1 лютого по всьому світу святкують День хіджабу. Свято абсолютне нове — його заснувала жителька Нью-Йорка Назмі Хан 2013-го. Метою було розповісти про головний убір та наголосити: хіджаб – це стиль життя та усвідомлений вибір, а не засіб тероризму. За 2 роки свято набрало популярності в соцмережах, де користувачі щорічно влаштовують флешмоб із хештегами #Hijabday і #WHD. Отже до свята ми публікуємо історії трьох українок, які в дорослому віці прийняли мусульманство та вперше покрили голову традиційною ісламською хусткою – хіджабом.
Щодня ми працюємо на інфофронті, виствілюючи подвиги українських жінок та впливаючи на світову спільноту інформаційно.
Ми просимо нас підтримати, аби ми й надалі могли виконувати нашу місію на шляху до української перемоги
Підтримати womo.uaКатерина Євдокімова
дизайнерка мусульманського одягу
Катерина Євдокімова, перша в Україні дизайнерка мусульманського одягу, прийняла мусульманство 18 років тому в Києві. Від моменту першого приходу в мечеть до прийняття остаточного рішення пройшла буквально 1 доба.
«Мене зачарували традиції. Там було так світло, гарно, а головне – не було жодного тиску. До того ж, я побачила, як приймають в іслам іншу дівчину. Це було щось заворожуюче. Магія. У хорошому розумінні цього слова. На неї одягали красивий розшитий платок — і я теж так захотіла», — згадує Катерина Євдокімова.
Хіджаб одягла одразу після посвячення. Хоча тим, хто в дорослому віці приходять у релігію, дозволяється певний час не одягати платок. Тобто це має бути виважене, а не спонтанне рішення. Та Катерина хотіла вирізнятися. Тоді для неї 18-річної хіджаб став способом самовиразитися, стати особливою.
Останні новини
- Через пісні ти пізнаєш ментальність та географію народу: інтерв’ю з Джамалою
- 7 найкращих фільмів про сильних жінок, які вражають своєю наснагою
- «Українська весна»: фестиваль триватиме у Швеції 12 днів
- Збірка поезій Вікторії Амеліної вийде у «Видавництві Старого Лева»
- Червоний — тренд модниць цієї весни: що пропонують українські бренди Новости на главной
«Мені здавалося, що саме в платку я дуже красива. Звісно, я була молода, в мене було гарне обличчя, а хіджаб підкреслював цю красу. До того ж, я відчувала якесь таке неймовірне натхнення — я пишалася цим своїм рішенням. А хустина була неймовірно гарною ілюстрацією цього», — додає дизайнерка.
Однак, суспільство на початку 2000-х не надто поділяло такий вибір. Неодноразово були випадки, коли Катерині в прямому сенсі цього слова плювали в обличчя. Переважно це були старенькі сусідки чи пенсіонерки на вулиці. Мовляв, як ти могла «продатися» і змінити релігію.
«Тоді на початку 2000-х усі думали, що якщо дівчина приймає іслам, то її примусив багатий чоловік, за якого вона звісно ж вийшла заміж через гроші. У мене був чоловік з Йорданії. Але він абсолютно мене ні до чого не примушував. Я прийняла іслам та одягнула хіджаб аж за кілька місяців після весілля. До того ж, потім ще кілька років «входила» в релігію, тому що не знала всіх тонкощів. Та я й зараз не знаю всього: скільки живи — стільки й вчися. Чомусь ті, хто зовсім не знає нічого про релігію, часто думають, що оце покриття голови — мало не приниження. Та для мене хіджаб досі лишається гордістю. Це — я, це — моя ідентичність і усвідомлений вибір, про який я вже майже 20 років абсолютно не шкодую», — пояснює Катерина Євдокімова.
Прийнявши іслам, Катерина, яка з дитинства любила шити, почала сама собі створювати вишуканий та стильний одяг у мусульманських традиціях. З 2016-го на прохання друзів і родичів вийшла з першою колекцією, яка виявилася дуже вдалою, тому вирішила продовжувати цю справу.
Ольга Фриндак
головна редакторка порталу для мусульман islam.in.ua
Ольга Фриндак, головна редакторка порталу для мусульман islam.in.ua, активістка та волонтерка, прийняла іслам більше 20 років тому. Надихнула на це старша сестра – Віра.
«Я тоді в жила в маленькому містечку Стрий на Львівщині, а сестра навчалася в Києві. І в неї з’явилося багато друзів-мусульман. Коли вона приїжджала додому і розказувала про східні традиції, обряди для мене це тоді було захопливою екзотикою. Дуже зацікавилася цим, тому просила привозити літературу, яку я одразу ж миттю читала», — розповідає Ольга.
Пізніше вона прийняла іслам, однак не відразу почала покривати голову хустиною. Одягнути хіджаб підштовхнула ситуація. «На той час я жила в сестри в гуртожитку, а в іншій кімнаті була африканка-мусульманка. Вона носила яскраву жовту хустину, яка мені дуже подобалася. Якось я вирішила з нею привітатися «Салям алейкум», але вона не відповіла – тільки здивовано глянула на мене. Я дуже здивувалася й запитала в сестри, що це було. Сестра мені пояснила, що я, дівчина слов’янської зовнішності, не асоціююсь з мусульманством. Тому, напевно, африканка сприйняла моє привітання, скоріше, як насмішку, ніж щирість. Після цього я вирішила, що хочу, аби всі бачили, що я – мусульманка, і одягнула хіджаб», — ділиться редакторка.
Спочатку педагоги та викладачі не розуміли, чому дівчина увесь час ходить в хустині. Запитували, чи не болить голова або вуха. Однак, потім з розумінням ставилися до вибору. «Коли я сказала сестрі, що прийняла рішення одягти хіджаб, вона запитала, чи точно я все обдумала. Адже це мало бути на постійній основі. З покритою головою потрібно було ходити скрізь – на роботу, навчання та навіть вдома – в присутності родичів-чоловіків. Та я вже на той момент твердо вирішила – це моє рішення і я ним пишаюся. Мені подобається, що моє гарне волосся бачить лише чоловік та діти – для всіх інших достатньо мого обличчя», — наголосила Ольга.
Ольга Башей
парамедик, радниця заступника міністра оборони
Ольга Башей, парамедик з позивним «Кроха», герой України та радниця заступника міністра оборони, прийняла іслам 2016-го в метро.
«Я тоді поспішала на чергове засідання в Міноборони. Їхала в метро. Як раптом побачила жінку-мусульманку. Думала підходити чи ні, може, налякаю ще. Але потім вирішила, що життя таке коротке, що варто ловити цей момент. Жінка була в мусульманстві вже 7 років. Сказала, що для прийняття ісламу потрібно лише прочитати шахаду (слова, що засвідчують віру в Аллаха – прим. ред.). Так, метро було не зовсім призначене для цього місце, але я хотіла це зробити саме тоді. На нараду я вже приїхала мусульманкою», — згадує Ольга.
Уперше зацікавилася мусульманством після смерті чоловіка – майже 10 років тому. До цього пробувала відвідувати традиційну православну церкву, але обурювали моменти, коли в храмах безпринципно вимагали грошей або ж узагалі священик на богослужіння приходив напідпитку.
Згодом уже в зоні АТО під час евакуації поранених (Ольга під стінами Донецького аеропорту надала допомогу більше 130 військовим, — прим. ред.) познайомилася з комбатом 122-го батальйону Сергієм Гуріним. Він довгий час жив у Саудівській Аравії, а на фронті через це навіть отримав позивний «Араб». Сергій порадив для початку, аби розібратися, прочитати Коран. На фронті командир батальйону відповідав на всі питання Ольги, пов’язані з релігією. Та саме він зняв упередження щодо паранджі чи нікабу — головного убору, який закриває все обличчя, лишаючи тільки проріз для очей.
«Від прийняття ісламу мене зупиняв хіба одяг. Я боялася носити виключно чорне і бути замотаною з ніг до голови. Але Сергій Гурін розвіяв ці сумніви. Виявилося, що можна ходити з відкритим обличчям, носити яскраві хустини. У деяких країнах дозволяються брюки з тунікою поверх», — додає Ольга.
Одразу після прийняття ісламу з легкістю одягла хіджаб. Каже: «У той момент здалося, ніби світ наповнився світлом. На душі стало легко, зникла тривожність, надмірний стрес». Одразу почала шукати та обирати собі яскраві й сильні відтінки – у тон характеру. Згодом у хіджабі неодноразово як волонтер їздила на фронт, де її рішення військові прийняли з повагою.
