Книга як доказ: 7 найкращих зразків документальної прози

Невигадані історії

12.11.2018

Художня проза — не завжди чистий вимисел, особливо, якщо йдеться про історичні романи. Проте, художня документалістика — це захоплюючий жанр, який поєднує наукові, документальні дослідження певного періоду часу з драматизмом і лірикою авторського оповідання. 

Останні свідки. Соло для дитячого голосу

Світлана Алексієвич, «Дух і Літера»

Книга лауреатки Нобелівської премії з літератури, білоруської письменниці  Світлани Алексієвич , — друга з циклу «Голоси Утопії». У ній авторка збирає спогади про тих людей, яким під час Другої світової війни було 6—12 років. Дитячі спогади найменше підпадають під вплив політичних гасел та ідеології, водночас вони є найправдивішим відбитком фактів. Якщо ми побачили війну страшною у розповідях жінок у книзі Алексієвич «У війни не жіноче обличчя», то війна очима дітей — моторошне дійство, і ми всі повинні про це пам’ятати.

Татуювальник Аушвіцу

Гізер Морріс, #книголав

Ця щемлива книга заснована на реальній історії про велике й сильне кохання, яке виникло 1942 року у концентраційному таборі Аушвіц між полонянкою Гітою Фурамн та татуювальником порядкових номерів Лалі Соколовим. Авторка почула цю історію особисто від Лалі й дізналась не тільки про всі ті тяжкі випробування, через які довелося пройти закоханим, а й про життя головних героїв під час Голокосту. Спочатку текст набув сценарної форми, але згодом авторка вирішила написати її у жанрі роману.

Аеропорт

Сергій Лойко, «Брайт Букс»

«Аеропорт» — справжній бестселер, художній твір написаний російсько-американським журналістом, який вів репортажі з гарячих точок. Легендарна оборона донецького аеропорту — історія, яка відгукується у серці кожного українця. Лойко зумів написати щирий і захоплюючий роман, створений на основі реальних фактів та інтерв’ю з учасниками бойових дій. Події розгортаються в останні п’ять днів боротьби, коли «кіборги» залишаються без найнеобхідніших речей, а спроби доставити військовим продукти або забрати поранених пов’язані з величезною небезпекою. Автор сам перебував у оточеному ворогом аеропорті серед українських бійців, зробив кілька репортажів та серію фотознімків як журналіст Los Angeles Times.

Неділя, що відбулася в середу

Маріуш Щигел, «Темпора»

Про журналіста Маріуша Щигела написано в кожній антології про польську журналістику. Не дивлячись на цензуру комуністичного режиму, юному Щигелу вдалося опублікувати збірку репортажів про життя молодих геїв та лесбійок в Польщі. Пізніше, ставши телеведучим популярної програми «Na każdy temat» («На будь-яку тему»), Щигел став першою людиною, яка вимовила на польському телебаченні слово «оргазм». Зрозуміло, що книжка такого бунтівника про падіння комунізму в Польщі та ті зміни, які відбулися згодом, — це жвавий, гострий погляд на суспільство, традиції та цінності.

Олігархи. Багатство і влада у новій Росії

Девід Гоффман, «Темпора»

Девід Гоффман — лауреат Пулітцерівської премії 2010 року. Знаний журналіст та письменник, з 1995 по 2001 рік Гоффман був головним редактором московського бюро американського видання The Washington Post. Повернувшись до США, автор випустив у 2002 книжку про «нових росіян» — найбагатших і найвпливовіших олігархів Росії: Боріса Бєрєзовського, Михаїла Ходорковського, Владіміра Ґусінського, Алєксандра Смолєнського, Юрія Лужкова та Анатолія Чубайса. Саме крізь призму їхніх життів Гоффман описує події перехідного періоду російської історії – розпад СССР, приватизацію, перші президентські вибори, дефолт кінця 90-х і, зрештою, прихід до влади Владіміра Путіна.

Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині

Шабловський Вітольд, «Видавництво Старого Лева»

Складно знайти дві сусідні країни, у відносинах яких століттями б панували тільки любов і братерство. У Польщі та України дуже бурхлива спільна історія, у якій трагедії з’являються з показною регулярністю. Польський репортер Вітольд Шабловський упродовж трьох років розшукував у Польщі та в Україні очевидців Волинської трагедії і їхніх нащадків. Розповіді про пережиті ними події 1943 року лягли в основу книжки, яка є  спробою знайти шлях до примирення і прощення попри трагічні сторінки в історії польського та українського народів.

Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр.

Поліна Жеребцова, «Клуб Сімейного Дозвілля»

Поліна Жеребцова народилась у 1985 році у Грозному і прожила там майже 20 років. У 1994 році вона почала вести щоденники, у яких розповідала про все, що бачила під час трьох чеченських воєн. З 2002 року вона стала журналісткою, виїхала з Чечні до Росії, яка була не готова зустріти біженців «звідти». Поліні вдалося навіть опублікувати свої щоденники, але за це довелось дорого заплатити: просити притулку в Фінляндії. Жеребцова — фіналіст премії А. Сахарова «За журналістику як вчинок. Книжка, що вийшла у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» — найповніше на сьогодні видання записів, зроблених у 1994–2004 рр.

— Читайте також: Все під контролем: 7 книжок, щоб навести лад у своєму житті