Анна Чичеріна: «Надихає те, що за допомогою своїх картин я можу спілкуватися з людьми без слів»

Художниця про натхнення, наставника та безперервне навчання

Анна Чичеріна — нове ім’я в українському мистецькому просторі. 10 років тому, ще будучи студенткою технологічної спеціальності, Анна накупила фарб та полотен і поринула в живопис. Womo мисткиня розповіла про натхнення, наставника та безперервне навчання.   

Як виникла цікавість до живопису?

Мій дідусь був художником, щоправда, він жив в іншій сім’ї, тому ми не мали можливості спілкуватися і я не могла переймати його досвід. Але ще з дитинства мені подобалися фарби, пензлі, дуже любила малювати, але не займалася цим професійно. Потім вступила до університету, переїхала в інше місто і там познайомилася з дівчиною, яка розписувала одяг. Я пам’ятаю, що могла годинами сидіти біля неї і спостерігати за процесом. А потім одного дня пішла в художню крамницю, купила фарби, пензлі, полотна й почала писати.

Де навчалися азів?

Після того як зрозуміла, що кайфую від творчості, відвідала величезну кількість шкіл, переглянула сотні відеоуроків, прочитала багато книжок, також їздила на індивідуальні заняття до чудових українських художників. Кожен з них малює у своєму стилі й в кожного хочеться навчитися чогось нового.

А що впливає на формування та зміну манери художника?

Особисто у мене – це досвід і практика. Раніше я писала картини найменшими
пензлями і виводила найтонші лінії, намагалася не робити великих мазків, мене
лякало, що це може зіпсувати роботу. Зараз же навпаки, я обожнюю широкі мазки,
люблю працювати мастихіном і великими пензлями. З’явилося більше впевненості та
любові до об’ємних картин.

Чи думали над тим, щоб живопис став основним видом діяльності?

Швидше ні, ніж так, тому що живопис та IT – це дві нероздільні сфери в моєму житті. Я всім серцем обожнюю живопис, але й не менш сильно люблю свою роботу в IT.  Більше того, IT – це теж колись була моя мрія, а тепер – улюблена складова мого життя!

Що надихає?

Дуже надихає зворотний зв’язок від знайомих і незнайомих людей про мої роботи. Коли виходжу з картинами на вулицю, несу їх в майстерню, щоб зробити раму чи запакувати на подарунок, або просто несу покласти в машину, то до мене завжди підходять дорослі й діти, просять подивитися, помацати, і я завжди бачу щиру усмішку. А ще надихає те, що за допомогою своїх картин я можу спілкуватися з людьми без слів.

Чи обов’язково художнику мати наставника?

Людину, яка в тебе вірить, — так! А щодо наставника – складно сказати. Оскільки маю лише технічну вищу освіту, то мені потрібна була така людина, щоб працювати за фахом і розвиватися в мистецтві. Особисто в мене є наставник – український художник Андрій Куцаченко. Я прийшла до нього більше 4-х років тому просто на індивідуальне заняття і побачила людину-доброту з величезним серцем. Чомусь його роботи запали мені в душу, вони якісь особливі енергетично. І до цього дня їжджу по поради й допомогу до Андрія.

Де ж шукати саме свого наставника чи вчителя?

Знаєте, напевно треба не шукати наставника, а просто розвиватися: відвідувати художні школи, просити поради й допомоги, якщо це вам необхідно. Це не соромно – соромно нічого не робити, ні до чого не прагнути. Ходіть на виставки та знайомтеся з художниками. Це такі відкриті, добрі та привітні люди! Вони завжди допоможуть, якщо побачать у вас прагнення й бажання. Просто рухайтеся вперед і у вас дивним чином обов’язково з’явиться наставник. Ви відчуєте цю людину, адже відчуєте захоплення і глибоку повагу до неї.

Що хочете сказати своєю творчістю?

Хочу сказати, що наше життя – це величезний дар. І що щастя ми створюємо самі, воно у дрібницях, у моментах і речах, які не купиш. У наших близьких і рідних людях, у маленьких хвостатих чотирилапих друзях, у стосунках з коханою людиною і, нарешті, в дітях. Тому хотілося б побажати всім розвиватися, досягати нереальних висот, але не забувати про близьких людей і про маленькі радощі життя, а вони всюди. Озирніться і зрозумійте, наскільки ви прекрасні, скільки можливостей маєте, яке все навколо красиве, і які неймовірні люди вас оточують. Цінуйте і будьте вдячні за це!

Де в Україні художник може реалізовувати свої роботи?

Я думаю, що всюди. Головне – заявляти про себе, показувати світові свої роботи. Але оскільки ми живемо в епоху інформаційних технологій, то зараз все частіше зустрічаю онлайн-галереї, онлайн-магазини. Художники набирають популярності в Інстаграмі, Фейсбуці, ведуть власні сайти.

Що порадите тим людям, які теж прагнуть писати, але не наважуються почати?

Я раджу всім людям не боятися рухатися вперед! Здійснюйте свої мрії, досягайте поставлених цілей, якщо у вас є якісь бажання – зробіть це просто сьогодні, почніть з маленьких кроків, не відкладайте на потім. І побачите, що коли ви почнете йти у напрямку до своїх бажань, цілей, мрій, то сам Всесвіт вам допомагатиме. Вам зустрічатимуться найкращі люди, вам відкриватимуться міцно зачинені двері, і ви зможете відчувати найнеймовірніші емоції! Вірте в себе!

Фото із архіва Анни Чичеріної

— Читайте також: Операція «Антипластик»: Як я відмовилась від трубочок та пакетиків

 

Мы в Facebook