Кожна п’ята дитина має порушення сну, а кожна десята не бажає спілкуватися з близькими — президентка ГО «Центр соціального лідерства»

Діти з благополучних родин страждають від неї не менше

Як позначається війна на психіці дітей, якими є ознаки ПТСР у дитини та чому, зіткнувшись із ними, не варто відтерміновувати звернення до спеціаліста, в інтерв’ю WoMo розповідає президентка ГО «Центр соціального лідерства» Октябрина Лісовська.

ГО «Центр соціального лідерства» співпрацює з медичними закладами, волонтерами та експертами, щоб надати допомогу дітям, які отримали гостру травму в результаті війни. Разом із «Юнісеф Україна» та під патронатом НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України у березні 2022 року ГО запустила благодійний проєкт «КОЛО ТУРБОТИ», у межах якого надавалася кризова психологічна допомога родинам із дітьми. 

Чи змінилася поведінка дітей від початку повномасштабного вторгнення?

Діти були, є і залишаються дітьми, попри будь-які обставини. Вони прагнуть грати, спілкуватися, досліджувати навколишнє середовище. На жаль, зараз багато дітей позбавлені такої можливості. Якщо раніше малюк міг прийти до садочка чи школи та реалізувати свої потреби у нових враженнях та спілкуванні, то з початком війни більшість позбавлена такої можливості. Ви намагалися детально аналізували свої емоції упродовж одного дня? Якщо так, то, вочевидь, помічали, що настрій може змінюватися за принципом емоційних гойдалок. А тепер уявіть, як із цим важко дитині, яка ще не має сформованих навичок емоційної саморегуляції. Тож не варто дивуватися, що вона може переживати у короткому проміжку часу різні стани — від гарного настрою до істерики, від зацікавленості до апатії. Дослідження, які ми проводили, свідчать, що кожна п’ята дитина має порушення сну, а кожна десята не бажає спілкуватися з близькими.

Що менша дитина, то більшої безпеки та впевненості батьків вона потребує. І якщо самі батьки відчувають безсилля, є ризик того, що комунікація у родині буде руйнівною. Особистість не зможе гармонійно розвиватися, а накопичені за цей час проблеми перейдуть у доросле життя. Аби такого не траплялося, потрібно вчасно звертатися до психологів. Важливо розуміти, що від війни страждають і благополучні родини. Нам усім важко. І визнання потреби у підтримці не означає, що ви не впоралися. Це, навпаки, свідчить про вміння знаходити додаткові опори у світі.

Читайте також: «Розірвати коло насилля»: Як виховувати дитину без покарань

Що варто знати батькам, щоб допомогти дітям уникнути стресу та ПТСР?

Насамперед варто розуміти, що діагностувати ПТСР у дитини може лише кваліфікований спеціаліст. Тому не слід намагатися самотужки ставити діагноз. Водночас є певні ознаки, на які буде доречно звернути увагу. Їх можна вмістити у такий чекліст: порушення сну, часті істерики, тривалі нічні жахи; агресія, яка була непритаманною дитині раніше; депресивні стани, стійке бажання усамітнитися або, навпаки, надмірна прив’язаність до батьків; проблеми з концентрацією уваги, апатія, відсутність бажання гратися та підвищений рівень тривожності, розлади травлення.  

Якщо не допомогти дитині пропрацювати ці стани вчасно, то згодом це може призвести до серйозних наслідків. Серед них: біполярний афективний розлад; розлад адаптації, за якого дитина не буде здатна пристосовуватися до соціуму, не матиме успіхів у навчанні чи на ринку праці, коли виросте, та залежність від алкоголю або наркотичних речовин.

Одним словом, ціна зволікання може бути високою. Тому важливо бути уважними до своїх дітей та їхнього психологічного благополуччя.

Як батьки можуть допомогти дитині уникнути перелічених проблем?

Для початку варто дати їй можливість бути собою, як би банально це не звучало: малювати, гратися, займатися різними активностями. Дисципліна та режим важливі, але, коли стрес та емоційне навантаження дуже високі, вони мають бути достатньо гнучкими. Великою батьківською помилкою може бути вимога до дитини, аби вона була такою самою успішною, як до війни. Це природно, що хронічний стрес впливає на концентрацію, пам’ять, стиль взаємодії. Тому робити вигляд, що довкола нічого не трапилося, це хибна стратегія. Коли з батьками та дитиною працює психолог, він допомагає адаптуватися до обставин, а не витісняти чи заперечувати їх.

Коли ми говоримо про профілактику ПТСР, вагомою є підтримка та регулярна усвідомлена комунікація з дитиною. Важливо, аби вона могла на вас опертися та відчувала це.

Чому батьки часто відмовляються від послуг психологів, навіть коли ситуація може бути критичною для дитини?  Це недовіра до спеціалістів, пережитки минулого або нерозуміння того, якими можуть бути наслідки?

Якщо не занурюватися в історію, в якій закладений страх перед «каральною психіатрією», можна згадати і про вплив різних стереотипів. Один із них про те, що у мами все має бути під контролем. Особливо властивий він для дуже відповідальних та успішних жінок, для яких визнання у дитини тих чи інших психологічних проблем є певним дзвіночком про те, що «я не впоралася» або «я недостатньо хороша мама». Такі твердження не мають під собою раціонального підґрунтя. Навпаки, звернення до фахівця є ознакою вміння реально оцінювати ситуацію та використовувати для вирішення проблем ті ресурси, які дає суспільство, зокрема, і психологічна спільнота.

Читайте також: Октябрина Лісовська, засновниця благодійного проєкту «КОЛО ТУРБОТИ» про те, як врятувати дітей від травмуючого досвіду війни

Окрім стереотипу батьків, що у разі звернення до психолога щось не так із ними, є ще одна, не менш шкідлива крайність. Це думка про те, що щось не так із дитиною. Насправді у всіх нас є ті чи інші проблеми, тим паче у юної особистості, яка росте й психологічно формується у такий складний час. Прояв зрілості батьківського виховання у тому, аби, навпаки, навчити дитину бачити свої проблеми, зони розвитку та звертатися по допомогу до фахівців.

Ну і ще одна болісна проблема — дефіцит хороших дитячих психологів та матеріальні проблеми. Багато родин збідніли через війну. Тож не дивно, що до фахівців не звертаються не з причини байдужості до дитини, а від банальної нестачі коштів.

Як із цим усім боротися?

Запропоную кілька простих, але дієвих рекомендацій, які стануть у пригоді. Пам’ятайте: визнання того, що ви не можете всього знати, є нормальним. Так само нормально звертатися до фахівців. Турбуйтеся про себе, адже якщо ви не в ресурсі, то не зможете побудувати коло турботи навколо дитини, як у тому відомому прикладі з кисневою маскою, яку ми спочатку вдягаємо на себе. Якщо ви звикли до порядку й системності, заведіть щоденник батьківства та записуйте події й власні рішення. Обов’язково налагодьте якісний сон. Прокачуйте свій рівень усвідомленого батьківства. У цьому допомагає якісна література, тренінги, ком’юніті з іншими свідомими батьками. Приміром, наша ГО пропонує техніки роботи з гострим стресом у дітей від 0-6 років у навчальному курсі «Психологічна допомога дітям та батькам при гострій травмі та ПТСР». Авторка курсу — Оксана Степанюк, психологиня, лікарка, психотерапевтка, сертифікована медіаторка, експертка ОБСЄ з гендерно-чутливого дизайну. Матеріали викладені простою та зрозумілою мовою у вигляді відеолекцій. До кожного блоку додається робочий зошит та тестові завдання.

Чим зараз займається центр?

Наразі ми фокусуємо свою увагу на підвищенні фахової спроможності спеціалістів надавати допомогу дітям віком 0-6 років, а також на формуванні культури ментального здоров’я у батьків. Це важливо, адже до психологів звертається тільки 1-2% батьків тоді, коли дитина має серйозні психосоматичні розлади. Маємо працювати на випередження! 

До вересня 2022 року ми провели понад 4559 кризових консультацій для родин з дітьми у різних містах України. Опрацювали 406 звернень батьків під час тестування з виявлення психотравми. 57 медичних закладів отримали майже 60 тонн гуманітарної допомоги: засобів дитячої та жіночої гігієни, теплі ковдри, дитяче харчування, безрецептурні препарати.  

Наша громадська організація співпрацює з медичними закладами, волонтерами та експертами, щоб надати максимальну кількість допомоги дітям, які мають гостру травму через війну. Разом з «Юнісеф Україна» та під патронатом НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України у березні 2022 року запустили благодійний проєкт «КОЛО ТУРБОТИ», у межах якого надавалася кризова психологічна допомога родинам із дітьми. 

Яку літературу або курси ви можете порадити для батьків, котрі хочуть краще зрозуміти, як їм взаємодіяти з дитиною?

Раджу підписатися на наступну добірку телеграм-каналів, які постійно публікують цікаву інформацію та поради для батьків: Підтримай дитину, Дорослі в ресурсі заради дітей,
Лабораторія дитинстваКоло турботи

Я раджу прочитати такі книги: Януш Корчак «Як любити дитину», Мадлен Дені «Управління гнівом», Світлана Ройз «Таємниця життя та смерті».

Також рекомендую підписатися на наші соціальні мережі. Там ми намагаємося давати максимум корисної інформації для батьків. Ви знайдете цікаві інтерв’ю та вебінари від психологів, педагогів, дизайнерів та сімейних лікарів. А ще рекомендації щодо психологічної підтримки, тренди та багато розіграшів від наших партнерів. Ми робимо все, що у наших силах, аби формувати культуру ментального здоров’я в родині та створювати для дітей дружнє й турботливе коло підтримки.