Дозволити не можна заборонити: Дискусія навколо скасування переліку заборонених жінкам професій

На початку літа Міністерство охорони здоров’я випустило проект, що пропонує скасування діючого ще з радянських часів наказу №256 з «Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок». Ініціатива важлива і на часі, та коли справа дійшла до активного обговорення, у пропозиції МОЗ знайшлися опоненти.

Проти скасування наказу №256 виступають представники Національної академії медичних наук, Федерації профспілок Украіїни, які акцентують увагу на шкідливості небезпечних професій для репродуктивного життя жінок. А на одній з урядових нарад, присвячених проблемі, вони порівняли фізичні можливості чоловіків та жінок зі слонами та мурахами. Але якщо абстрагуватися від відверто образливих порівнять, проблема скасування наказу №256 виходить на більш глобальний рівень — в нашій країні необхідно поліпшувати стандарти безпеки праці, причому для обох статей.

Ситуацію коментує Марфа Скорик, кандидатка філософських наук, старша наукова співробітниця БО БТ «Київський інститут гендерних досліджень»

Вважаю, кампанія за відміну наказу МОЗ №256 ­­­­­- про список заборонених для жінок професій ‑ чудова нагода для нас почати нарешті змінювати самі умови праці.

Основний аргумент опонентів скасування – це, звичайно, ризики порушень репродуктивного здоров’я у працюючих жінок. Водночас наказ «захищає» від роботи не лише жінок репродуктивного віку, але й усіх жінок узагалі, включно тих, які давно уже не репродуктивного віку — просто за ознакою їх статі. Наприклад, жінка, що фізіологічно вийшла уже з репродуктивного віку, усе одно буде до такої роботи недопущена із аргументом збереження її репродуктивної сфери. Це було б смішно, якби не поважність установи, Національної академії медичних наук, представники якої заявляють це цілком серйозно.

Ще один цікавий аргумент проти скасування заборони – те, що у списку важкі, непридатні для жінок професії. Як ми знаємо, якраз «важка і непридатна для жінок» робота оплачується найліпше. І, як ми знаємо теж, конкуренція за такі робочі місця у нас дуже велика, а безробіття росте. У регіонах, де часто кількість робочих місць узагалі обмежена, особливо коли маємо лише одне «градообразующее» підприємство. Заборона допуску жінок на наявні робочі місця – це голод вже сьогодні, а не погіршення репродуктивного здоров’я у майбутньому. І, дійсно, жінки на цих робочих місцях працюють – у копанках, на шахтах – але працюють нелегально, і працедавець їм недоплачує, якраз через те, що вони працюють тут «на птичьих правах». Усе це змушує згадати реалії Афганістану, де дівчатка з сімей, що складалися лише з жінок, мусили одягатися хлопцями, щоб отримати хоч якусь роботу.

Перегляд наказу і його відміна дає право вибору жінкам. Самим жінкам. Аргументи, почуті на нараді, – «а вот она неправильно выберет, и потом через сколько-то лет пожалеет» – не приймаються. Ми не можемо розглядати жінку як обмежено дієздатну, неспроможну робити вибір, і нести за нього відповідальність. Ми не можемо тримати жінок за тваринок, які не розпоряджаються своєю долею, і от, ми мудрі, розпорядимося її долею ліпше за неї. Людина має мати право вибирати сама. Наше діло остерегти її, поінформувати про наслідки, але не заборонити їй робити вибір.

Нарешті, в ситуації є і моральна сторона – чи ми повинні й далі мати такі нелюдські умови праці, в які не можемо «пустити» жінок, але в яких спокійно гинуть наші чоловіки? Чому чоловіків нищити можна і слід, на відміну від жінок? І чому у жінок репродуктивне здоров’я є, а у чоловіків – немає? Такі питання постають. І відповідь на них одна – «гідна праця». Тобто нам треба комплексно міняти умови праці, замість того, щоб просто не допускати жінок на існуючі робочі місця, бо на них «негідні» умови. І цей наказ з його відміною – чудовий привід почати це робити.

Й така зім’ята, й нефахова комунікація характерна для всього перебігу дискусії навколо скасування наказу №256, що триває й зараз.

Що у списку

У списку повно екзотичних для нас спеціальностей, оцінити які повністю зможуть тільки галузеві фахівці. Як, наприклад, вальцювальник стану гарячої прокатки (Загальні професії чорної металургії), машиніст завальної машини (Сталеплавильне виробництво), машиніст пневматичного та гідравлічного перевантажувачів, зайнятий на виконанні ремонтних робіт у важкодоступних місцях, чи помічник майстра, зайнятий у ткацькому цеху на виробництві сукон (Вовняне виробництво).

На мою думку, безпідставно заборонені жінкам такі професії, як наприклад, водій автобуса та маршрутки. Чомусь жінка може працювати водієм тролейбуса та трамвая, але не може вести поїзд. Не може жінка працювати водолазом, пожежником, слюсарем. Не може водити автобус або маршрутку. Ми розуміємо, що залучення жінок до подібних «важких» спеціальностей, з ряду причин, не може бути масовим. Але переформулювати вимоги до доступу до них, із заборони за ознакою статі до прийняття на роботу відповідно до навиків і підготовленості виконувати ті чи інші професійні обов’язки – ось наша мета. Зараз наказ забороняє жінкам доступ до цілих галузей, і це дискримінація.

В Україні, як і в Бельгії, жінкам теж заборонено працювати вночі. Хоча ця заборона жінкам працювати у нічний час масово ігнорується – ми знаємо це по наших супермаркетах та інших торговельних точках.

Зміни в правилах охорони праці для небезпечних професій кричуще потрібні. Тут показник, і вражаючий, – надсмертність чоловіків працездатного віку, — феномен суто України. Це вказує на нелюдські умови праці, які поширені в нас. І поширені переважно на чоловіків.

Що змінювати

Просто скасувати наказ №256 недостатньо. Очевидно, що він застарілий, і його треба переглядати. Тим паче що Комітет CEDAW у своїх зауваженнях нашій державі якраз і радить це зробити.

• Комітет вказує, що «(b) Список професій, заборонених для жінок, який охоплює широке коло професій і галузей, де немає ніяких об’єктивних підстав для такої заборони, тим самим обмежує економічні можливості жінок і їх доступ до повноважень в цілий низці галузей, зокрема, збройних силах, сільському господарстві та промисловості»;
• І Комітет пропонує «(c) Переглянути список заборонених професій і секторів, заохочувати і полегшувати доступ жінок до раніше заборонених професій за рахунок покращення умов праці, охорони здоров’я і безпеки».

Підтримка протидії гендерній дискримінації на ринку праці, яку надають депутатки МФО «Рівні можливості», й зокрема — народний депутат, ініціаторка всеукраїнської кампанії по боротьбі з трудовою дискримінацією «Жінка може все!» Ірина Суслова, може змінити це. Кампанія може стати хорошим приводом переглянути нарешті наші норми щодо захисту жіночої праці, та врешті-решт привести їх у відповідність і з нашими національними зобов’язаннями по Угоді про асоціацію «Україна-ЄС», і з вимогами, що висувають до нас міжнародні наглядові організації. Просто питання про перегляд ніхто не ставив, кампанія йшла про скасування.

На мою думку, ситуація потребує конструктиву, і, думаю, його можна досягнути. Суть ситуації з відміною наказу МОЗ №256 в тому, що вона вимагає розробки нових пропозицій по нормативно-правовому забезпеченню гендерної рівності у доступі до праці, включаючи норми щодо збереження репродуктивної функції жінок та покращення їх безпеки та гігієни праці. Як це вимагає Директива 92/85/ЄЕС «Про вжиття заходів з поліпшення безпеки та охорони здоров’я на виробництві вагітних працівниць, працівниць, які нещодавно народили, або годують».

Опоненти скасування наказу №256 так активно висловлюються тому, що цей наказ є одним із кількох основних, які лежать в основі Імплементаційного плану Мінсоцполітки з впровадженнюя Директиви 92/85/ЄЕС «Про вжиття заходів з поліпшення безпеки та охорони здоров’я на виробництві вагітних працівниць».

Імплементаційні плани Мінсоцполітки необхідно змінювати, коригувати. Я би ініціювала перегляд цього Плану і підготовку нормативного акта на заміну. Бо ж ідея Директиви – це не заборонити всім жінкам якусь роботу через їх репродуктивний внесок (за логікою наказу МОЗ №256), а забезпечити права працюючих жінок, які зайняті репродуктивною роботою у цей період їх життя (вагітні; годують груддю; доглядають). І це буде стосуватися не всіх жінок.

Це логічно, це не суперечить правам людини, правам жінок, і не дискримінує – не погіршує становища жінок на ринку праці та в умовах нестачі робочих місць по регіонах.

Кампанія за відміну наказу №256 виявила наші вузькі місця управління. Вочевидь, варто зробити ще кілька кроків, наприклад, експертну групу Мінсоцполітки, яка займається цими директивами, зробити міжвідомчою (зараз вона відомча). Також варто було б включити у неї експертів, а не тільки управлінців (включно з представниками Медичної академії — опонентами скасування цього наказу, із профспілковцями, представниками громадських рад при обох міністерствах). Зрештою, необхідно підготувати пропозиції до імплементацій планів по цих Директивах, які включали б тематику наказу.

Фото: Крис Крисман 

— Читайте також: Двоє на полі бою: Жінки та чоловіки у збройних силах