Ксеня Романенчук: «Корупція для багатьох – це звичний шлях досягнення бажаного»

Історія мами, яка подолала корупцію у дитячому садку

25.06.2019

«Адаптація» батьків до корупції у закладах освіти часто починається ще з дитячого садка. «Внесіть 3 тисячі гривень благодійного внеску для прийому у дитсадок». «Скиньтеся грошима на подарунок виховательці». «Давайте зробимо ремонт в групі». Ці фрази знайомі майже всім, чи не так? Але чи справді це така вже необхідність, без якої освітній процес дитини зупиниться, чи все ж можна діяти інакше?

Наша сьогоднішня історія – про жінку, яка не захотіла грати у звичні ігри з поборами «на подарунок». Ксеня Романенчук (Куліш) три роки тому вступила в садочкове протистояння із батьками та адміністрацією, щоб відстояти свої права. Сьогодні вона поділилася з нами висновками та рефлексіями про ті події. А коментарі надали юристи Сергій Курінний, Мар’яна Вершиніна та активістка Ірина Шемечко.

Коли кошти йдуть не на дітей, а на подарунки персоналу

Почалося все у 2016 році, коли син пішов до дитячого садочка. На батьківських зборах обрали голову батьківського комітету і досягнули згоди щодо здавання щомісячних символічних сум на потреби дітей нашої групи. Ці гроші повинні були йти на подарунки дітям на дні народження, Миколая, Новий рік, розмальовки, дрібну канцелярію та інші речі такого ж плану. Чесно кажучи, нічого поганого я в цьому не побачила. Спокійно проплатила всю суму з вересня 2016 по травень 2017 і, як мені здавалося, закрила питання на весь рік.

Та у листопаді в групі «Вайбер для батьків» з’являється повідомлення від тодішньої голови батьківського комітету про те, що потрібно купити пилосос в групу, подарунки дітям, але грошей не вистачить і здаватимемо додатково. На прохання пояснити, чому не вистачить, я отримала список того, на що були і мають бути витрачені кошти: обігрівач, «подяка» за вікна, дні народження двох вихователів (конверти, квіти і торти), День учителя, новорічна вистава, подарунки на Новий рік вихователям, няні, завідуючій дитсадком, музичному керівнику, медсестрі, завгоспу, привітання працівників з 8 березня і т.д.

Я не хотіла ескалації конфлікту і надіялася, що це все прикре непорозуміння — на батьківських зборах не було мови про те, що гроші йтимуть на подарунки персоналу. Тому запропонувала голові батьківського комітету переглянути витрати в бік дітей, якщо ми не вкладаємося в фіксовану щомісячну суму. Я була впевнена, що мене підтримають інші батьки. Проте мені порадили промовчати і здати, бо від подарунків залежить ставлення вихователя до дитини, це (цитую) «дань повазі», інакше дитина (також цитую) «жуватиме соплі в прямому сенсі».

Через декілька днів відбулися позапланові батьківські збори щодо фінансових питань, на які я принципово не пішла. Батьків просили доздати певну додаткову суму, озвучили терміни здачі. Я відмовилася

Коментар юриста

Сергій Курінний: «Юридичних важелів впливу на батьків, які відстоюють необхідність робити так звані «подарунки», немає. Проте освітнє та цивільне законодавство знаходиться на боці того, хто відмовляється «дарувати».

Подарунок, як правочин, є добровільним актом, тобто, ніхто не може змушувати або впливати на ваше рішення не дарувати. У разі, якщо дії комітету носять характер вимоги, до дитини застосовується психічне або фізичне насильство, варто скласти заяву на ім’я керівника навчального закладу».

«Ви займаєте чиєсь місце!»

І тут розпочалося найцікавіше. «Я не знаю, как вас зовут. Да и в принципе мне все равно, как! А мне приятно отблагодарить человека, если вам по барабану, то так надо и писать. Тот, кто не сдает на Деда Мороза, пусть вообще не идут в сад в этот день! Вообще уходите из сада, вы чье-то место занимаете!!!», — адресувала мені одна з мам, яка в той же час є вихователем нашого дитсадка. Частина батьків її підтримали. Також почали приходити погрози особистого характеру, мене «лякали» в приват.

На цьому моє терпіння і толерантність вичерпалися. Всі скріни з переписками я виклала в себе у Фейсбуці. Підготувала заяву в поліцію, яку планувала подати на днях, та видалилася з батьківської групи. В той же час голова батьківського комітету відмовилася надалі бути головою.

Мій пост зібрав 661 коментар і 50 поширень, ситуацією зацікавилися ЗМІ. Через три дні я отримала дзвінок від директорки дитсадка. Керівниця озвучила свою позицію, запропонувала зустріч та ще одні батьківські збори за її безпосередньої участі. На зустріч і на збори я планувала йти з адвокатом, також журналіст «Громадського» запропонував приїхати з камерою. Так, я готувалася до найгіршого. Перед зборами в присутності свого адвоката і ввімкненим диктофоном понад годину розмовляла з керівником закладу про ситуацію, яка склалася. Офіційно вона була на моїй стороні (хоча неофіційно у мене була інша інформація).

На зборах директорка сказала те, що мала сказати: заборонила подарунки персоналу, конверти на дні народження, будь-який інший збір готівки і знизила температуру напруги в колективі.

9 місяців батьки зі мною не розмовляли, вдавали, що не помічають у групі. Це була тиха війна. Мови про будь-які гроші також не було. Психологічно це доволі важко, але я знала, що вчинила правильно. Я б перестала поважати себе, якщо б тоді промовчала і «проковтнула».

Коментар юристки

Мар’яна Вершиніна: «Важливо, щоб батьки усвідомили, що кошти на дитсадки є, держава виділяє. Але їх треба вміти отримати. І це завдання керівника закладу. І не важливо, школа це чи садок. Якщо ми будемо мати позитивні результати бодай в одній школі чи садочку, то поступово це буде поширюватись і на інші.

Для цих сміливих батьків, які виступають проти системи, потрібна підтримка: моральна, психологічна, юридична. Підтримка від представників поліції та прокурати, від батьків, які пройшли через подалання поборів. Потрібна підтримка ЗМІ, які будуть висвітлювати, та показувати факти, зміни… Нехай повністю не викоренити, але суттєво знизити явища збору готівки та поборів, можна».

Побутова корупція – це теж корупція і злочин, а не «подяка»

Системна боротьба із отриманням неправомірної вигоди у садочках неможлива без усвідомлення, що наші дії чи бездіяльність роблять корупцію «нормою». Цікаво, що 93% українців вважають корупцію (політичну) однією з найбільших проблем в Україні, але побутову корупцію не відносять до таких вже негативних явищ. Такими є результати досліджень громадської думки щодо ставлення українців до корупції, яке провів КМІС на замовлення USAID у 2018 році. Власне, незаконні дії вихователів чи вчителів багато з нас і не називають «корупцією».

Вважаю, що дрібна корупція для багатьох – це звичний, надійний шлях досягнення бажаного. Люди вдаються до хабарництва, бо, по-перше, такий роками перевірений шлях — найлегший і найшвидший. Особисто для мене дико купувати любов до дитини подарунками і грошима. Це принизливо і для батьків, і для вихователя.

По-друге, батьки свято вірять в те, що держава не забезпечує дитсадки і «якщо не ми, то ніхто». Зараз безліч можливостей слідкувати за тим, як розподіляються кошти, як використовуються, які суми виділяються, треба лише захотіти в це вникути.

Одним з прикладів такого системного вникання у закупи і виділені та використані кошти є історія Ірини Шемечко, активістки зі Львова, яка взялася моніторити закупівлі подарунків на свята в дитячі садки.

Коментар активістки

Ірина Шемечко: «Я моніторила «Прозорро» і дивитися, що у нас взагалі закупають заклади освіти. У Львові є три різні відділи освіти, і вони всі купували різні іграшки для садків. Найгірше, що це все було під Миколая, ризик корупційний уже був, бо це ж і у батьків традиційно збирають гроші на подаруночки чи іграшки, і спробуй розбери, які в садочку іграшки: ті, що купили скинувшись батьки, чи ті, що закупив відділ освіти? Я моніторила тендери, фіксувала порушення, інформувала батьків, намагалася виїжджати на місця. Бо батьки писали: «Прийшли іграшки. Але не такі, які мали б бути. А те, що мало бути, взагалі не прийшло». Я приїздила і все фіксувала, розкручувала, долучала ЗМІ, навіть журналісти програми «Наші гроші» зацікавились…

Я моніторила усі тендери згідно тендерної документації. Якщо договір уже був підписаний про закупівлі, то батьки на місцях слідкували, щоб закупівлі відбулися. Якщо закуплене не приходило, то я дзвонила у відділ освіти, і питала: так буде чи не буде? Вони зрозуміли, що за ними слідкують і що ми будемо висвітлювати всі порушення, і все-таки зменшили обороти махінацій».

Від однієї садочкової групи – і до цілої країни

Моя історія закінчилася непогано, з того часу багато чого змінилося в кращий бік. Принаймні, в нашому садочку побори припинилися.

Майже через рік я отримала дзвінок від колишньої голови батьківського комітету, яка запропонувала почати все з чистого аркуша, так як її погляди на деякі речі, пов’язані з дитсадком, за цей час змінилися. Зараз ми товаришуємо.

Тривалий час я була секретарем всіх зборів і слідкувала за тим, щоб добровільні внески батьків розподілялися правильно, щоб не було жодних примушувань до добровільних внесків, нагадувань про нібито заборгованості тощо.

Дуже важко переконувати батьків, що для забезпечення потреб групи (наприклад, ремонт унітазів, заміна столових приборів, чайників, заміна крісел) потрібно в першу чергу письмово і колективно звертатися до керівника закладу, а не бігти здавати власні гроші, знаходити майстрів і оплачувати матеріали. Ми писали таке звернення.

Крім того, я роздала батькам пам’ятки із статтями ЗУ «Про освіту» щодо благодійних внесків, напрямків їх спрямування, правильного порядку внесення, оприходування, звітності закладу освіти про надходження та використання всіх отриманих коштів.

Я думаю так: про те, чи варто ставати на шлях подолання корупції, кожен вирішує сам. Важить, наскільки особисто для людини важливе відчуття чесності перед собою і права сказати «я не даю/не беру хабарів». Я розумію, що всі люди різні, у кожного різні підштовхуючи до корупції обставини і навіть різне бачення того, що таке корупція. Ми шукаємо виправдання таким діям, багато хто їх успішно знаходить. Але даючи хабар ми втрачаємо внутрішню свободу. У випадках, коли мені хочеться обрати найпростіший, але не зовсім правильний варіант, я питаю себе, чи зможу я через декілька років чесно сказати собі, що я не могла зробити по-іншому.

Коментар юристки

Мар’яна Вершиніна: «Ми не подолаємо це явище одним інструментом за один рік чи два. Це тривалий і комплексний процес. По-перше, важливим є об‘єднання батьків, які розуміють та підтримують позицію подолання подачок вихователям. По-друге, велику роль грає інформаційно-роз‘яснювальна робота серед всіх батьків на цю тему.

І, безперечно, публікації у ЗМІ — поширення цікавих новин у яких буде висміяно і розкритиковано факти безглуздих чи дороговартісних подарунків за кошти батьків».

Ця публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID).

Зміст публікації є виключною відповідальністю організації Грантоотримувача і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.

Новини партнерів