Окремо від батьків: Як безболісно пережити сепарацію дитини

Особливі рекомендації для кожного вікового періоду

31.07.2018

Рано чи пізно діти виростають та починають жити самостійно. Але наскільки успішно вони зможуть впоратись з цим? Настільки, наскільки ви допомогли їм пройти процес сепарації, вважає дитячий психолог Катерина Габрієль. Вона дає кілька рекомендацій щодо виховання самостійних дітей.

Слово «сепарація» у мене завжди асоціювалось із величезним та гучним процесом відділення вершків від молока (в дитинстві я кожне літо проводила в дідуся у селі). Ще досі пам`ятаю цей процес виготовлення сметани і весь шум, що супроводжував його. І зараз, вже дорослою, усвідомлюю, що саме шум від сепарації лякав найбільше. До чого це я? Я про те, що й в процесі психологічного відділення дитини від батьків відбувається дещо подібне — гучне та лячне. Проте батькам не варто хвилюватися, адже сепарація — це закономірна потреба кожного з нас. Це психологічне «відшарування» дитини від матері, яке відбувається не в підлітковому віці, як вважає більшість, а практично від самого народження. І задача кожного батька і матері — максимально убезпечити відрив дитини.

Вік 1 — 1,5 роки

Вперше усвідомлене відділення від мами у малюка відбувається у віці другого року життя. В цей період малюк вже починає ходити і намагається ніби збільшити відстань між сбою та мамою. Батьки можуть спостерігати його перші ігри — хованки або «дожени мене», коли малюк десь тікає. У цей час відбувається дослідження ним оточуючого світу.

Що робити батькам? Допомагати дитині, спонукаючи її досліджувати світ. Поважати її інтереси. Підтримувати ініціативу, але разом з тим встановлювати безпечні кордони.

Період 2,5 — 3,5 років

Настає славнозвісна криза третього року життя — дитина активно використовує фразу «я сам!» і намагається відділитись від мами, ідентифікувати себе. Протягом цього часу малюк визначає хто є «я», а хто є «мама», усвідомлює, що він не її невід’ємна частина. Продовжується дослідження світу, але залишається важливою необхідність та залежність від мами. Дитина виконує певні завдання під час цього етапу сепарації. Наслідком успішного рішення цих завдань є розуміння того, що «я не зникаю, коли мами немає поруч, але мама потрібна мені, я повертаюсь до неї після розлуки» (під «розлукою» я маю на увазі гру, наприклад).

Що робити батькам? В першу чергу — заохочувати дитину до самостійності. Проявляти терплячість та спокій. Розуміти, що цей процес відділення необхідний для успішного та самостійного життя малюка у майбутньому. Давати право вибору. Спонукати до самостійних рішень. В своїй практиці я зустрічалась із багатьма випадками, коли мами\тати\бабусі не давали (на фізичному рівні) зробити дію “Я сам”, тому що це: а) так незручно, б) залежить від настрою мами, в) уповільнює процес одягання\годування\збирання на прогулянку і т.д., причин багато. Але, любі мами і тати, пам`ятайте, що таким чином ви обов`язково відіб`єте бажання бути самостійним.

Підлітковий вік

Вік, якого бояться більшість батьків, а ті, хто вже зустрівся з процесами тінейджерського бунту, з тривогою в душі записуються до психолога з єдиним проханням — зробити дитину такою, якою вона раніше була. Слухаючи про «жахливі зміни поведінки дітей», я тихо радію, бо розумію необхідність цього бунту. Що ж відбувається з підлітком в цей час? Абсолютний переворот, змінюються цінності та інтереси, формуються нові. Батьківський досвід переглядається, або знецінюється. При успішному завершенні цього періоду формується усвідомлення про те, що «я» можу змінювати та вибирати свої вподобання, вони можуть бути не такими як у мами і тата. «Я» маю власний вибір, який може не подобатись батькам. «Я» можу бути не таким як вони. І мене приймають\лишають в своїй «зграї».

Що робити батькам? Підтримувати, витримувати, приймати (а ще — запастись терпінням), бо буде непросто. Давати лише необхідну допомогу (не робити щось за дитину, а дати можливість отримати власний досвід — нехай і негативний). Проявляти повагу до її особистих кордонів та особистого простору. Разом з тим утримувати межі та кордони (правила, які не можуть порушуватись) — батьки мають все ще залишатись головними у сімейній системі. Перед батьками в цей період стоїть складна задача: дати достатню свободу і довіру та залишитись із батьківським авторитетом. І дитина має усвідомити, що сім`я — це не поле бою, а тил і захист.

Після 18 років

Коли ж закінчується процес сепарації? Може скластись враження, що це відбувається постійно, тому що дитина увесь час знаходиться в процесі самоідентифікації, визначення «хто я?”. Безсумнівно, базу знань про себе, власної самоцінності та самооцінки формують батьки. Вік 18 років — це досить умовна позначка, тому що виліт із батьківського гнізда може відбутись раніше чи пізніше. Дитина стає вже дорослою людиною із сформованим «я», власними переконаннями та досвідом. Маючи такий позитивний багаж, набагато простіше та впевненіше залишати рідний дім.

Що робити батькам? І тут батькам дуже важко, бо вони стикаються з так званим «синдромом пустого гнізда«. Батьки мають відпустити своє чадо та пройти, в деякій мірі, процес горювання за втраченим щасливим часом, де є мама, тато та дитина — одна щаслива сім`я. В цей період у вас відбувається власна криза, процес ідентифікації «хто ми тепер?», «що робити далі?». Буває й таке, що батьки намагаються несвідомо утримувати поруч дорослих синочка\донечку аби не зіштовхнутись із кризою втрати та відчуттям того, що їх покинули (виникає залежність від дітей). Спробуйте в цей період присвятити більше часу одне одному в парі, побудувати нові плани для себе і про себе.

Формула безпечної сепарації

Її основна умова — це є безпечна, стабільна прив`язаність дитини до вас. Вона розпочинає формуватись із перших днів життя малюка. Коли мама\тато відгукуються на його плач, задовольняють його потреби й не лише фізіологічні, а й потреби у безпеці, любові та безумовному прийнятті. Батьки повинні бути чуйними, стабільними та надійними у сприйнятті дітей. Тими, з ким буде безпечно та затишно. Ці умови є запорукою успіху розвитку дитини — психологічно здорової, успішної особистості у майбутньому.

— Читайте также: Купить душу: Родители дают все, но что приобретают дети?