Галина Ковальчук
Є звичка критикувати українську систему освіти, і для цього є причини — вона неповоротка, забюрократизована, доволі корупційна і досі демонструє забагато радянських паттернів виховання. Однак є й позитивні приклади іноваційних підходів до навчання та виховання в школі. Ними з WoMo поділилася Надія Михалевич, співзасновниця Центру інноваційної освіти «Про.Світ».
Зараз в українському суспільстві є великий запит на зміни, а ще більший — на людей, які можуть почати ці зміни — кожен на своєму рівні відповідальності і сфері. Але яку б галузь чи напрямок ми не обрали, завжди можна знайти цих «агентів», які попри зовнішній тиск, брак ресурсів і підтримки, роблять своє середовище та країну кращими. Сьогодні ми будемо говорити про освіту і ознайомимо вас із історіями трьох жінок, освітянок, які підтверджують, що маленькі кроки мають великий вплив.
Ганна Дудіч
Вчитель англійської мови у гімназії ім. Т. Г. Шевченка, м. Кропивницький
У грудні 2016 року Ганна увійшла в топ-50 найкращих вчителів світу за рейтингом Global Teacher Prize і стала першою вчителькою з України, яка отримала визнання на такому рівні за час існування цього міжнародного конкурсу. Тепер разом з іншими 49 вчителями зі всіх куточків світу вона боротиметься за приз найкращого вчителя року. Її ідея створити портативні STEM-лабораторії, які будуть обладнані базовими інструментами і матеріалами для наукових експериментів. Унікальність ідеї Ганни в тому, що ці лабораторії будуть переноситись з класу в клас, зі школи в школу, таким чином надаючи можливість навіть найменш оснащеним закладам доступ до технологій і якісного інструментарію.
Що для вас особисто означає бути в топ-50 найкращих вчителів світу?
Я напевне, не одразу збагнула, наскільки це досягнення є значимим для мене і для української освіти загалом. Адже найважливіше те, що цей конкурс дає усім учасникам змогу реально впливати на освітню політику у своїй країні і формувати нові освітні тренди. Усі вчителі, які впродовж останніх трьох років потрапили в п’ятдесятку, є учасниками спільноти Varkey Teacher Ambassadors (Varkey Foundation — організація, яка є ініціатором конкурсу). Ми всі можемо — чи у Facebook, чи у Twitter — активно обговорювати виклики в освіті і приймати рішення, як ту чи іншу проблему вирішити.
Якого вчителя ви вважаєте успішним?
Успішний вчитель — це той, до якого учні йдуть на урок із задоволенням, як би банально це не звучало. Досить-таки важко досягнути того, щоб кожен учень, незалежно від того, яку він отримає оцінку, йшов на урок і не відчував трепету чи дискомфорту, що його чи її будуть порівнювати з іншими. Як на мене, побудувати комфортне середовище для дітей — це не проста справа.
Як ви бачите розвиток ідеї, яку ви представили на Global Teacher Prize?
Я бачу, що ідея портативних лабораторій викликала досить велику зацікавленість і у місцевої влади, і в громади. І є надія, що навіть якщо я не отримаю грошовий приз від Global Teacher Prize, то проект все одно можна буде втілити в життя. Тобто є підтримка і однодумці, які розуміють, що потрібно щось змінювати в освіті. Зараз маємо відкрите вікно можливостей, коли зокрема і міністерство відкрите до змін, лише потрібне наше бажання.
Тетяна Вакарова
Вчитель фізики у селі Крива, Закарпатська область
Тетяна в шкільній освіті вже десять років і дуже чітко розуміє всі проблеми і потреби освітнього середовища. Найважливіше, що вона не зациклюється на проблемах, а активно шукає вирішення. Ознайомившись з методикою змішаного навчання, вчителька так загорілась цією ідеєю, що почала одразу її впроваджувати в себе на уроках. Єдиною перешкодою був брак обладнання для створення повноцінної фізичної лабораторії, але Тетяна подала свою ідею на краудфандинг для освітніх проектів GofundEd, і їй вдалось зібрати всі необхідні кошти. Також нещодавно Тетяна заснувала свою освітню громадську організацію «Закарпатська агенція інновацій та розвитку», яка вже має партнера в Румунії і буде задавати тренди в освіті у регіоні.
Що вас драйвить повсякдень ?
Я просто люблю свою роботу. Найбільше люблю спілкування. Від цього і отримую задоволення і натхнення. Я бачу, як підростають майбутні покоління, чим вони живуть, одразу пригадую свої шкільні роки. Я можу допомогти дітям підтримкою, порадою, скерувати їх в потрібному руслі. Мене дуже тішить, коли я бачу, що дитина, яка може і не мати хороших оцінок, робить неймовірні речі. До прикладу, вирощує в себе вдома мандарини і знає, як за ними доглядати. Коли поспілкуєшся з такою дитиною, ти розумієш, наскільки вона багатогранна і можеш йому чи їй допомогти у цій справі. До кожної дитини просто потрібно знайти підхід і розкрити її таланти. Ось це надихає.
Що ви вважаєте своїм досягненням?
Ми у родині маємо таке правило: подивись на свій прожитий вчорашній день і запитай себе, чи ти залишався в цей день людиною. З одного боку, як мама, я пишаюсь результатами і вчинками своїх дітей. Наприклад, дуже мене вразило, як одного разу повелась моя дочка. Якось на зупинці вона зустріла свою першу вчительку, і так вийшло, що автобуси майже не ходили в той мікрорайон, де живе старенький педагог. Тому моя дочка взяла ініціативу в свої руки, подзвонила татові, щоб той відвіз її додому. Я була приємно вражена, що моя дитина має таку позицію і добре серце. Але найбільше досягнення кожного вчителя — це його випускники. Серце радує те, що діти, де я була класним керівником, виросли хорошими людьми і знайшли себе у цьому світі.
Оксана Клепуц
Директор школи у с. Козьова, Львівської області
Оксана Клепуц багато часу і сил вкладає у розвиток школи і будує середовище взаємодії, хоче зробити свою школу найноваційнішою в регіоні. Усе почалось із уроків математики у сьомому класі. Онлайн-матеріали уроків допомагає створювати команда освітнього проекту EdEra, який має великий досвід з розробки онлайн-курсів для школярів. Невід’ємною частиною змішаного навчання є технології, тому Оксана подала свій проект «Змішане навчання — ключ до змін» на краудфандинг, щоб зібрати кошти на гаджети, які потрібні для навчання. Оксана переконана, «щоб зростати, потрібно насамперед вбити в собі раба, і навчитися брати на себе відповідальність. Усвідомлювати, що це процес болісний, але без нього не буде радості від народження нового. Основне у цьому всьому – це мати сильну і непохитну віру».
Що ви цінуєте у своїй роботі?
Я пишаюся тим, що мені вдалось налагодити хороші стосунки в нашому колективі — між вчителями і учнями. Це саме те, що тримає мене на цій роботі, і я відчуваю, що ми можемо разом розвиватися і рухатися вперед. Життя для мене набуло зовсім іншого змісту. Мій колектив, мої діти стали прогресивнішими і активно шукають шляхів, як досягнути своїх цілей. Я переконана, що якщо є здорові стосунки в середовищі, то будуть і результати. [traqli_related]
Що вас мотивує постійно рухатись вперед і зростати?
Це насамперед діти. Зокрема, мої. Я побачила, що вони багато досягли самі і мають зовсім інший світогляд, ніж ми. Це видно і з розмов, і з суперечок. Тому найважливіше для мене – працювати над тим, щоб сучасні діти не почували себе чужими у цьому світі, щоб вони мали ентузіазм і розуміли, що це їхнє власне життя. Зокрема, моя старша дочка, маючи можливість залишитись у Великобританії жити і працювати, сказала мені, що хоче повернутись в Україну. Спершу я не сприйняла її вибір, але потім зрозуміла його і змінила свою думку.
Якщо б не професія педагога, ким би ви хотіли бути?
Я з дитинства дуже люблю малювати, в мене це непогано виходить, також вірші писала, і бачила себе більше у творчій сфері. Але коли пішла у школу, то мене захопила професія вчителя. Я переконана, що все складається саме так, як має бути. Я зовсім не шкодую про те, де я є зараз. Я намагаюсь зробити все, що від мене залежить на цьому місці.