Профорієнтири: Чим займається промисловий альпініст

Багато хто з нас мріє про таку роботу, яка б нагадувала хоббі, не була нудною та ще й дозволяла добре заробляти. Для Окана, який працює у Норвегії, такою роботою став промисловий альпінізм, який дає щодня кілька грамів адреналіну та можливість застосовувати свої знання інженера не у банальному офісі перед комп’ютером, а на 150-метровій висоті.

Чому ви обрали цю професію?

Я працював у холдингу на посаді інженера-машинобудівника, моє майбутнє в цій компанії було визначено. Але у 2009 році я пішов з цієї позиції та почав займатися альпінізмом, їздив в гори разом із групами скелелазів, тренувався у спеціальних таборах. Рік по тому я вирушив до Анталії, до найбільшого скелелазного району Гейкбаїрі, який є одним з кращих місць для тренувань у Європі в зимовий період. Я тренувався там. В Анталії у мене з’явилися друзі, які займалися промисловим альпінізмом — вони очищували вікна великих готелів, і потребували людей у команду, які б не боялися висоти, вміли користуватися спорядженням та щось тямили у скелелазінні. Я погодився приєднатися до них. Це був мій перший крок до роботи на висоті.

Спочатку для мене це було наче хоббі, знаєте, просто підробіток під час вихідних. Але згодом я почав шукати вакансію, де зміг би об’єднати навички скелелаза та інженера-машинобудівника. Так я потрапив на бурові нафтовидобувні установки, розміщені просто серед моря. Моя команда регулярно оглядає та ремонтує тамтешнє обладнання, до якого дістатися, інакше як за допомогою канатів, неможливо.

Опишіть свій робочий день.

Наразі я є керівником команди промислових альпіністів. Я відповідаю за безпеку усіх своїх співробітників. Перш ніж ми починаємо працювати, я маю оцінити ризики, розробити план порятунку, перевірити анкери (пристрої для кріплення), мотузки, а також ті ділянки, на яких працюватимемо, — чи є гострі краї, гарячі поверхні, інші фактори, які можуть пошкодити обладнання. Також я повинен регулярно перевіряти карабіни, пов’язки, мотузки і якірні пристрої.

Фішка нашої професії у тому, що ми досягаємо робочого місця, не як усі люди — не ліфтом, не сходами, а на мотузках, спускаючись зверху вниз, тоді як всі роблять навпаки — підіймаються знизу вверх. Ми маємо іноді робити канатний міст, враховувати кути відхилення канату відносно робочої поверхні, а також виконувати різні маневри у повітрі. І все це має бути безпечним для працівників. Як керівник я маю поміркувати й над тим, що відчувають члени моєї команди, висячі на канатах, адже психічний стан дуже впливає на якість роботи та атмосферу у команді. А взагалі для мене, це наче парк мотузкових атракціонів!

Які навички необхідні промисловому альпіністові?

По-перше, треба мати відповідні фізичні дані, бути витривалим. Профі, з якими я знайомий, не мають зайвої ваги.

По-друге, треба вміти користуватися обладнанням, зважаючи на те, які саме роботи ви виконуватимете: фарбування, електромонтаж, зварювальні або рятувальні роботи, огляд та ремонт турбін, встановлення так званих «ліній забезпечення життєдіяльності» для інших працівників, наприклад, на будівництві. Для цього ви повинні отримати спеціальні навички та сертифікати, які підтвердять ваш професіоналізм.

По-третє, треба не боятися висоти. Люди, які ледь можуть дивитися із балкону униз, навряд чи зможуть стати альпіністами. А більшість людей взагалі не знають, чи бояться вони висоти, доки не спробують піднятися вгору. Частими є випадки, коли люди кидають тренуватися після того, як досягли 10-метрової висоти. Також я був свідком випадків, коли альпіністи звільнялися, відпрацювавши лише один день. Є різниця, коли ви виконуєте маневр на висоті у 5 метрів та на висоті у 150 метрів.

Чи потрібна вища освіта?

Як я вже казав, необхідно опанувати деякі технічні спеціальності, щоб мати змогу «розмовляти однією мовою» із іншими членами команди, але я знаю декількох альпіністів, які мають дипломи істориків і є наразі найкращими у зварювальних роботах.

Чи є жінки серед промислових альпіністів?

Авжеж. У скелелазінні немає жодних ґендерних обмежень. Будь-хто, хто має відповідний сертифікат, може стати членом команди промислових альпіністів. Щороку один з виробників обладнання влаштовує змагання серед альпіністів, у яких я приймаю участь. Минулого року ми змагалися із командами, у яких були лише жінки. Взагалі, я бачу, що кількість промислових альпіністок дедалі зростає, лідером тут є Великобританія.

Чому ви працюєте у Норвегії?

Можна було б обрати країни Близького Сходу, Росію або Південну Америку, де також видобувають нафту та газ, але мені подобається Європа, тому що усі гори, які б я хотів підкорити, знаходяться саме тут. Щодо Норвегії, то мені подобається природа цієї країни, яка дає змогу не лише займатися альпінізмом, а й влаштовувати походи, прогулянки тощо.

До того ж, освіта у Норвегії безкоштовна для будь-кого, на відміну від інших європейських країн. Я цікавлюся офшорними технологіями видобутку нафти і газу, й у Норвегії можу безкоштовно вивчати цю дисципліну, у той час, як університети інших країн Європи вимагали б від мене багато грошей за навчання.

Як не боятися висоти?

Я пам’ятаю свій перший робочий день на висоті, мені знадобилося 10 хвилин, щоб до неї звикнути. Наразі, якщо я не працюю деякий час, а потім стаю до роботи, то звикаю протягом кількох хвилин. Взагалі, робота на висоті — небезпечна. Якщо розірветься канат, вам не вижити, тому слід бути уважним щодо обладнання та дотримування анкерних стандартів. І трохи боятися — це нормально, адже страх не дозволить вам ігнорувати ризики.

Підготувала Іра Керст

Фото із власного архіву Окана та Women in Rope Access

— Читайте також: For career progress: Поради від Джудіт Гоф, Марі Йованович, Наталії Микольської