Кінозал WoMo. Виживуть ті, що мовчать

Надя Куприненко, киновед, обозреватель WoMo

Коли три роки тому, у 2018, вийшов один з найуспішніших хоррорів «Тихе місце», ми ще не знали, що світові доведеться, подібно до героїв фільму, пережити смертельну небезпеку, і він насправді стане тихим місцем, а люди символічно закриють роти масками.

Через цю саму смертельну небезпеку  «Тихе місце 2», що розповідає про сім’ю Ебботів, якій доводиться виживати в постапокаліптичному світі, населеному гострими на слух чудовиськами, вийшов пізніше, ніж планувалося до пандемії.

І головне. У фільмі герої за інерцією намагаються вести життя, яке було їм притаманне до цього. Як усі ми під час пандемії. Вони навіть народжують ще одну дитину. Але — мовчки.

Успіх першому фільму забезпечила досить оригінальна концепція — фільм майже без слів, головною темою стало мовчання і майже цілковита тиша. Адже сліпі тварюки-зайди реагують на найменший звук і моментально знищують того, від кого він долинає.

Мовчання саме по собі дуже часто напружує атмосферу, а в трилері воно ще й каталізатор саспенсу, коли весь час здається, що ось-ось має статися щось непоправне.

Виходу другого фільму чекали, оскільки хотілося дізнатися, хто такі ці монстри, які все чують, але абсолютно нічого не бачать і мають гострі леза замість рук.

Тож, дочекавшись продовження, ми на самому початку фільму дізнаємося про вторгнення страшних чудовиськ, а заодно ще раз знайомимося з головними героями і дізнаємося про них трохи більше. А після прологу дія продовжується з того місця, яким закінчився перший фільм — втеча головної героїні (Емілі Блант) з трьома дітьми у пошуках нового прихистку.

Майже відразу автори фільму відводять на другий план усіх персонажів, які були центровими у першому фільмі, а на авансцену виводять глухоніму доньку вже знайомого нам сімейства — Риган. Одне задоволення спостерігати за грою актриси Міллісент Сіммондс. Завдяки своїй майстерності, вона й без допомоги сценаристів змогла б вивести свою героїню на перший план. В її тіні опинилися навіть Емілі Блант та Кілліан Мерфі.

«Тихе місце 2» вже не може похвалитися такою оригінальністю, як фільм 2018 року, та й шуму тут більше, але він однозначно заслуговує на увагу. По-перше, тут розкриваються деякі моменти, які залишилися незрозумілими після першого фільму, по-друге — існує деякий азарт: чи зуміють актори ще раз «витягнути» фільм, розмовляючи хіба що пошепки, і то нечасто. Вони змогли.

І ще одна перемога «Тихого місця 2» — як повідомляє Variety, сиквел має рекордні збори у прокаті вперше з часів пандемії. Потроху ми перемагаємо і цю потвору.

Після перегляду мене мучить тільки одне питання. Коли кіноіндустрія знову зможе показати нам дійсно страшного монстра?:)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Антипопелюшка. Рецензія на фільм «Круелла»