Кінозал WoMo. «На висотах Нью-Йорка»

Початково In the Heights — це бродвейський мюзикл Лін-Мануеля Міранди за лібретто К’яри Алегрії Худес. Його прем’єра відбулася у 2008 році, хоча сам Міранда створив його ще другому курсі коледжу.

За свою роботу над «Висотами» Лін-Мануель Міранда отримав премію «Тоні» за найкращу оригінальну музику, акторський склад шоу отримав премію «Греммі» за найкращий альбом музичного театру, а шоу — премію «Тоні» за найкращий мюзикл. А самого Міранду було номіновано на премію «Тоні» за найкращу чоловічу роль у мюзиклі, за головну роль. І, звичайно, мюзикл завоював успіх у глядача.

 

У 2008 році студія Universal Pictures отримала права на екранізацію мюзиклу, але зрештою скасувала домовленості. Через 8 років за фільм взялася компанія Гарві Вайнштейна, але через скандал про харасмент автори відмовилися від співпраці з нею і вже у 2018 році права на твір повернулися до Лін-Мануеля Міранди і К’яри Алегрії Худес і тоді ж їх викупила студія Warner Bros. за $50 млн.

Далі на долю фільму вплинула пандемія COVID-19, відклавши прем’єру фільму на рік, і от з 10 червня у кінотеатрах України нарешті демонструється кінематографічна адаптація мюзиклу In the Heights — «На висотах Нью-Йорка», за режисерства Джона М. Чу.

Висоти — це один з районів Нью-Йорка. Кожен ранок його мешканців починається з невеличкої крамнички виходця з Домінікани Уснаві де ла Вега, де можна випити кави, купити лотерейний білет, купу дрібничок і навіть кульку за 2 бакси. У фільмі любовно ставляться до будь-яких дрібничок, їм відведена особлива емоційна роль: «Дрібниці — це те, що говорить світові: «Ми є!»

У Висотах живуть переважно латиноамериканці, старше покоління яких є емігрантами. Одна з таких емігранток, що прибула до Нью-Йорка ще маленькою дівчинкою, — бабуся Абуела Клаудіа. Не маючи власних дітей, вона виховувала дітлахів, які жили у її районі. А ті, подорослішавши, віддячували їй любов’ю і піклуванням і ніжно називали Абуелу «матріархом району». Вона любила птахів і навіть в інший світ відійшла, тримаючи насіння для них у руці. Абуелі належить і найзворушливіший сольний номер у фільмі, і найкрасивіша, на мій погляд, пісня.

Попри те, що головним героєм фільму є чоловік, вирішальні ролі у ньому відіграють саме жіночі персонажі. Крім потужного образу Абуели тут присутня ще кохана Уснаві — Ванесса. Вона підробляє манікюрницею у дуже колоритному районному салоні краси і мріє стати дизайнером одягу. І знаходить себе у цій професії саме через урбаністику — завдяки вулицям і стінам рідного району вона знаходить оригінальні ідеї для своїх моделей і творить неповторні образи.

Ніна — надія всього району. Вона вчиться в Стенфорді і всі сподіваються, що після отримання освіти Ніна як мінімум змінить життя Висот на краще, а то й прославить цей район. Ніна приїжджає на канікули і раптом всі дізнаються, що повертатися до навчання вона більше не планує. Розчаровані мешканці району, оскільки доводиться прощатися зі своїми сподіваннями, розчарований батько Ніни, оскільки йому довелося продати навіть бізнес, щоб оплатити навчання доньки. Розчарована сама Ніна, оскільки ні в кого не зустріла підтримки і розуміння. «Це моє життя!» — відповідає вона на вмовляння оточуючих повернутися у Стенфорд. З її одкровень стає відомо, що зворотний бік життя успішної студентки не дуже солодкий, оскільки ставлення до латиноамериканців у суспільстві сповнене стереотипів і недовіри.

Як і годиться мюзиклу, «На висотах Нью-Йорка» полонить своїм ритмом та, у цьому випадку, латиноамериканською експресією. Всі локації фільму — тротуари, квартири, двори, навіть стіни будинків стають майданчиками для танцювальних постановок хореографа Крістофера Скотта. О, я знаю, що буде у вашому плейлисті цього літа!

Фільм зачіпає не лише внутрішні струни глядача, а й соціальні проблеми — можливо, явище емігранта не настільки актуальне для України в нинішніх реаліях, але є дещо й універсальне для усього світу: постулат про те, кожна людина — особистість.

Повертаючись до теми емігранта, є сенс відмітити наступну деталь. Америка — країна, яку «зробили» емігранти. Вони вирушали до неї у пошуках землі обітованої і тої самої «американської мрії», про яку з самого дитинства знаємо навіть ми. У «Висотах» ми бачимо вже дітей і внуків емігрантів, яким притаманний зворотній процес — вони хочуть повернутися на батьківщину. І це рішення дається так само важко, як і їхнім дідам і батькам покинути рідні домівки.

Керуючись досвідом кінопрокату в Україні, припускаю, що «На висотах Нью-Йорка» буде далеко не найуспішнішим фільмом за показниками касових зборів, оскільки ми чомусь не дуже любимо мюзикли на великому екрані. Але якщо ви скучили за яскравими фарбами, вибухом позитиву і безтурботним літом — я рекомендую сходити на «Висоти» 🙂 А ще — там дуже-дуже затишний Нью-Йорк.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кінозал WoMo. Виживуть ті, що мовчать