Перші: як легендарна Олена Степанів стала найвідомішою українкою на військовій службі

Історія видатної українки від вчительки до героїчної воячки та вченої

Понад сто років тому однією з найвідоміших українок стала стрілець-доброволець Олена Степанів. Викладачка історії й географії, громадська діячка, хорунжа Українських січових стрільців і чотарка Української галицької армії. Українська красуня отримала військове звання й нагороду за мужність. А її постать стала відомою не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Скрізь – перша

Олена Степанів була наймолодшою дитиною в сім’ї священника УГКЦ Івана Степаніва. З дитинства була допитливою й любила вчитися. у 1910 році батько відправив дівчину до львівської жіночої учительської семінарії.

У 20 років дівчина вступила на філософський факультет Львівського університету, де вивчала історію та географію. Багато читала про жіночі питання, оскільки вже тоді поділяла погляди про права жінок на рівні з чоловіками. Студентка захопилася діяльністю організації «Пласт». Також брала активну участь у діяльності товариства «Сокіл», спрямовану на фізичний і моральний розвиток молоді. А пізніше очолила його львівський взвод. Саме там навчилася стріляти з вогнепальної зброї та отримала перший досвід військової підготовки.

Марка із зображенням Олени Степанів

У студентські роки Олена Степанів зустріла Романа Дашкевича, майбутнього полковника армії УНР та одного із засновників української артилерії. Вони збиралися одружитися, але невдовзі почалася Перша світова війна. Олена проводила Романа на фронт, а сама із подругами створила медсестринське відділення.

Читайте також: Перші: як Мадам Сі Джей Вокер подолала бар’єри та стала першою мільйонеркою у вік рабства

Панночка-офіцер в австрійськім мундирі

Деякий час дівчина намагалася залучити українських жінок до активної діяльності. Та швидко полишила ці зусилля. Адже далеко не всі поділяли її погляди й прагнення. Згодом їй вдалося доєдналася до рядів «Січових Стрільців-2», з якими Олена пройшла довгий шлях важких боїв. До речі, жінці у той час потрапити на фронт було майже неможливо. Дівчатам жіночого підрозділу відмовили у військовий службі. Проте їх очільницю це не зупинило. Їй допоміг керівник «Пласту» Іван Чмола, що взяв відповідальність за дівчину серед непевних обставин. Так Олена опинилася у військовій сотні Чмоли й стала старшою десятницею.

Вже 1915 році Степанів була справжньою знаменитістю. Про неї неодноразово згадували у газетах. Адже вона воювала на рівних з чоловіками. Це викликало подив і неабияку зацікавленість.Олена Степанів

«Не мала найменших полегшень, ні привілеїв в порівнянні з рештою товаришів — мене не відсунено ні від якої стежі, від жодної ватри і якраз я цього бажала. Але ні разу я не завважала якихось натяків чи не такту супроти мене. І я зі своїми друзями-чоловіками справді ділила всю долю й недолю», — писала Степанів у книзі спогадів «Напередодні великих подій».

Олена навіть на передовій ні в чому не поступалася товаришам по службі. За мужність її нагородили срібною медаллю «За хоробрість» і надали звання підхорунжої, що дорівнювало молодшому офіцерському званню.

«Ми потрапимо бути жінками, матерями, товаришами в різних ділянках праці, не тільки послушними, але й творчими, не тільки виконавцями чиєїсь волі, але відповідальними одиницями, що самі комбінують, організовують та приводять у життя свої думки. Вміємо бути рішучими, меткими, відпорними, впертими й непоступливими» — пізніше пригадувала вона. 

Олена Степанів

Про легендарну українку складали пісні, з її зображенням випускали листівки та марки,  які продавались по всій Європі.

Читайте також: Перші: як Нелі Блай понад 100 років тому довела, що жінки можуть все

Після полону

Наприкінці травня під час бою під Болеховом жінка разом з австро-угорським військом потрапила до російського полону. У таборі Степанів якийсь час жила серед чехів, які негативно ставилися до українських добровольців.

Наступні два роки Олена провела в Ташкенті, а після повернення знову пішла до Української Галицької Армії. На фронт вона більше не повернулася. Пізніше її син пригадував, як мати казала, що звільнення її з УСС — це «наслідок інтриг».

Олена Степанів

Степанів стала однією з організаторів українського повстання у Львові, внаслідок якого було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку. Як пресова референтка працювала при Державному секретаріаті закордонних справ ЗУНР та при Міністерстві закордонних справ УНР у Кам’янці-Подільському.

Читайте також: Перші: як Амелія Ергарт боролася за права жінок і першою самотужки перелетіла через Атлантику

Подальше життя Степанів

У 1919 році колишня військова з дипломатичною делегацією відбула до Відня. Невдовзі вступила до Віденського університету. Згодом захистила німецькою мовою дисертацію «Розподіл і розвиток суспільства в старій Русі до половини XIII століття» та стала докторкою філософії.

Після закінчення війни вийшла заміж за підполковника січових стрільців Романа Дашкевича. Повернулася до Львова й викладала історію та географію в гімназії сестер Василіянок та Львівському таємному українському університеті. З 1925 року зовсім полишила будь-які політичні справи.

У грудні 1926-го року народився син Ярослав. Проте сімейне життя на цьому скінчилося. Пізніше, під час допиту у 1950 році, Степанів розповіла, що розлучилася з чоловіком тоді ж, у 1926-му і більше з ним не жила.Олена Степанів з друзями

Лідія Лугова, колишня учениця й онука хрещеного батька Олени, згадувала: Степанів мусила розстатися з тим, «кого серце любило. Це був професор Іван Чмола, з яким неждано через якусь малу дрібницю розійшлася перед вінчанням».

Із 1939 року працювала в установах Академії наук. Під час війни випустила книгу «Сучасний Львів». А в повоєнний період стала старшою науковою співробітницею і завідувачкою сектору економіки Львівського відділу Інституту економіки АН УРСР.  А ще – науковою співробітницею Природничого музею у Львові. Олена Степанів – авторка близько 75 праць, зокрема, спогадів про бурхливі події Першої світової. Здається, вона встигала все.

Читайте також: Перші: як Барбара МакКлінток присвятила все життя кукурудзі та стала Нобелівською лауреаткою

Шість років таборів

У 1949 році активне життя Олени Степанів скінчилося. Шлюб із Романом Дашкевичем, дружба з Євгеном Коновальцем, вступ до лав УСС 1914 року та можлива співпраця з ОУН стали приводом для арешту. Невдовзі без суду та слідства вона опинилася в мордовських таборах за обвинуваченням в націоналізмі. Працювала на торфорозробках, де копала і сушила торф. Пізніше через хворобу її перевели до палітурного цеху. Кілька разів писала скарги й прохання про перегляд справи, та все було марно. Звільнили Степанів лише в 1956 році за добре ставлення до праці.

Ярослав Дашкевич і Олена Степанів

Ярослав Дашкевич і Олена Степанів

Вона знов повернулася до Львову, де в неї не залишилося нічого. Винаймала квартиру, жила на маленьку пенсію та допомогу старих друзів.

«Було трохи книжок, які з насолодою читала; пристрасно любила кіно. Була бадьорою та оптимістичною. Кожна субота — візит до приятельки ще з семінарської лавки часів до Першої світової війни, Марусі Рудницької», — згадував про матір Ярослав Дашкевич.

могила Олени Степанів

Олена Степанів померла від раку у 1963 році. Похована на Личаківському цвинтарі поряд з могилою матері.

Читайте також: Перші: Лі Міллер, дівчина з обкладинки Vogue, яка документувала війну

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram