Леся Сайко
Коли востаннє ви просто стояли в черзі й нічого не робили? Без телефона, без подкасту, без прокручування стрічки. Більшість із нас дістає смартфон ще до того, як устигає відчути нудьгу. Психологи ж дедалі частіше кажуть, що цей неприємний стан корисний і що ми даремно намагаємося позбутися його будь-якою ціною.
Експеримент, який збентежив науковий світ
У 2014 році психолог Тімоті Вілсон з Університету Вірджинії з колегами опублікував у журналі Science статтю про 11 експериментів. Учасників залишали на 6–15 хвилин самих у кімнаті, де можна було тільки думати. Більшості це не сподобалося, а деякі навіть обирали вдарити себе слабким електричним струмом, аби не залишатися наодинці з думками.
Дослідники пояснювали це зсередини експерименту. Усі учасники перед цим пробували удар струмом і казали, що заплатили б, аби його уникнути. Але в одному з тестів 12 із 18 чоловіків за 15 хвилин «подумали» все ж ударити себе принаймні раз. За даними огляду на Simply Psychology, це приблизно дві третини чоловіків і чверть жінок.
Варто наголосити, що висновки Вілсона оскаржували. Критичний коментар у Frontiers in Psychology стверджує, що більшість учасників таки воліла «просто думати», а не отримувати удар струмом, і що дані слабко підтримують частину тверджень оригінальної роботи. Тож краще не робити висновок, що люди ненавидять тишу, а говорити так: для багатьох із нас тиша некомфортна. А далі цікавіше: що саме відбувається, коли ми їй піддаємося.
Що таке нудьга з погляду науки
Нудьгу не слід плутати з лінощами чи апатією. За моделлю MAC Ерін Вестгейт і Тімоті Вілсона, нудьга виникає, коли не збігається щось одне з двох: або завдання не відповідає нашим розумовим ресурсам (воно надто просте чи надто складне), або заняття не пов’язане з тим, що для нас цінне. Вона сигналізує: «Тут твоя увага не залучена. Шукай інше».
Саме у цьому її біологічний сенс. Психологи Шейн Бенч і Гізер Ленч у статті 2013 року доводять, що нудьга спонукає нас до пошуку інших цілей: знижує увагу до поточної справи і підвищує готовність діяти. Це схоже на біль, який теж неприємний, але потрібен, щоб ми відсмикнули руку від вогню.
Нове дослідження Ленч і Бенча з TexasA&M додає: нудьга підштовхує до пошуку нового досвіду, і цей досвід може виявитися як корисним, так і шкідливим. Одні люди відповідають на нудьгу цікавістю, інші піддаються ризикованим звичкам. Тому річ не в нудьзі як такій, а в тому, що ми з нею робимо.
Нудьга та креативність
Найвідоміша користь нудьги пов’язана з творчістю. Британські психологи Санді Манн і Ребекка Кедмен з Університету Центрального Ланкаширу провели два експерименти. Спершу 40 людей по 15 хвилин переписували номери з телефонного довідника, а потім вигадували, як можна використати пару пінопластових стаканчиків. Вони запропонували креативніші ідеї, ніж контрольна група, яка завдання з довідником не виконувала.
У другому експерименті виявилося: ті, хто лише читав імена з довідника, придумували ще креативніше, ніж ті, хто їх переписував. Автори пояснюють це тим, що пасивніше заняття залишає більше простору для мрій. Повний опис роботи доступний на сайті університету.
Схожі результати отримала команда Бенджаміна Берда з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі. У дослідженні 2012 року перерва з простим заняттям, яке дозволяє думкам блукати, суттєво покращувала результати у творчих завданнях, а складне завдання, повний спокій чи відсутність перерви такого ефекту не давали. Тобто ідеальний «відпочинок для творчості» нагадує не медитацію і не серіал, а щось на кшталт миття посуду чи прогулянки.
Що робить мозок, коли «нічого не робить»
Іще одна причина цінувати порожні хвилини пов’язана з тим, що відбувається у мозку. Коли ми не зосереджені на зовнішньому завданні, вмикається так звана мережа за замовчуванням. Як пише Мері Гелен Іммордіно-Янг у статті «Відпочинок — це не неробство», ці системи важливі для спогадів про особисте, уявлення майбутнього та соціальних емоцій і пов’язані з психічним здоров’ям та розвиненим мисленням.
За словами авторів, їх турбує, що швидкі міські й цифрові середовища з постійними вимогами до уваги можуть позбавляти молодь можливості заглиблюватися в себе і рефлексувати.
Але не будьмо наївними
Нудьга корисна у малих дозах. Хронічна нудьга, коли людина відчуває її постійно, може бути ознакою проблем. У дослідженні Whitehall II за понад 7500 британських держслужбовців спостерігали більш ніж двадцять років. Тих, хто часто нудьгував, помітно частіше спіткала смерть від серцево-судинних хвороб — приблизно у 2,5 раза частіше. Проте самі автори застерігали, що нудьга, найімовірніше, є показником інших факторів ризику, а не прямою причиною. Варто постійно нудьгувати, але це має бути не норма, а привід замислитися, чи не бракує вам сенсу й занять.
Що з цим робити?
Висновки досліджень прості:
- Не гасіть нудьгу телефоном. У черзі або у транспорті дайте собі кілька хвилин без екрана. Це не обов’язково приємно, але може бути продуктивно.
- Обирайте прості заняття. Прогулянка, прання, миття посуду допомагають думкам блукати, і саме так, за даними Берда, народжуються творчі розв’язки.
- Слухайте сигнал. Якщо нудьга повертається в одній і тій самій ситуації, імовірно, річ не в тому, що вам нічого робити, а в тому, що це заняття не має для вас сенсу. Це корисна інформація.
- Розрізняйте шкідливе й корисне. Якщо нудьга хронічна, тягне вас до алкоголю чи ризикованих звичок або супроводжується пригніченістю, час поговорити з фахівцем.
Нудьга не ворог. Це внутрішній сигнал: увага шукає нового, а мозок отримує шанс побути із самим собою. Тож іноді найкраще, що можна зробити, це просто нічого не робити.