Благодійність як дієве благо — це не тільки і не стільки одноразовий пафосний акт дарування, але щоденна навичка, яку корисно розвивати і практикувати у собі та близьких людях. Про те, як це робити, а також з чого може початися практика блага, розповідає Катерина Загорій, директорка з розвитку «Фонду родини Загорій».
Щодня ми працюємо на інфофронті, виствілюючи подвиги українських жінок та впливаючи на світову спільноту інформаційно.
Ми просимо нас підтримати, аби ми й надалі могли виконувати нашу місію на шляху до української перемоги
Підтримати womo.uaВ першу чергу хочеться сказати про добро, яке ми отримуємо, коли говоримо про благодійність чи волонтерство. Ми як даруємо, так і отримуємо добро. На відміну від освітніх активностей, що ми відносимо до категорії «знання», здавалось би, благодійність – цілком емоційна діяльність, проте вона може бути і практичною. Добро ми можемо робити щодня, маючи позитивний настрій, посміхаючись, пишучи хороші імейли чи поза планом телефонуючи рідним. Хоч ми й живемо в дуже складному, недосконалому світі, наше завдання на кожен день – знаходити щось позитивне, добро, яке робить нас людьми.
Як говорять психологи, всі ми – тварини, і люди від тварин відрізняються певними правилами, яким ми слідуємо. Наприклад, говоримо «Добрий ранок!», вивчаємо англійську мову чи вчимося водити автомобіль. І благодійність – одна з тих навичок, які можна виробляти і нарощувати.
Я родом з консервативного західно-українського Львова, де, якщо ти не робиш так, як прийнято, то одразу ж будеш поставлений у рамки дуже багатьма – абсолютно незнайомі люди тобі скажуть, що так не вбираються, у музеї не розмовляють по телефону, у церкві так не стоять, а в кав’ярні так не сидять. І не тому, що люди такі злі, критичні, а тому, що є велика кількість правил, яких всі дотримуються. Серед таких правил є толоки – коли люди збираються перед Великоднем та іншими великими святами, щоб прибрати навколо двору, під’їзд. А коли я була студенткою, то познайомилася з польським проектом «Помічники Святого Миколая», у якого немає єдиного організатора, кожен може долучитися. Суть цієї акції полягає в тому, що перед святом Миколая збираються різноманітні речі, продукти – їх приносять і окремі люди, збирають компанії, є спеціальні кошики в супермаркетах. Далі все це добро збирається у великих приміщеннях і пакується відповідно до потреб тієї чи іншої дитини чи родини. Потім волонтери у шапочках Святого Миколая розносять по домівках ці подарунки протягом трьох днів у грудні на свята. Це дуже поширена акція, волонтерами стають багато людей, навіть на дві години, щоб рознести подарунки по домівках. Я стала організатором цієї акції, спостерігала, як це відбувається.
Будучи активною студенткою, я їздила на різні семінари, конференції, спілкувалася з босами великих корпорацій і думала, що це вершина «пищевой цепочки». Але, ставши волонтером, я зрозуміла, що життя проходить збоку, а я його не бачу. Коли я йшла до людей у сусідніх будинках, то за годину спілкування вчилася у них більше, ніж на конференціях. І цей урок про те, що треба дивитися навколо і часом не потрібен бос «Люфтганзи», щоб розповісти тобі, куди рухатися далі. Насправді, благодійністю можна займатися системно, постійно.
Останні новини
- Весняна історія бренду Шипелик: нова капсула, що занурює в казку
- Марко Вороний: цікаві факти з життя репресованого українського письменника
- «Україна та українці»: музей Івана Гончара спільно з брендом GUNIA Project анонсували новий проєкт
- Підсвітка значущих для українців об’єктів знову стала на часі
- Унікальний госпіталь на колесах: в Україні створили медичний евакуаційний потяг Новости на главной
Благодійність не є якоюсь спеціальною навичкою, це те саме, що й піти в бібліотеку, щоб взяти книжку почитати, або всією родиною брати участь в соціальних акціях. У мене є знайомі, які кажуть, що благодійність – це поклик душі, як можна віддавати десятину на це, адже це така значна сума. Я не розумію кармічних законів, але якщо місяць чи два, в залежності від доходу, віддавати десятину на добрі справи, то ці гроші потім повертаються – новими проектами, незапланованими доходами. Чесно кажучи, не знаю, чому так відбувається, але цей закон спрацьовує, і на моїй родині, і на всіх знайомих.
Фото: з особистого архіву Катерини Загорій