Мілана Булат: інтерв’ю першої українки, яка здобула перемогу в Літній школі жіночого лідерства у Варшаві

У Варшаві пройшла важлива подія — Літня школа жіночого лідерства, яка стала частиною глобальної ініціативи Huawei Seeds for the Future, спрямованої на підтримку цифрової інклюзії. Ця школа об’єднала 29 талановитих молодих жінок з різних країн Європи, які протягом тижня дискутували на найгостріші теми сучасності, такі як кліматичні зміни та розвиток штучного інтелекту. В ексклюзивному інтерв’ю для WoMo переможиця у номінації “Майбутній лідер” Мілана Булат, яка, до речі, представляла Україну,  розповіла про свої враження від навчальної програми.

Розкажи, будь ласка, про досвід подачі своєї кандидатури на освітній проєкт  Літня школа жіночого лідерства. Що спонукало тебе вирішити податися? Чи вірила ти у свої шанси потрапити сюди?

Чесно кажучи, спочатку я навіть не планувала подаватись. Мій тато скинув мені лінк на анкету і сказав, що це може мені підійти, бо я завжди прагнула лідерства. Зайшла, подивилася і вирішила спробувати. Раніше я вже подавалася на різні гранти, тож подумала: «Чому б і ні? Гірше не буде». 

Заявку я заповнювала, коли була в Литві на реабілітації після операції на нозі. У мене було десять днів перерви від роботи, тож я спокійно написала анкету про себе, записала відео, чому саме мене мають вибрати, і описала свій досвід волонтерства. Все було дуже просто. Звісно, на той момент я думала, що було б класно, якби мене обрали, але великих надій я не плекала.

Програма дуже насичена. Які виклики для тебе були найважчими?

Найбільшим викликом для мене було працювати в команді. Раніше я вже мала досвід командної роботи і це мені подобалося. Але тут усе було інакше. В IT, де я працюю, зазвичай всі дуже розумні й знають, що робити, але не завжди хочуть комунікувати. А тут всі учасники були, як двигуни прогресу. Це було нелегко, особливо коли всі намагалися показати свої лідерські якості. Також було багато роботи, і різниця між тим, як я працювала на початку та наприкінці, була колосальною. Але я багато чого навчилася.

Щодо насиченості програми, я говорила з Бертою Херрера. Вона намагалася дати нам все, що могла, адже ця програма для неї, як її дитина. Але водночас вона  казала, що якщо немає сил, то можна відпочити, і це нормально.

Що найбільше надихало тебе під час цього проєкту?

Напевно, найбільше мене надихнула сама ідея проєкту. Раніше я не думала про себе як про бізнесменку, але під час програми ми відкривали стільки нових проєктів і ідей, що це мене сильно вразило. Я зрозуміла, що не потрібно закриватися від можливостей, які дає життя. Хоча до цього я була впевнена, що це не моє.

Як ти думаєш, чи важко бути жінкою-лідером? Як ти оцінюєш свою роль у цьому?

Я думаю, що важко бути лідером взагалі, незалежно від статі. Але я також бачу, що жінкам потрібно давати більше можливостей, особливо у сферах, де нас ще мало. Я розмовляла з однією жінкою, доктором наук, яка сказала, що, коли жінка провалюється, це сприймається як провал всіх жінок. Я дуже хочу, щоб у майбутньому це змінилося, і ми могли працювати на рівні з чоловіками. Прогрес вже є, але ще багато чого потрібно зробити.

На початку проєкту багато дівчат вірили, що те, що їх обрали серед тисячі претенденток представляти свою країну тут, у Літній школі, було не що інше, ніж просто вдача  Як змінилася твоя думка про себе? Чи вважаєш ти, що тобі просто пощастило чи все ж таки це було дійсно твоє досягнення?

Ні, я не думаю, що це була просто удача. Ми всі, учасниці, на початку порівнювали себе з одна з одною і думали, що не найкращі. Але цей проєкт допоміг усвідомити, що кожна з нас має свою цінність і заслуговує бути тут.

Який головний урок ти винесла з цього проєкту?

Найбільшим уроком для мене було розуміння важливості балансу в житті. Я зрозуміла, що контроль – це важливо, особливо під час складних життєвих моментів, але іноді потрібно вміти відпускати ситуацію і знаходити баланс. Це, напевно, був мій найважливіший урок.

Спілкувалась Тетяна Смірнова