стандартами нам ще буде далеко.

Прокачати підприємницькі скіли, дізнатися про нові підходи щодо розвитку своєї справи на менторських сесіях і воркшопах (в області стратегії, маркетингу, фінансів, IT, PR і продажів) ви зможете, відвідавши фестиваль для малого і середнього бізнесу Get Business Festival 2018, який пройде 14 листопада в Києві за адресою: вул. Велика Васильківська, 55, НСК «Олімпійський».

Квитки на Get Business Festival 2018 можна придбати на get.delo.ua.

Повна програма заходу буде розміщена на get.delo.ua 18 вересня.