«Берлін Александерплац»: історія 100-річної давнини в сучасних декораціях

Надя Куприненко, киновед, обозреватель WoMo

«Франц хотів бути хорошим. Але життю це не подобалось. Воно створювало проблеми  Францу», — ця фраза — лейтмотив кримінальної драми Бурхана Курбані, знятої за романом класика німецької літератури Альфреда Дебліна «Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа».

Тема  емігранта, яку так проникливо відтворював у своїх романах ще Еріх Марія Ремарк, з новою потужністю увірвалася в мистецтво нашого часу, ставши віддзеркаленням однієї з найгостріших сучасних проблем. Зовсім інша епоха, гуманніше суспільство, відкритіші кордони – а люди досі втікають від злиднів і воєн в обітовані землі.

Роман Альфреда Дебліна «Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа» був написаний наприкінці 20-х років минулого століття. Режисер Бурхан Курбані переніс його події у наш час — тобто змінилися тільки декорації.

Франц – нелегальний мігрант з африканської Гвінеа-Бірсау, що прибув до Німеччини. Коли човен з біженцями потрапляє в шторм у Середземному морі, Франц молиться і клянеться бути хорошою людиною, якщо врятується. Але завдяки простодушній наївності і довірливості він дуже швидко знайомиться з темним світом берлінської наркоторгівлі. Сліпо довірившись новому знайомому, наркодилеру Рейнхольду, вбачаючи у цьому істеричному психопаті справжнього друга і вчителя, Франц потрапляє в перипетії, до яких він точно не був готовий. І так і лишається не готовим будь-кого звинувачувати у своїх нещастях.

Закадровий голос декілька разів протягом фільму запевняє нас, що Франц дуже хотів стати хорошою людиною, але життя не дало йому такого шансу – тож навіть під час небагатьох світлих сцен у фільмі будьте певні, що все закінчиться погано для головного героя.

Палаючи гнівом і заздрістю до Франца, Рейнхольд організовує безглуздий таран автомобілем ювелірної крамниці і виштовхує Франца з автомобіля під час погоні за ними поліції. У цьому інциденті Франц втрачає руку і стає подібним до Рейнхольда, який сам має ґандж – скрючену, недієздатну руку.

Зрештою історія у фільмі від теми мігрантів кочує до теми психологічного насилля, і коли ця тригодинна, поділена на 5 глав історія закінчується, стає зрозуміло, що нам продемонстрували класичний трикутник Карпмана, де є жерва, кат і рятівник.

Рятівником у історії Франца виступає ще одна мешканка темної сторони консервативного Берліну – повія Міца, у яку він, незважаючи ні на що, закохується.

 

Прем’єра фільму відбулася на кінофестивалі «Берліналє» у 2020 році.

Композитор Даша Давенхауер отримала німецьку премію «Лола» (вища національна кінонагорода Німеччини), а згодом і Європейську кінопремію за музику до фільму.

Крім музики, фільм має естетично привабливу візуальний ряд, який допомагає утримувати увагу протягом цієї довгої тригодинної історії.

Бурхан Курбані не єдиний режисер, кого зацікавив твір Альфреда Дебліна. Майже відразу після публікації роману його екранізував німецький режисер Філ Ютці. Але через півторагодинний хронометраж з історії довелося викинути багато деталей.

У 1980 році на німецькому телебаченні відбулася прем’єра однойменного 14-серійного фільму Райнера Вернера Фассбіндера — представника «нового німецького кіно». Серіал дотримувався першоджерела, в якому головний герой – не біженець, а колишній в’язень, що, вийшовши з тюрми, вирішує стати на шлях чесної людини, але зазнає поразки через тотальне безробіття у Берліні і кримінальний світ міста.

На що звернути увагу: звукова складова фільму допомагає охарактеризувати героїв

Для кого: для тих, хто любить тригодинні кримінальні саги з трагічним фіналом і психоаналітичною складовою

Читайте також: Чорношкірі актори і кінематограф