Заощаджуй сили: «Мистецтво гарного життя» Рольфа Добеллі

Щоб частіше бути в хорошому настрої та не почуватися загубленими у цьому складному та заплутаному світі, нам потрібно зробити своє повсякдення більш осмисленим. Про це йдеться у книжці «Мистецтво гарного життя», український переклад якої нещодавно вийшов у видавництві K.Fund Media. Її автор, швейцарський підприємець Рольф Добеллі запевняє, що щастя можна досягти, правильно себе налаштувавши.    

Скромність — багатство

Навіть якщо у вас є причини нарікати на власну долю, ви повинні погодитись, що вам невимовно поталанило, адже ви серед 6 % Homo sapiens з усіх, що коли-небудь населяли Землю, й наразі живі. До того ж, ви читаєте ці рядки, а отже, у вашому розпорядженні блага цивілізації, які й наразі недоступні більшості людей на планеті. Ба більше — ви маєте свободу вибору щодо того, куди податися і чим займатися.

«Ви могли б з’явитися на світ у будь-яку іншу епоху — ймовірність цього складає 94 %. Уявіть себе рабом у Римській імперії, гейшею в епоху династії Мін, водоносом у Стародавньому Єгипті: скільки ваших природжених здібностей були б дійсно чогось варті в тих історичних умовах?» 

Добеллі вважає, що індивідуальний успіх не варто приписувати самому собі. Той, за його словами, є поєднанням впливу наших генів та середовища, в якому ми формуємося.

Звідси дві поради:

• По-перше: хоч скромність сьогодні і не в моді, вона таки прикрашає, бо  притаманна по-справжньому реалізованим людям. Не варто плекати ілюзій, що наші досягнення — це винятково наша заслуга. Вдячні люди — це гарантовано щасливіші люди, зазначає він.
• По-друге: частину свого успіху добровільно та великодушно треба передавати тим, кому пощастило значно менше — хто народився зі спадковими захворюваннями, у неблагополучних родинах чи в місцевостях, де переживають не найкращі часи. Це не лише шляхетно, а й розсудливо, наголошує Добеллі. Радість лише тоді відчуваєш, коли ділишся найціннішим, що маєш, з іншими.

Скільки коштує щастя?

Безгрішшя — це справжня біда, яка викликає страждання. Але варто вийти на певний рівень — і примноження багатства перестає тішити. Понад €100 000 річного доходу на сім’ю, за словами Добеллі, скорочують відчуття ейфорії від додаткових прибутків до нуля, навіть якщо дохід сягає мільйонів.

Уявіть собі життя мільярдера — від сходу і до заходу сонця, мить за миттю. Навіть йому потрібно чистити зуби. Навіть він інколи погано спить і почуває себе кепсько. Навіть у його родині відбуваються абсолютно нормальні сварки. Навіть він боїться старості та смерті. Ще слід додати: він має керувати цілою зграєю особистих помічників, відкараскуватися від ЗМІ, опрацьовувати потік прохальних листів. Невже шикарний велетенський басейн перед будинком дійсно це все виправдовує? 

У 1978 році один із авторитетних наукових журналів опублікував дослідження щодо того, наскільки були задоволені своїм життям учасники лотерей. Виявляється, вже за декілька місяців після виграшу кругленької суми, ще навіть не розтринькавши всіх грошей, вони не здавалися собі набагато щасливішими, ніж до цього.

Економіст Річард Істерлін вивчав розповіді американців у 1946-му й у 1970-х роках про їхнє моральне самопочуття. Незважаючи на те, що за цей період рівень життя зріс приблизно вдвічі (майже в кожного з’явилися автомобіль, холодильник, пральна машина та гаряча вода), люди в цілому не стали щасливішими. І це стосувалося не лише США, а й інших 18 країн, статистика яких була предметом аналізу Істерліна. Тобто матеріальний прогрес, якого вдалося досягти після війни, не зробив населення набагато щасливішим. Цей ефект називають парадоксом Істерліна: задовольнивши базові потреби, люди з меншим ентузіазмом купують нові речі.

Не вскакуйте у халепу

Вчені, філософи, лікарі, маркетологи ненастанно намагаються знайти відповідь на запитання «Що робить людину щасливою?». Добеллі пропонує зосередитися на запобіганні того, що шкодить і загрожує щастю:

«алкоголізм, наркотики, хронічний стрес, шум, довга дорога на роботу, ненависна професія, безробіття, розладнаний шлюб, дурнувато завищені власні очікування, бідність, борги та фінансова залежність, самотність, спілкування із хронічними скигліями, залежність від зовнішніх оцінок, постійне порівняння з іншими, віктимна поведінка, самоненависть, хронічне недосипання, депресія, нервозність, гнів та заздрість». 

Ризики, наголошує автор, завжди конкретніші за вигоди. Тому потрібно їх попереджати. Так роблять провідні інвестори, чиї імена відомі майже кожному, перш за все, зважаючи на те, чого вони точно не будуть робити, і тільки після цього підраховуючи, що з того матимуть. Воррен Баффет якось сказав: «Ми не навчилися вирішувати складні проблеми в діловому житті. Ми навчилися їх уникати». А його діловий партнер Чарлі Мангер дуже влучно додав: «Дивовижно, якого довготривалого успіху досягають такі люди, як ми, коли намагаються просто не бути дурними, замість того щоб намагатися бути неперевершеними».

Підсумок Добеллі дуже актуальний для нашої перенаснаженої інформацією доби: гарне життя значною мірою полягає у тому, щоб пропустити повз себе усілякі нісенітниці, а не в тому, щоб прагнути райського блаженства. Життя, переконаний він, збагачується не додаванням, а заощадженням: часу і енергії, яких обмаль.

 

• Ціна: 199 грн
• Де придбати: https://book24.ua