Леся Сайко
Друга ночі. Ви лише хотіли глянути, чи немає чогось нового. Минуло пів години, а в голові вже три обстріли, дві сварки в коментарях і новина, від якої стислося в грудях. Телефон у руці, сон не йде. Знайомо?
У світі для цього придумали слово «думскролінг», нескінченне гортання поганих новин. Для українців це не модний термін, а щоденна реальність. Коли новини стосуються рідного міста, друзів і близьких, зупинитися майже неможливо. Здається: відкладу телефон — і щось пропущу.
Але є одне «але». Нас тримає не лише потреба знати. Нас тримає ще й стрічка, яка чудово вміє на цьому заробляти.
Читайте також: Чому нудьга корисна для психіки: що кажуть дослідження
Стрічка не питає, як ви почуваєтеся
Соцмережа не показує вам усе підряд. Алгоритм щоразу вирішує, який допис поставити першим, і мета в нього проста: щоб ви залишилися якомога довше. Він рахує лайки, коментарі, репости та секунди, які ви зависли над дописом.
А що найкраще чіпляє? Страх, обурення, тривога. Допис, від якого вам стало гірше, збирає більше реакцій, ніж спокійний і корисний. Отже, алгоритм показує його ще більшій кількості людей. Ніхто не складав змови проти вашого сну — це просто арифметика.
Але цю арифметику алгоритм не вигадав. Він лише підсилив те, що вже є в нас самих. Доказів тому — два.
Читайте також: Чому після 30 зникають друзі: про болючі питання та історії з Threads
Доказ перший: гнів поширюється швидше
У 2017 році американські вчені проаналізували понад 560 тисяч повідомлень у мережі на суперечливі теми. Результат вражає: кожне додаткове слово з сильним моральним і емоційним забарвленням збільшувало поширення допису приблизно на 20%. Дослідники назвали це «моральним зараженням».
І ще одна цікава деталь: найкраще такі слова працюють усередині «своєї» бульбашки, а між протилежними таборами — значно гірше. Тобто ми гуртуємося навколо спільного гніву й щораз глибше в нього занурюємося.
Застереження для чесності: вчені вивчали окремі теми й одну мережу. Це не вирок усім платформам, а добре задокументований приклад того, як емоція стає пальним для охоплення.
Доказ другий: наш мозок «ловить» погане
Це вже не про мережі, а про нас. У 2019 році група дослідників провела експеримент у 17 країнах на шести континентах. Понад тисячі добровольців дивилися справжні телевізійні новини, а вчені вимірювали реакції їхнього організму. Висновок: у середньому негативні новини збуджують сильніше за позитивні.
Це наша давня програма виживання: той, хто швидше помічав загрозу, частіше доживав до ранку. Просто тепер загроза приходить у кишені, і її не видно кінця.
Утім, є й добра новина. Автори підкреслюють: люди дуже різні, і в деяких країнах ефект був не таким чітким. А ще є чимала аудиторія, яка хоче читати й позитивне. Тож «ми такі від природи» — не вирок.
Читайте також: Цифровий детокс, який працює: покроковий гайд на вихідні без екранів
Що робити українцям?
Ніхто не пропонує жити в інформаційному вакуумі. Мета інша: вирішувати самим, коли і скільки новин ви впускаєте в голову. Ось кілька кроків, які реально працюють.
- Відділіть безпеку від новин. Сповіщення про повітряну тривогу рятують життя, їх вимикати не треба. А от розсилки, канали з «терміновими» новинами й пуш-повідомлення від медіа вже можна обмежити.
- Призначте «час для новин». Двічі на день по 15–20 хвилин: зранку й ближче до вечора. Решту часу — без стрічки. Перші кілька днів буде тривожно, це нормально: ви ж не пропустите справді важливе, воно дійде через близьких і офіційні канали.
- Не беріть в руки телефон перед сном і одразу після пробудження. У ці години ми найвразливіші. Залиште телефон подалі від ліжка.
- Складіть власний список джерел. Три–п’ять перевірених медіа чи каналів, які ви читаєте напряму, а не через підбірку, яку склав алгоритм. Перейдіть на хронологічну стрічку або вкладку «Підписки», якщо мережа таке дозволяє.
- Приглушіть тригери. Майже всі платформи дають змогу вимкнути певні слова, акаунти й теми. Скористайтеся цим без докорів сумління.
- Ставте собі контрольне запитання. «Чи змінить це мої дії сьогодні?» Якщо ні, то, можливо, це лише ще одна порція тривоги.
- Замініть перегляд дією. Донат, волонтерство, допомога сусідам, розмова з другом. Це повертає відчуття контролю, якого так бракує під час гортання стрічки новин.
- Слухайте тіло. Стиснуті щелепи, плечі до вух, прискорене серцебиття означають, що час закрити застосунок, випити води й вийти на балкон чи прогулятися.
- Не соромтеся просити допомоги. Якщо тривога, безсоння чи спустошеність тривають тижнями й заважають жити, зверніться до психолога чи сімейного лікаря. Це нормальна реакція на ненормальні обставини, а не слабкість.
Варто зазначити, що алгоритми не мають зла, але й не мають причин про вас піклуватися. Те, що тягне нас до поганих новин, — давня особливість психіки, яку сучасні платформи навчилися вправно використовувати. Знання про це вже частково знімає силу цього механізму.
А решту повертають прості звички: обмежені години, перевірені джерела, власні фільтри й живі розмови. Бути поінформованим і зберегти ясну голову — це не суперечливі цілі. Це можна вибудувати свідомо.