Леся СайкоКоли я відкривала свою студію масажу чотири роки тому, моїй доньці було півтора року. Попереду на мене чекали карантин, повномасштабна війна, друга і третя вагітність. І з кожним викликом я розуміла: найскладніше в житті жінки — не побудувати бізнес. Найскладніше — залишатися при цьому собою, не втратити контакт із власним тілом і не розгубити сім’ю в гонитві за успіхом.
Про те, як побудувати бізнес існують тисячі книжок. Можна піти на навчання, найняти професіоналів, делегувати частину роботи. А от відчуття себе, опори в собі, рівноваги — це не можна купити. Це те, що ми розуміємо під “тілесністю”, і це щоденна робота, яку ми робимо власними руками.
Власна історія: моя система стабільності
Я завжди гарно виглядала і займалася спортом. Але чи була я справді вільною у своєму тілі? Ні. Я йшла на тренування та обмежувала себе в їжі не заради здоров’я — а щоб відповідати стандартам. Спорт був обов’язком: треба тримати форму, треба виглядати певним чином, треба бути сильною і дисциплінованою.
Працюючи з тисячами жінок, слухаючи їхні історії, я зрозуміла — я хочу свободи. Хочу спокою у власному тілі. Це був шлях довжиною в десять років. Десять років до відчуття себе, своїх справжніх потреб.
Що мені допомогло? По-перше, сам масаж — через дотик і тілесний контакт.
По-друге, спорт. Фізична активність залишилась, але сильно змінилась. Тепер це не обов’язок, а задоволення. І тренуюсь не тому, що треба, а тому, що я хочу бути здоровою. Хочу відчувати, як працює моє тіло, як воно розкривається і дихає.
Я відкрила для себе плавання — просто думка про те, що я пірну у воду, вже заспокоює. Спробувала вейкбординг, сапи. Отримувати новий досвід — це моя точка зростання, відновлення і повернення до контакту з собою.
По-третє, інтуїція. У 2023 році, коли народився мій син і часу стало ще менше, я відкрила її в собі. Інтуїція завжди була сильно розвинена, я просто ніколи її не слухала. А коли почала — життя стало легшим.
Час із сім’єю — це теж дуже важливо. Гра з дітьми повертає тебе до найпростішого, безтурботного життя, до себе маленької. Коли нічого не болить, нічого не турбує, ти повністю в контакті з собою, з природою, зі своїми думками і відчуттями.
І, нарешті, розуміння того, що відпочинок — це частина роботи. Це фактично було моїм відкриттям, яке змінило моє життя. Відпочивати — так само важливо, як і працювати. Коли дозволяєш собі зміну ритму і простору, з’являються нові ідеї і сенси.
Новий тренд жіночого лідерства
Те, що я відкрила для себе інтуїтивно, зараз стає глобальним трендом у бізнесі. Світ переходить від парадигми сили волі до парадигми внутрішнього спокою. І жінки-лідерки — на передовій цих змін.
Сила волі — це “будь сильною, прояви характер, тому що треба”. Це напруга, жорсткість, робота на межі. Це коли ти йдеш до мети через “не можу”, ігноруючи сигнали тіла й емоції. Лідерка на силі волі часто напружена, іноді навіть жорстка. Все має бути правильно і чітко. Але тиснучи на себе, вона також тисне на людей. І команда працює через “треба”, а не через “хочу”.
Сила присутності або внутрішнього спокою — це про “хочу”. Це відчувати себе, прислухатися до інтуїції, бути у своєму тілі, розуміти свої потреби. Ця легкість проявляється не лише в тілі, а й в очах і у поведінці. І як не дивно, саме ця легкість дає набагато більше енергії для бізнесу, ніж постійне перебування в стресі.
Коли я в контакті з собою, коли я щаслива, я можу заряджати команду енергією. Люди вірять людині, в якої всередині світло. Вони йдуть за такою людиною не через страх, а через натхнення. Команда працює, бо цінує те, що я ціную себе, а отже, ціную і їх. Це створює культуру, де люди не бояться говорити, пропонувати ідеї, брати відповідальність.
Хтось скаже, що це про слабкість лідера. Але це не так. Чутливість — це якраз сильна сторона. Я бачу, як все більше жінок-підприємиць приходять до цього розуміння. Вони відмовляються від гонки за ідеальними стандартами, зовнішніми і внутрішніми. Вони обирають унікальність замість шаблонів. Вони дозволяють собі бути живими людьми, а не бізнес-машинами.
Як це виглядає на практиці?
Коли треба прийняти важливе рішення чи підготуватися до переговорів, я не “збираюся в кулак”. Я слухаю коротку медитацію. Дихаю глибоко, діафрагмою. Повертаюся в контакт із собою.
І тоді я говорю вільно, без напруги. Люди це відчувають. Вони довіряють мені. Переговори проходять легко не тому, що я “переборола хвилювання силою волі”, а тому, що я справді присутня в моменті.
Після стресових ситуацій (а вони бувають завжди) я не “терплю” і не “перемагаю себе”. Я йду до своїх практик: плавання, масаж, медитація, психотерапія. Швидко відновлююся. І тому в моєму житті немає вигорання. Є втома, щоправда, але це просто стан, коли я розумію, що треба відпочити й визначити пріоритети.
Практичні кроки: як почати жити в новій парадигмі
Якщо ви досі живете в режимі “треба” і “сила волі”, почніть із малого:
Щодня робіть хоч одну річ для себе:
- 10-15 хвилин руханки зранку
- Коротка медитація
- Глибоке дихання
- Прогулянка на самоті з думками
- Купити собі квіти чи книгу
- Зробити домашній ритуал: скраб, маску, крем на тіло
Запитуйте себе:
- Як я себе сьогодні почуваю?
- Чого я насправді хочу?
- Це я обираю, чи за мене вибирає хтось інший (нав’язано соціумом)?
Читайте. Я дуже раджу книгу “Есенціалізм”. Там є фраза, яка змінила моє життя: “Якщо це не чітке “Так”, то це точно “Ні”. Навчіться визначати пріоритети. Бо якщо ви не зробили вибір — його за вас зробить хтось інший.
Дозвольте собі відпочинок. Поїдьте на кілька днів за місто. Сповільніться. Почуйте себе. Не розцінюйте це як лінь. Це інвестиція в продуктивність.
Спочатку це буде пункт у вашому списку справ. Але потім стане частиною життя. І ви помітите: коли ви в ресурсі, бізнес росте легше. Рішення приходять швидше. Люди тягнуться до вас.