Крістіан Діор: кутюр’є, закоханий у моду

Він був закоханий у моду і присвятив їй майже все своє життя. Мабуть, сучасна мода — певною мірою заслуга старанної праці Крістіана Діора. Він подолав непростий шлях до визнання і став майстром своєї справи, але, що таке слава та успіх, дізнався лише останніми роками свого життя.

Юний мрійник

Діор з дитинства був мрійником, захоплювався живописом та замислювався про кар’єру художника. Батьки наполегливо намагалися звернути увагу сина на бізнес, політику чи дипломатію. Під їхнім натиском Крістіан вступив до Вільної школи політичних наук, але це не вплинуло на його плани. Після навчання Діор повернувся до свого захоплення і разом із другом Жаком Банжаном відкрив невелику галерею. Та згодом світ Діора розбився вщент: за кілька місяців згоріла від раку мати, розорилася компанія батька, а сам він захворів і був змушений залишити роботу.

Після невдач юності Крістіан кілька років прослужив в армії. Тільки ближче до 40 років Діор зрозумів, що багато його знайомих досягли успіху у світі моди. Друг дитинства П’єр Бальмен порадив його як художника одному з надзвичайно багатих підприємців.

Читайте також: Федеріко Фелліні: «Я закохався у своє відображення в її очах»

Перші кроки у моді

Творцю-початківцю запропонували стати директором Будинку моди «Філіп і Гастон». У 1946 році Діор відкрив власний модний будинок. А вже через рік його першу колекцію New Look чекав приголомшливий успіх. Після війни ця колекція з її витонченими лініями, широкими жіночними спідницями й затягнутими таліями справила справжній фурор.

Перший показ моделей пройшов у особняку на авеню Монтень. Парижанки із захопленням розглядали нові образи. Але це ще не була остаточна перемога. Несподіваним протестом відгукнулася пуританська на той час Америка.

«Як він наважився повернутися до розкоші в країні, паралізованій страйками, де уряди змінюються один за одним, де не вистачає буквально всього?» — так реагували американські кутюр’є, які звикли до незалежності від Парижа за роки війни. Вони створили клуб на захист коротких спідниць, а Крістіана звинувачували у тому, що він спотворив жінок.

Читайте також: Як Аль Капоне став гангстером: зліт і падіння «Обличчя зі шрамом»

Навіть коли ім’я Діор стало зразком елегантності та краси, майстра все ще продовжували звинувачувати у всіх смертних гріхах. Але він завжди дотримувався одного правила:

«Краще нехай тебе схиляють на першій смузі, ніж приділяють два рядки похвали на останній».

І цей принцип завжди виявлявся вірним. Вже в 1947 році він отримав премією «Оскар» у галузі моди. Ця висока відзнака досі присуджується тим, хто вніс принципові нововведення у свою професію.

Шлях до успіху

З 1947 по 1957 роки Діор вигадує дві різні колекції на рік і продовжує шокувати публіку. Назви ліній були незвичайними і різали слух: Віночок, Циклон, Вертикаль, Тюльпан. Це були образи, на які публіка чекала і яких побоювалася. Кожна сукня мала свою назву, сюжет «п’єси» був заданий темою колекції та відображав різноманітність світу, яким так дорожив кутюр’є: театр, опера, література, квіти, музеї, Париж.

«Крім жінок, квіти є найбільш божественними витворами», — сказав якось кутюр’є.

Читайте також: Інтелігентний екстремал Орландо Блум: «Саме через жінок я став актором»

Проте бажання керувати невеликим Будинком моди для еліти суперечило вмінню Діора вести справи. Після недовгих роздумів, кутюр’є, який вже зарекомендував себе, вирішує створити відділ хутра і створити напрям «Духи Діор».

«Це необхідне доповнення особистості жінки, що завершує акорд для сукні, це троянда, якою Ланкре підписував свої картини», — пояснював свій парфумерний задум Крістіан.

Першим відкриттям для паризьких модниць став аромат «Міс Діор», за ними пішли «Діорама» та «Діоріссімо». Але це не задовольнило модельєра. Незабаром кутюр’є стає справжнім промисловцем. Його підприємства випускають краватки, корсети, рукавички, сумки, коштовності. У 1953 році у Діора з’явився взуттьовик Роже Вів’є, вже відомий у США. Взуття – необхідний штрих для завершення силуету, яке доводить вишуканий вигляд від Діор до досконалості. У середині 50-х модельєр очолив справжню імперію, яка стала визнаним лідером у світі розкоші.

Творчість та розвиток

Поруч із комерційним успіхом прийшло громадське визнання. В 1950 Діор отримав орден Почесного Легіону. Починалася його хода королівськими будинками Європи. Королева Англії запрошує Майстра представити свою колекцію в посольстві Франції у Лондоні. Аналогічна пропозиція надходить від правителів Греції. Але апофеозом виявився показ моделей у Палаці Бленхейм перед аристократичними сімействами Великобританії на чолі з принцесою Маргарет та її гостями — герцогом та герцогинею Мальборо.

Читайте також: Божевільний Мел або знехтуваний секс-символ Голлівуду

Натхнення Діора поширюється на Високу моду, він активно працює й у кіно. Його будинок моделей шиє костюми для головних героїв фільмів «Ліжко з колонками», «Любовні листи», «Мовчання золото» та інших. У його сукнях грали великі Ава Гарднер та Марлен Дітріх. Однак, як зізнавався кутюр’є у своїх мемуарах, робота в кінематографі була для нього скоріше даниною моді, ніж бажанням. Він вважав, що образ на екрані недостатньо закінчений, структурований. Незважаючи на численні прохання, Діор часто відмовлявся від співпраці з кінокомпаніями під будь-якими приводами. Проте роботу у фільмі Марселя Ашара «Паризький вальс» про епоху Наполеона III кутюр’є називав вдалою.

Ще одна грань особистості Крістіана — педагогічний талант. Він з першого погляду міг оцінити роботу молодого дизайнера і всіма силами приваблював новачків до свого будинку моди. Саме тут П’єр Карден кроїв жіночі костюми своєї першої колекції. Діор не лише відкривав нові імена, а й допомагав їм підніматися на Олімп високої моди. Коли в 1955 році в Дім Діора прийшов Ів Сен-Лоран, Крістіан швидко розпізнав талант новачка і незабаром призначив його своїм наступником. Вже за два роки першу колекцію Сен-Лорана «Трапеція» публіка прийняла з тріумфом.

Читайте також: Джек Лондон: «Нехай краще я буду яскравим метеором, ніж вічною, але сонною планетою»

Життя без Майстра

Кар’єра Діора виявилася короткою – 1957 року він помер у віці 52 років від серцевого нападу. Незадовго до смерті, стурбований майбутнім модної індустрії, яка здавалася Крістіану Діору насамперед лабораторією ідей, він писав:

«Виникнення Високої Моди можна виправдати двома причинами. Насамперед це скарб сумлінних ремісників. Вона випереджає свій час, вона нова, саме вона визначатиме завтра моду Парижа, моду світу».

Будучи найрозкішнішим із усіх Будинків моди, «Діор» став популярним у мільйонів жінок.

Читайте також: Кейт Мосс — 50 років. Феномен успіху порочної королеви вечірок

Послідовники легендарного кутюр’є і зараз дбайливо зберігають традиції майстра, його погляд на моду, потяг до всього нового та пристрасть до експериментів. Після Ів Сен-Лорана будинок очолив Марк Боан, якому вдалося чудово поєднувати свою творчість із вірністю духу Крістіана Діора. 1989 року Бернар Арно, який став господарем підприємства, доручив художнє керівництво Джанфранко Ферре. Італійський кутюр’є продовжив справу у дусі елегантності та прагнення до досконалості. Після нього керівниками були Джон Гальяно та Раф Сімонс. Марія Грація К’юрі стала першою жінкою на посаді креативного директора за всю його історію.

«Я був би невдячним, якби не написав слово «УДАЧА» саме так, великими літерами, на початку тієї шаленої пригоди, якою стала моя кар’єра», — говорив Крістіан Діор.

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram