Дітям про видатних українців: Тренер Роман Марченко про футбол та книжки

Спеціальний проєкт WoMo та видавництва IPIO з популяризації читання дорослими дітям

WoMo cпільно з видавництвом IPIO продовжують яскравий проєкт популяризації  сімейного читання. У видавництві виходить дитяча серія захоплюючих біографій відомих людей «Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей». Ми вважаємо, що про життя тих, хто змінив світ на краще, потрібно знати більше і брати з них приклад. Книжки — гарний спосіб дізнатися багато корисного, а ще — привід для батьків та дітей провести час разом. Ми запрошуємо відомих матусь і татусів розповісти про їхній читацький досвід.

Книжку про видатного футбольного тренера “Валерій Лобановський” ми запропонували прочитати у сімейному колі заступнику голови Федерації футболу м. Києва, тренеру футбольного клубу “Поділ” Роману Марченку.

Як я став читачем

Книжку поруч із собою я пам’ятаю все своє життя. Мої тато й мама не закінчували інститути (так склалося їх життя), але вірними їх супутниками завжди були книжки. Моя бабуся, що народилася у 1917 році та закінчила лише 3 класи курсів ліквідації безграмотності – «лікбезу», самостійно опанувавши грамоту, дуже полюбляла, коли в неї видавалася вільна хвилина щоб почитати. Літом, коли я на всі три місяці гостював у бабусі в селі, вона щовечора перед сном читала мені різні казки: казки народів світу, братів Грімм і навіть грузинські народні. Під них я мріяв та засинав.

Так сталося, що в дитинстві я ріс досить хворобливою дитиною і запалення легенів та бронхіти були моїми постійними зимовими супутниками в дитинстві. Через це я часто змушений був пропускати відвідування дитячого садочка. На щастя, то були часи, коли по телебаченню працювали лише 2 чи 3 канали, а улюблені мультики показували 10 хвилин лише перед сном. Моя мама якось змогла зацікавити мене до вивчення літер і самостійного складання з них слів. Не пам’ятаю вже першу книжку, яку самостійно прочитав, але точно пам’ятаю, що в першому класі просто проковтнув за тиждень «Незнайка». Потім був Микола Трублаїні, згодом — пригодницькі романи про піратів…. «Пригоди Томека» Альфреда Шклярського переносили мене з одного континенту на інший, я подорожував з героями Жуля Верна у «Навколо світу за 80 днів», ставав мужнішим з «Айвенго» та «Робін Гудом» Вальтера Скотта. Більше я з книжками не розлучався. Після підліткового захоплення фантастикою та детективами, в студентські роки я став більше цінувати класику. ….

Наразі, на жаль, часу для читання вдається виділити не так багато, але коли випадає вільна хвилинка, хоча б трішки перед сном – обов’язкова читаю. Чому важливо читати? Не знаю, навіть, як відповісти. Це як дихати для людини. Як тренування для спортсмена — без цього ніяк не можна.

Як ми читаємо з дітьми

На сьогодні взаємовідносини між дітьми і книжкою дещо змінилися, порівняно з навіть нашим поколінням. В дітей багато забавок і різноманітних відволікаючих занять. Набагато легше провести час перед телевізором або з гаджетом у руці. Я щиро радий тому, що мої дві донечки люблять читати і цікавляться літературою. Старша вже навчається у інституті і в її пріоритетах досить серйозні твори з психології та внутрішнього світу людини. Вона — вельми самостійна і цілеспрямована особистість, тож і предмет для читання обирає самостійно. Мене радує, що література займає в її житті значну частину. Молодшій 10 років, вона також віддає належне книжці. Іноді із захватом читає переважно дитячі пригодницькі романи. Ба більше — робить спроби й сама писати романи. Але найбільше обожнює малювати, і, слід зазначити, що це в неї досить непогано виходить. Навіть книжки пише більше для того, щоб їх самостійно проілюструвати власними малюнками. Не дивлячись на те, що вона вже “доросла” дівчинка, ми, батьки, продовжуємо традицію читання їй на ніч. Якщо чесно, нам це дуже подобається й самим. 

Що стосується гравців моєї команди 2009 року народження, то вони надзвичайно допитливі. Багато з них є призерами різноманітних шкільних олімпіад. Ми дуже часто обговорюємо з ними літературу, яку вони читають, розмовляємо про те, що вони розуміють з прочитаного. Головний принцип побудови нашої команди – “Невіглас не може бути гарним футболістом”. Коли є змога, ми відвідуємо театральні постановки та музеї. Так, минулого року, перебуваючи на турнірі у Львові із великим задоволенням відвідали прекрасну виставу «За двома зайцями» у Театрі імені М. Заньковецької. 

В команді 2003 року народження, з якою я працював до минулого року, ми також приділяли значну увагу загальному розвитку особистості. Театри, музеї були нашими постійними місцями відвідування як у Києві, так і за його межами на виїздах. Окрім того, в Клубі є прекрасна традиція – проводити в «Шевченківські дні» конкурс літературного читання, де кожен охочий може підготувати будь-який твір і продекламувати його, або навіть прочитати під оплески одноклубників власний твір або вірш. 

Як же не любити Лобановського?!

Постать Валерія Васильовича Лобановського настільки масштабна та велична, і настільки вже досліджена, що дізнатись особисто мені щось зовсім «новеньке» було б важко.  Саме В.В. Лобановський став тим, завдяки кому я опинився у футболі. Скільки себе пам’ятаю, він був тим, хто формував мій футбольний світогляд. Жити в Києві і не любити «Динамо» 1986-88 років було просто неможливо. Жодні слова ніколи не передадуть всю глибину моїх почуттів до Великого Тренера! Переконаний, що якби не він, то моє життя, скоріше за все, склалося б інакше, я займався б зовсім іншим.

На жаль, на сьогодні в нас дуже мало приділяється уваги своїм справжнім героям, пропаганді спорту як корисного, сучасного і престижного дозвілля. Дуже мало спеціальної літератури, передач та програм з цього приводу. І, тому, вважаю зусилля авторського колективу Книжки про Лобановського заслуговують на величезну подяку! Для молодшого покоління це унікальний за доступністю твір про українського футбольного генія, із знайомства з яким, в подальшому, може вирости цікавість до вивчення його ідей та надбань.

В.В. Лобановський – простий київський хлопчак родом  з передвоєнного часу, який завдяки своїй допитливості, дисциплінованості та працездатності випередив на багато років свій час. В нього не стидалися навчатися найкращі світові тренери з Італії, Іспанії, Німеччини, Англії. Він прославив футбольний Київ на весь світ не просто перемогами, а творенням Системи, яка була однією найкращих. Вважаю, що видання таких книжок надзвичайно на часі і дуже потрібне. Із задоволенням запропоную читання цієї книжки своїм вихованцям!

Матеріал підготувала Тетяна Гордієнко.

 

 

 

Мы в Facebook