Кінець сорокових років в американському кінематографі ознаменувався подією, яка залишила слід не лише у долях кількох відомих людей, а й вплинула на світ кіно загалом. Тоді на екранах спалахнула «перша леді Голлівуду» — шведська актриса Інгрід Бергман, яка вже отримала перший Оскар за роль у фільмі «Касабланка». У той же час Роберто Росселліні став найвідомішим європейським режисером та отримав запрошення до США. Їм судилося зустрітися, щоб стати чи не найбільш обговорюваною й засудженою зірковою парою.
Ангел у плоті
Інгрід Бергман вважали другою Гретою Гарбо. Талановита актриса з ідеально вкладеним волоссям і зворушливими блискучими очима, саме уособлення доброчесності і навіть святості. Шляхетна черниця в «Дзвонах Святої Марії», безстрашна та жертовна Жанна Д’Арк – ці та інші ролі принесли їй не лише славу, а й оточили ореолом неземної жінки.
За її плечима – десяток успішних ролей, нагороди, увага та обожнювання публіки, прекрасний чоловік та дочка, спокійне врівноважене життя. Але в кіно вона була затиснута у лещатах свого амплуа і не бачила з нього виходу. Якоїсь миті їй стало нецікаво. Навіщо підписувати черговий контракт, якщо у ній знову повториться героїня попереднього фільму?
Її шлюб зі шведським лікарем Петером Ліндстремом давно був розміреним й усталеним. Чоловік допомагав їй у всьому, включаючи робочі та фінансові справи, підтримував прагнення Інгрід до розвитку кінокар’єри. Але згодом Бергман стала почуватися птахом у клітці. З одного боку – однотипні нецікаві ролі, з іншого – рутина та надто одноманітний побут під керівництвом педантичного чоловіка. Якось вона просто зрозуміла, що птах щастя пурхнув. Від романтики не залишилося і сліду, з чоловіком її пов’язувало лише ділове партнерство. А вона намагалася зрозуміти, що їй потрібно в цьому житті.
Читайте також: Туве Янссон і Туулікі Пієккяля: Історія любові, творчості та спільного шляху
Палкий ловелас
Популярність італійського режисера Роберто Росселліні наприкінці 40 років вийшла далеко за межі рідної країни. Він був сином відомого архітектора, який побудував у Римі перший кінотеатр. З постійною перепусткою на кіносеанси хлопець буквально жив у кінематографі з дитинства.
Як режисер він починав із пропагандистських фільмів для Муссоліні. Але з початком війни змінилися і його переконання, і ставлення до кіно загалом.
Його гучний фільм «Рим – відкрите місто», який знімали без сценарію з непрофесійними акторами, став символом нового європейського кінематографа. А за Роберто незабаром закріпилася слава ловеласа, хоча для багатьох це було дивно з огляду на його непомітну зовнішність.
У житті Росселліні були дві пристрасті – кіно та жінки. В Італії того часу навіть жартували, що якщо у Роберто запитати про кількість дружин, дітей і коханок, то він нізащо не згадає їх точну кількість. І якщо насправді з дружиною та двома синами все було зрозуміло, то у його численних коханках можна було заплутатися. Після «Рима» його пов’язували романтичні стосунки із виконавицею головної ролі Анною Маньяні – зіркою італійського кіно із вибуховим характером. Але це не заважало йому з кожним новим фільмом змінювати об’єкт уподобань.
Читайте також: Ганна Барвінок — magnum opus Пантелеймона Куліша
Спочатку був лист
Інгрід сумувала у своєму будинку, переглядаючи безликі сценарії, поки одного разу не потрапила на показ гучного фільму Росселліні. «Рим» не просто вразив, він назавжди змінив її життя. Акторка знайшла і подивилася ще одну картину. А після цього написала листа, в якому висловила бажання зіграти в якомусь із його фільмів. Роберто відповів і запропонував зустрітись.
Їхній інтерес один до одного з професійного швидко перетворився на особистий у першу ж зустріч. Цьому не завадив навіть присутній поруч Ліндстрем, який вирішував на той час усі ділові та фінансові питання дружини.
Бергман захопила емоційна розповідь режисера про майбутній фільм. А Росселліні не зводив очей зі своєї нової актриси, відзначаючи її граційні манери та стриманість. І дивувався, як вона відрізнялася від темпераментної Маньяні, яка в нестримних приступах ревнощів геть забувала про все і запросто могла жбурнути в Роберто тарілку зі спагетті.
Читайте також: Альфонс Муха: віртуозний майстер ар-нуво
У пориві пристрасті
Навесні 1949 року Бергман прилетіла до Риму на зйомки нового фільму. Росселліні зустрічав її як королеву – в цьому він давно розумівся. Актриса була задоволена й закохана. Кілька днів він показував їй Італію, влаштовував сюрпризи та обсипав подарунками. І вже за два тижні Інгрід написала чоловікові листа з проханням про розлучення.
Новина швидко потрапила до преси і справила неймовірний ефект – глядачі та шанувальники актриси були шоковані. Їхній «янгол у плоті» виявився зовсім не таким, яким здавався на екрані. Причому бурхливий роман обурив публіку й у США, й у Європі. Росселліні хоч і прославився своїми пригодами, проте був одружений, крах загрожував відразу двом сім’ям.
Бергман звинувачували в розпусті і докоряли негідною поведінкою. Американці називали її розпусницею і дияволом у жіночому образі, а в рідній Швеції – «плямою на прапорі країни». Під час зйомок фільму Ліндстрем нарешті погодився на розлучення, а Інгрід дізналася про вагітність. Пізніше журналісти брали в облогу римську лікарню, в якій актриса народила сина. Через два тижні Росселліні представив свою нову картину «Стромболі», але в прокаті вона провалилася.
Читайте також: Радість та горе однієї перемоги. Як особиста трагедія футболіста згуртувала збірну Данії
На зло ворогам
Поки кипіли пристрасті навколо зіркової пари, вони купили будинок, завели собаку на ім’я Стромболі і деякий час насолоджувалися сімейним життям. Через рік Інгрід народила двох дівчаток-близнюків і майже весь свій час проводила у суспільстві дітей. Після бойкоту пропозицій практично не було, а коли емоції вщухли, Роберто заявив, що його дружина може зніматися тільки в його фільмах. Актриса відмовляла Фелліні й Вісконті та продовжувала сидіти вдома. Одна її тісна клітина змінилася на іншу.
Росселліні був шалено ревнивий – і як чоловік, і як режисер. До того ж, абсолютно непрактичний і не пристосований до життя поза кіно. Він любив смітити грошима, купувати дорогі автомобілі та вплутуватися в амбітні, але не прибуткові проекти. Його кілька фільмів залишилися майже непоміченими. У будинку все частіше траплялися розбіжності, сварки та образи. Сімейне життя тріщало по всіх швах.
Інгрід знемагала без роботи і врешті-решт зважилася на зйомки в іншого режисера, Анатолія Литвака, у фільмі «Анастасія». І на той момент це було найкраще її рішення.
Читайте також: Меріл Стріп: 45 років на вершині акторства
Кінець скандального шлюбу
Роберто запросили до Індії, щоб зняти документальний фільм, і він з радістю погодився. Під час знімальної експедиції він познайомився зі сценаристкою Соналі Дас Гупта, яка на той час була дружиною індійського режисера. Як це зазвичай траплялося, у Роберто почався новий роман, який закінчився скандалом. Йому довелося виїхати з Індії на прохання прем’єр-міністра країни.
Бергман незабаром отримала другий Оскар за роль в «Анастасії», і він поставив крапку у її скандальному романі та шлюбі. Їхнє спокійне розлучення з Росселліні широка громадськість майже не помітила. Інгрід і Роберто розлучилися майже без жалю та взаємних закидів. Режисер лише зауважив, що він «втомився бути містером Бергманом». Він не пробачив дружині її слави у Голлівуді. Зате Голлівуд вибачив актрисі її романтичне захоплення та поспішний шлюб. Восьмирічне вигнання з Фабрики мрій завершилося тріумфальним поверненням актриси. Попереду на неї чекала третя статуетка «Оскара» за «Вбивство у «Східному експресі».
Бергман незабаром знову одружилася з театральним продюсером Ларсом Шмідтом, але й ця сім’я незабаром розпалася.
«Всі мої чоловіки чудово знали, що насамперед я актриса. Вони сильно ризикували, коли одружувалися зі мною», — говорила Бергман в одному зі своїх пізніх інтерв’ю.
Росселліні теж залишався самотнім недовго. Невдовзі він одружився з Соналі і прожив з нею двадцять років.
Читайте також: Анук Еме: французька жінка з великої літери
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram
