В Україну з презентацією своєї книги приїхав французький історик, дослідник і письменник Андре Рош. Книга “Перша стать. Зміна та кризи чоловічої ідентичності” вийшла, так само, як і одна з головних праць філософії фемінізму Симони де Бовуар “Друга стать”, у видавництві “Основи”. Перед презентацією нам вдалося поспілкуватися з автором і розпитати про книгу, його особисті погляди та погляди сучасної Франції.
Щодня ми працюємо на інфофронті, виствілюючи подвиги українських жінок та впливаючи на світову спільноту інформаційно.
Ми просимо нас підтримати, аби ми й надалі могли виконувати нашу місію на шляху до української перемоги
Підтримати womo.uaНазва вашої книги відсилає до роботи Симони де Бовуар «Друга стать». Чи доповнюють вони одна одну і чи є, взагалі, між ними щось спільне?
Симона де Бовуар — філософ, тому вона з філософської точки зору розкриває питання чоловічого домінування, нерівності. Моя ж книг розглядає питання як з історичної точки зору, так і антропологічної. Дещо схожим чином це роблять англосаксонські гендерні студії, які зараз дуже популярні і відомі. Моєю метою було дослідити яким чином розвивається питання і ствердження чоловічої статі в той час, коли багато уваги приділяється жіночій історії. І в основному я спирався на роботу французької дослідниці Мішель Перро, зокрема, книгу «Мовчання жінок».
Що надихнуло взятися за тему чоловічої ідентичності?
Перше, що мене підштовхнуло до роботи над цією темою, — вивчення боксу. А як відомо, бокс — це «чоловічий» спорт. Друге, що мене зачіпало — це зниження уваги до чоловіків через розвитком феміністичних студій та досліджень про жінок.
На які матеріали спиралися працюючи над книгою?
Я спирався на такі загальні антропологічні дослідження як «Історія селян», «Історія буржуазії» тощо, але головним чином, я спирався на архіви, які в період Великої французької революції були нелегальними та особисті щоденники людей.
Як ви ставитеся до руху HeForShe?
Цей рух для мене, як для дослідника, так і як для активної особистості, залишається трохи осторонь. Я останнім часом більше уваги приділяю питанням гомосексуальності і сексуального насилля, тому рух #MeToо мене цікавить значно більше. Також я цікавився рухом Femen, який зародився на Україні і більше стосується великих міст, таких як: Брюссель, Страсбург, Туніс.
Останні новини
- Генрі Кавіл, Дуа Ліпа та Сем Рокуелл у трейлері нового шпигунського бойовика «Аргайл»
- Всесвітній день боротьби зі сказом: зоозахисники розповідають як розпізнати сказ на ранніх стадіях
- 90% порнороликів містить жорстоке поводження з жінками – дослідження
- Зросла кількість ДТП із загиблими або травмованими дітьми
- У Чернігові судитимуть вчителя фізкультури, якого батьки учнів звинувачують у педофілії: подробиці Новости на главной
Чи зустрічається у Франції щось подібне до поширеного на пострадянському просторі поняття «дідівщина»?
В книзі є параграф, який розповідає про таке явище в наполеонівській армії. Там насправді старі вояки проводили ініціацію молодих. У більшості випадків вона мала позитивний характер, але могла мати й негативні прояви. Та вже тоді з цим явищем активно боролися.
Також у Франції щось подібне зустрічається у вищих навчальних закладах. Міністр вищої освіти формально заборонив такі практики. Але не всі студенти згодні з таким рішенням, адже вони вважають, що це явище має позитивні сторони: студенти ближче знайомляться між собою. Але в навчальних закладах, де раніше переважали хлопці, тепер навчаються і дівчата. І на мою думку, така реакція міністерства спричинена саме тим, що тепер навчальні групи змішані.
А як ви ставитеся до поняття «патріархат»?
У своїй книзі я розповідаю про кінець ХІХ століття і в цей період у сільській місцевості патріархат ще існував. Значною мірою через те, що традиційно землеволодіння передавалося в спадок. Тому навіть невеличка власність утримувала цей патріархальний устрій. Але починаючи з кінця ХІХ століття, патріархат майже розпилюється в повітрі і зникає.
І ще треба зазначити, що з 50-60 рр. ХХ століття роль і поведінка батька змінюються. Якщо батько зберігає якусь дистанцію з дитиною для того, щоб зберегти свій авторитет і силовий вплив, — це вважається моветоном. Гарним батьком вважають того, хто розмовляє з дитиною, голубить її, цілує. Наприклад, вчора в Києві я прогулювався ботанічним садом і бачив багато чоловіків, які гуляли з візочками. В моєму дитинстві, у 50-60 рр., таке було неможливим.
Ще однією причиною зникнення патріархату став стрімкий розвиток суспільства. В нас час з’явилося багато нових професій, на яких старше покоління не розуміється і, відповідно, нічого не може порадити. Тож батько вже не може бути авторитетом для дитини у виборі професії. Часто, навпаки, дитина може навчити батька, розказати про сучасні вибори та можливості. Сучасні умови в суспільстві зовсім інакші, і для існування патріархату немає жодних умов.
Як сьогодні у Франції ставляться до мусульманок з закритими обличчями? І як ви самі до цього ставитеся?
У Франції за певних умов та в певних організаціях закривати обличчя заборонено (наприклад, за кермом). В нас час багато різних популіських рухів існує і, зокрема, вони виступають проти всього іноземного. Але з активізацією міграційних процесів ці рухи тільки підсилюються. Щодо мого особистого ставлення, то я думаю, що мусульманки закривають обличчя принаймні через дві основні причини. Перша, тому що чоловік або батько домінує над ними. Друга: Якщо вони живуть у віддалених районах, то часто закривають обличчя через пересторогу. Тобто, обговорюючи цю проблему, треба дуже зважено підходити і враховувати наскільки це їхній власний вибір або нав’язаний родиною чи середовищем. Не треба їх звинувачувати. Але варто підштовхувати до стверджування власної свободи. Коли до мене на заняття приходять дівчата з закритим обличчям, я в кінці заняття їм кажу, що вони мають за свою свободу боротися.
Вела бесіду Катарина Савенко
